Відгук на переклад Нового Завіту Юрія Попченка

Перше враження: Хороше

Книгу отримав поштою. І незважаючи на те, що через недбалість поштових працівників пакування було пошкоджене, сама книга була у відмінному стані.

Тверда обкладинка, зручний формат, чудове плетіння й білий (а не сірий, як зазвичай) крейдований папір – все це вказує на дуже ретельний підхід в плані виготовлення. Ось вже воістину чудова ілюстрація для біблійного правила «все що робите – робіть, як для Господа».

Оформлення і редакційна інформація: Неповна

Написанням на титульному аркуші «Новий Завіт», а не «Новий заповіт» вже нікого не здивуєш, тому цей момент пропускаємо.

А ось інформацію про те, що це «Новий переклад з давньогрецької мови» було б непогано прокоментувати.

Як показало подальше вивчення, основою для перекладу послужив грецький текст Textus Receptus, що було б не зайвим відобразити в передмові, яка відсутня.

Що так само не рідкість для видань Нового завіту… Але!

У зв’язку з відсутністю будь-яких пояснювальних текстів в завершенні книги читачеві доводиться самостійно здогадуватися, чому деякі уривки тексту взяті в круглі дужки, а деякі взагалі надруковані курсивом.

Зате з надлишком комерційної інформації. Заява про права, контактна інформація для тих, хто бажає придбати, і навіть QR-код.

Це, з урахуванням використання високоякісних матеріалів для книги, мимоволі призводить до висновку про домінування комерційної складової в проєкті.

Словника в книзі немає. Незрозумілі, з точки зору автора, слова пояснюються одразу в тексті, на тій же сторінці, де трапляються. Карти відсутні, що з моєї точки зору швидше мінус, ніж плюс.

Немає також і різного роду методичних рекомендацій з читання текстів, невеликого викладу вчення або коротких симфоній тематичних добірок біблійних віршів на різні теми, і це я оцінив як великий плюс.

Зміст: Нестандартний

Всіх книг Нового завіту – 27. Канон.

Розміщені традиційно для українського тексту, соборні послання після послань апостола Павла.

Зміст розділений на п’ять умовних розділів: Євангелія, історична книга, послання апостола Павла, соборні послання і пророча книга. Подібне розділення застосовувалося у виданні Біблії в перекладі Івана Огієнка, що видане в 1962 році Британським і закордонним біблійним товариством, але в більш пізніх перекладах зазвичай не використовувалося.

Особливої згадки вимагають назви книг Нового завіту, що використовуються у змісті.

При написанні назв деяких книг ігнорується усталена традиція українського написання.

Так, традиційне написання слова «Евангелія» («звістка», вона жін.род.) змінене на «Евангеліє» («благовістя» воно сер.род.), що, можливо, є спробою привести український текст у відповідність з грецьким текстом, де слово ευαγγελίου (грец. «благовістя») – це іменник.

Так само змінено і написання назв деяких книг.

…від Івана – …від Іоанна.

…до коринтян – …до коринфян

…до колосян – …до колоссян

…до солунян – …до фессалонікійців

Послання… Юди – Послання… Іуди

Об’явлення… Івана… – Одкровення… Іоана…

Подібна дія цілком виправдана необхідністю не тільки привести біблійний текст до норм сучасної української мови, а й бажанням зробити його більш «читабельним».

Час покаже, наскільки це нововведення буде прийняте релігійною спільнотою.

Загальні зауваження: Багато

Оскільки це особистий відгук, а не професійна рецензія, хотів би більше говорити про враження, яке залишилось після читання книги, а не проводити докладний аналіз.

Наприклад, в тексті зустрічається величезна (!) кількість слів, написаних курсивом.

Подібні слова не є частиною оригінального грецького тексту і, як правило, використовуються для того, щоб зробити текст перекладу більш зрозумілим. При цьому перекладачі завжди прагнуть звести їх використання до мінімуму, щоб не допустити спотворення оригінального тексту.

У перекладі ж, який ми розглядаємо, додаткові слова, що пояснюють текст, використовуються досить вільно, навіть там, де цього можна було (і краще було б) уникнути.

