Дещо про суперменів

На кушеточку, будь ласка. Зізнайтесь, пацієнте: не менше від мого Ви прагнете влади — можливостей міняти світ.
Та бабця-гішторія вперто товче, що люди й тут не вміють дотримуватись правил. Дотепер ставимо владу понад усе, обожнюючи її методи: гроші, розум, привабливість, впливовість, міць. Й найвідоміший історичний Текст не здібен розминутися з цією темою, як водій з гаїшником.
…Старозаповітний суддя Самсон був фізично, без сумніву, найсильнішою людиною всіх часів. Голіруч розірвав левчука, зловив триста лисиць, ослиною щелепою побив тисячу филистимських вояків, вирвав міську браму й відніс її на верхів’я гори; зв’язаний сімома мокрими шнурами, спросоння рвав їх, як перегорілу нитку; зіпершись руками на серединні стовпи филистимського палацу, розсунув їх і розвалив його з трьома тисячами гостей.
Видно, що за три тисячі років образ крутька не надто змінився: як і герої блокбастерів, Самсон «не голиться, стріляє, з жінками справу має» й т.п. Дійсно, «секрет» його сили ніби в нестриженому волоссі. Має до біса ворогів, яким залюбки мститься, та й привід завжди знаходиться: то, бачте, розгадали його загадку (завважмо – це підстава замордувати тридцятеро осіб), то його молоду віддали за іншого, то, – у відповідь на його жорстокість, – спалили цю дівчину та її родичів, одним словом, усе за голлівудськими законами жанру. І, звичайно, жінок у дипломованого мачо має бути ледь не менше від кількості ворогів. Якщо, як це було з Самсоном, герой не жадібний до грошей, то просто мусить бути ласим до жіночих принад. Халепа, та чим іншим можна змусити його «злізти з печі» й почати-таки колошматити «поганих хлопців»?
В історії Самсона є все: карколомні «пристрасті», жіночі істерики, кривава помста, перегони, ворожі засідки і втеча, таємні побачення, липове «кохання з першого погляду, за яке сильніша лише смерть», спротив батьків, весілля, на якому молода виходить за іншого, смертельний ризик, підкуп, засліплення героя та «страшенно жалісний» «енд». Але особливість цього «бойовика» в тім, що він — гостросюжетна частина Святого Письма.
Самсон ласий до жінок з филистимського племені — народу, з яким він мав ворогувати, а не родичатися. Як і тепер, чужі жони привчають до «сучасних», «легких» стосунків, коли головне — задоволення, а заскорузлу відповіда-а-альність (кхє-кхє) здають в архів. Зудіння «предків», до речі, можна припинити таким «хуком зліва»: «Візьміть її мені, бо вона люба очам моїм». І – на дні мого серця лунає нєтлєнка: «Мне говорят: ты сошла с ума. А я говорю: разберусь сама. Уж я как-нибудь обойдусь без вас, раз дело касается серых глаз»… Молоду віддали за іншого? Ну й нехай! Замісць благати невдалого тестя не розривати «довічний союз їхніх сердець», Самсон ледь не з утіхою заявляє, що тепер-то він зможе порадувати «глядача» «великою бійкою». Молоду спалили? Піду до повії. До її міста зась? Житиму в «цивільному шлюбі» з третьою кобітою. Плювать, що говорять не серця, а гроші, самовпевненість і взаємне маніпулювання. Я шо, крайній? Сама винувата!
Нищення филистимлян було не розвагою цього здорованя, а місією від Господа. Саме для цього йому було дано велетенську силу. Довге волосся (ну чим не Сильвестр Сталлоне? Хто археолог? Ок, облишмо антикваріат. Ніколас Кейдж чи Джон Траволта) було не талісманом його сили, а символом назорейства — відданості на служіння живому Богові. І коли він геть занедбав свою місію, Господня сила залишила його, хоча його патли ще не зголили! При тім, що Самсон винищив тисячі филистимлян, Бог діяв радше всупереч жаданням його серця.
Епізод другий. Учорашній пастух Давид. Теж красень. Теж хоробрий воїн. Також користувався шаленим успіхом у прекрасної статі. Це про нього жінки співали пісню: цар «Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!» Її склали з нагоди величезної перемоги сього юнака.
Хрестоматійне. Одвічні вороги давнього Ізраїлю филистимляни вкотре прийшли з війною, а збройні конфлікти в ті часи мали переважно релігійний зміст: хто переміг, у того бог сильніший. Чи вище ВВП. Од ворожого табору виступає силач Голіаф, і сорок днів ніхто з євреїв не наважується на двобій з ним. Коли про це дізнається Давид, то виступає проти велета без панцира й перемагає пастушою зброєю — вражає Голіафа в лоб каменем із пращі й відрубує тому голову його власним мечем.
На відміну від Самсона, Давидові для перемоги довелося здолати масу перепон: сумніви, ніяковість, страх, хибні обвинувачення власних братів, цареві вмовляння покинути цю затію, незручні лати й загальний психоз.
Як вижити у фіналі? Ось монолог з останнього раунду: «йду на тебе в Ім’я Господа Саваофа, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. І пізнає вся земля, що… Господь спасає не мечем та списом». Записали рецептик?
Максим Балаклицький
Фото: about.com