Творчий проект Іллі Пруненка на фестивалі «Nonstop media»
«Маленький ріг має два обличчя». Ці слова можна назвати гаслом творчої концепції Іллі Пруненка, адвентиста і водночас молодого художника з Дніпропетровська. Його проект так і називається «Маленький ріг». Презентація цієї роботи Іллі проходить в рамках Молодіжного Фестивалю Проектів «Non Stop Media» в Харкові.
Фестиваль «Non Stop Media», який ініціює Харківська муніципальна галерея, проходить у першій столиці вже вп’яте. Він демонструє сучасний арт-дух молодих митців. Свої роботи до фестивалю подавали 103 учасники, до фіналу потрапили тільки 25, серед яких є й Ілля Пруненко.
Весь проект Іллі можна умовно поділити на три частини. Перша частина представляє три пари автопортретів художника, побудованих за принципом «красиве — потворне». Ці портрети символізують дволикість папської влади, її лицемір’я: одне обличчя — зовнішня приязнь до людей, інше обличчя — зло і ненависть (корективи Божого Закону, знищення так званих «єретиків» тощо).
Друга частина проекту — це зображення на кількох величезних полотнах підньобного язичка. Цей орган митець використав як символ «маленького рогу», що є біблійним образом Ватикану (Даниїла 7:8, 25, 26). Пояснює таку метафору Ілля Прунеко наступним чином: язичок схожий за формою на маленький ріг; язичок займає важливу роль у мовленні; можна побачити аналогію в поняттях «Бог -намісник», «язик -язичок». До речі, щоб зробити малюнки підньобного язичка, Ілля Пруненко фотографував самого
себе.
І третя частина концепції — ці відеозапис роботи підньобного язичка в організмі людини. Цей запис транслюється на досить великому екрані і викликає у глядачів культурний шок.
Мета всього проекту, як говорить художник, — це «викриття» образу маленького рогу та оприлюднення біблійного пророцтва щодо ватиканської системи». Проте Ілля Пруненко застерігає, що «проект не має на меті висміяти чи образити католиків».
Сприймають глядачі роботу Іллі по-різному. Хтось, полінившись прочитати концепцію «Маленького рогу», не може зрозуміти, до чого тут зображена ротова порожнина. Для когось автопортрети — це символ людського лицемір’я взагалі, надягання масок. Ось враження від проекту однієї із відвідувачів фестивалю Марини Шаповалової, яка й раніше бачила роботи Іллі Пруненка:
— Як і в попередніх своїх роботах, Ілля показує глибини, торкаючись біблійних тем. Його твори змушують замислитися…