Бажання зробити текст Святого Письма більш зрозумілим дуже похвальне, і подібний підхід, можливо, навіть допоможе затвердити якесь розуміння біблійного тексту, властиве євангельським церквам, але навряд чи зробить цей переклад популярним серед сучасної, досить різноманітної, християнської спільноти.

Окремо хотілося б сказати кілька слів про пояснення окремих слів, які записані на полях тієї сторінки, де те чи інше слово, яке потребує пояснення з точки зору автора, зустрічається.

Коментарі розміщені в разі появи в тексті певних історизмів, особистих імен або понять, які потребують пояснення. З моєї точки зору це більш зручно, ніж певний словник в кінці книги.

Ще одним плюсом, з моєї точки зору, є той факт, що незрозуміле слово, термін або ім’я пояснюються кожен раз, коли зустрічаються в тексті. Тобто з якої сторінки ми не почали б читати – пояснення завжди «під рукою».

Однак, деякі «пояснення» дуже своєрідні. Наприклад, слово «геєна», що використовується в тексті Євангелій, коментується просто – «те саме, що пекло», тобто мається на увазі, що людина, що читає цей переклад, вже має якесь розуміння, знає, що таке пекло, і ніякої іншої інформації їй не потрібно.

Цілком природно виникає мимовільний висновок про те, що цей переклад є вузькоконфесійним і орієнтованим на певну читацьку аудиторію.

А слово «раввуні» з Євангелія від Марка взагалі не коментується, просто розмішене посилання до 6 віршу 20 розділу Євангелія від Іоанна, до якого немає ніякого коментаря.

Можливо, просто помилка.

Ще один момент, про який я вважаю за необхідне згадати, це використання лапок «» для позначення в перекладі прямих цитат зі Старого завіту.

Як правило, в тексті вони не використовуються.

І це правильне рішення, оскільки грецький текст Нового завіту містить величезну кількість як прямих цитат, так і алюзій (непрямих посилань), на різні уривки Старого завіту, і не завжди є можливість точно визначити, чи присутнє в цьому випадку дослівне цитування чи ні.

Але як виявилося, це «правило» має винятки.

Наприклад, в 12 вірші 3 розділу послання до Галатів непряма відсилка апостола Павла раптом перетворюється в дослівну цитату з Септуагінти.

А 8 вірш 4 розділу послання до Єфесян виділений лапками як цитата з 68 (67 в укр. Біблії) псалма, хоча інші подібні цитати з книги Псалмів подібними лапками не виділяються.

Напевно, ці цитати мають якесь особливе значення або вимагають особливого підходу від перекладача.

Що ще раз підтверджує думку про те, що зробити якісний переклад Святого Письма, вільний від будь-яких конфесійних «вкраплень», дуже непросте завдання.

Замість підсумку:

Мені сподобалося, що використовується сучасна українська мова. Читається легко.

Не сподобався розподіл тексту і деякі заголовки уривків, що скоріше нагадують напрямок розуміння, ніж констатацію факту.

Сподобалося прагнення перекладача максимально дослівно передати текст при перекладі.

Не сподобався вибірковий підхід при перекладі архаїзмів або історизмів. Хоча можливо, використовувалося якесь обумовлене правило при перекладі.

Дуже сподобалося, як виготовлена книга: сумлінно, якісно. Служитиме багато років, що дуже корисно для книги, яку читають постійно.

Не сподобалося, що немає карт. Для сучасного суспільства візуальний супровід вже є нормою.

Сподобалося, що переклад зроблений досить своєчасно. Сучасне суспільство потребує сучасного перекладу.

Не сподобалося, що переклад несе в собі явні ознаки конфесійного погляду на текст, що, на жаль, робить неможливим його широке поширення серед різних течій християнства і серйозних фахівців-богословів.

Сподобалося, що команда фахівців, яка працювала над перекладом, мала сміливість зробити крок за рамки традиційно сформованих стандартів і традицій оформлення тексту.

Хочеться вірити, що нововведення не тільки приживуться, але можливо, навіть сформують нове розуміння того, який вигляд повинен мати сучасний текст Нового завіту.

Час покаже.

Пастор Дмитро Левін