Питання служителю: Бути задоволеним тим що є, чи прагнути до чогось нового?

Иван питає: Здравствуйте. Довольствоваться тем что есть, или стремиться к чему-то новому? У меня жена, двое детей, работа, жильё. Мне 25. Я благодарен Богу за всё что имею. Меня всё устраивает. Ничего не хочу покупать, изучать, куда-то ездить, знакомится и т.д. Но говорят нужно развиваться, учиться на кого-либо, стремиться куда-то, становится лучше, зарабатывать и всё в этом духе.

P.s. речь идёт скорое о повседневной жизни, быте а не Боге, вере, церкви. Тут я знаю что на месте стоять нельзя.

Відповідь: Доброго дня брат Іван.

Коротка відповідь буде така: бути задоволеним тим що є і прагнути чогось нового. Втім хочу поділитись з вами роздумами щодо вашого питання, прямої відповіді на нього Біблія не дає, але ми віримо, що в Слові Божому викладені основні принципи щодо нашого життя, тому давайте подивимось на історії декількох біблійних героїв.

Перші слова, які приходять в голову це славнозвісне зітхання Соломона «Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!» (Екл.1:2). І тут можна було б розбирати кожен текст книги Екклезіяста і радіти тому, що все дарма і робити нічого не треба. Але часто ми забуваємо, що це говорить наймудріша людина тогочасного світу, яка розбудувала Ізраїль до таких висот, яких ця країна не бачила, ні до, ні після. Людина, яка побудувала храм Господу, людина до якої приходили спитати пораду мешканці далеких країн. І зрештою людина, яка підсумувала усі свої роздуми про марноту людського життя словами «Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!» (Екл.12:14).

В контексті висновку Соломона на думку приходить притча про таланти розказана Ісусом.

«(14) Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.

(15) І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов.

(16) А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п’ять інших талантів.

(17) Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув.

(18) А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.

(19) По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.

(20) І прийшов той, що взяв п’ять талантів, приніс іще п’ять талантів і сказав: Пане мій, п’ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п’ять талантів.

(21) Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!

(22) Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я.

(23) Сказав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!

(24) Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.

(25) І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє…

(26) І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?

27) Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.

(28) Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.

(29) Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

(30) А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!» (Матв.25:14-30).

Людина, яка не збільшила довірений господарем грошовий ресурс, а просто закопала його була засуджена. Ми Божі управителі на цій землі. Нам довірено: гроші, час, людей на яких ми впливаємо, матеріальні блага, тощо. І коли Христос прийде другий раз на землю, він спитає про те, як ми використали ресурси дані нам у користування.

Сумно визнати, що в сучасному світі споживацька культура, де постійно потрібно щось купляти тісно переплетена з особистісним розвитком і успіхом який зведено в культ. Але не такого успіху і не такого розвитку вчив своїх послідовників Ісус Христос. Не пошук матеріального щастя і не накопичення ресурсів і знань мета християнина.

Наша мета вища — це показати характер Христа людям, проповідувати Його вчення в масах і особисто. А для цього християнину потрібно ресурсів і знань чим більше. Бог не розділяє наше життя на те що вдома і те що в церкві. Життя християнина воно має бути однаково на збудування в усіх його сферах. Духовний розвиток тісно пов’язаний з інтелектуальним і фізичним, розділяти їх означає втрачати частинку себе.

Буденність вбиває і часто кожному з нас вже нічого часом не хочеться. І Бог милостивий та люблячий дає час на відпочинок, проте чи не станемо ми рабом лукавим і лінивим, який змарнував довірені Богом ресурси?

З повагою Данило Абрамюк, бакалаврант богослов’я