У Лівобережному духовному центрі відзначалась 150-а річниця найменування Церкви Адвентистів сьомого дня

Під гаслом «Відродженні для місії» 30.10.2010 у Лівобережному духовному центрі відбулися урочистості «Пам‘ятай своє ім’я», присвячені святкуванню 150-ї річниці найменування Церкви Адвентистів Сьомого Дня.

Новообраний президент Української уніонної конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня Алексеєнко В.В. привітав присутніх з цією подією і представив гостей. Взяти участь у святковому заході прибули гості з Генеральної Конференції: Бенджамін Шон — віце-президент Генеральної Конференції, Хуан Престол — перший замісник казначея Генеральної Конференції, Г.Н.Нг — виконавчий секретар Генеральної Конференції, та численні гості з 12 країн Євро-азіатського дивізіону на чолі з керівником — Білом Біаджи.

З давніх часів ім’я було ідентифікацією в суспільстві. У назві Церкви Адвентистів Сьомого Дня відображено початок історії Землі з освяченням суботи і величне її закінчення — другий прихід Христа.

«Сьомий день» — означає день, у який Сам Господь «…відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив» (Буття 2:1), день, коли Церква збирається для поклоніння Богові згідно з четвертою заповіддю Закона Божого (Вихід 20:2-17); «адвентист» (від лат «adventus» — прихід) — указує на другий прихід Христа.

У представленій відеоісторії про вибір назви «Адвентисти Сьомого Дня» організатори нагадали присутнім, що існуюча назва Церкви запропонована Девідом Хьюітом у Батл-Криці, штат Мічиган. Спочатку так називалося видавництво, а згодом і рух загалом.

Президент Київської конференції, Харламов О.В., зазначив, що обрання свого імені для Церкви має велике значення і означає, що в Бога завжди був і є Свій народ — вірний остаток.

Секретар Євро-азіатського відділення Церкви Крупський В.А. та відомий євангеліст Антонюк О.І. поділилися з присутніми, що для них означає ім’я Церкви.

Важливою складовою цього вечора була презентація місіонерської книжки року. Розпочав її П.І.Ліберанський із згадки про нещодавні події в Чілі — спасіння 33 шахтарів, які провели 69 днів на глибині 700 метрів. З’ясувалося, що серед них 1 адвентист. Церква відразу зреагувала: серед численних рятувальних заходів кожному шахтареві передали Біблію маленького формату.

Павло Іванович зазначив, що 1849 року Церква в Америці придбала друкарський верстат, а вже в 1886 році була організована перша громада Адвентистів Сьомого Дня в Україні. І перші адвентисти на нашій території були саме літературними євангелістами. Виконуючи настанови Єлени Уайт, що друкарські матеріали необхідно розповсюджувати як розпорошується осіннє листя, Церква випускала і випускає низку періодичних видань та різноманітну духовну літературу.

У 1892 році надрукована перша книжка — «Шлях до Христа». З тих пір побачило світ більше 25 млн. її примірників, вона переведена більше ніж на 100 мов світу. Такий незмінний інтерес пояснюється тим, що на звістку цієї книжки не впливають ні час, ні обставини життя, і в наш час людям все ще потрібен шлях до Христа. Отже, природнім є визначення місіонерською книжкою наступного року саме «Шлях до Христа».

«Літературний євангелізм — один з методів місіонерської роботи, перевірений метод. З нього почалося місіонерське служіння нашої Церкви», — завершив презентацію П.І.Ліберанський.

В.Г.Нг у своїх духовних роздумах, посилаючись на книгу Відкриття, ще раз переконав присутніх, що адвентизм — це пророчий рух. Так, у розділі 10 Святе Письмо розповідає історію Церкви, у розділі 12 — дає її характеристику, у розділі 14 — описує трьохангельську звістку і місію Церкви. «Цього достатньо, аби переконатися в тому, що Адвентисти Сьомого Дня — це Церква Божого остатку. Ні в одній іншій Церкві немає такої багатої спадщини. Справа Господня буде завершена. Нам необхідно виконати місію, заради якої Він організував цей рух», — закликав пастор Нг.

Після офіційної частини кожний, хто прийшов на урочистості, мав змогу отримати чудове кольорове видання «Шлях до Христа» в одному з форматів на вибір: молодіжний примірник чи оригінальний.

Оксана Лівшун