Рецензія на 6 том з серії «Історія релігії в Україні» — «Пізній протестантизм в Україні»
У 2008 році у світ вийшов 6 том з серії «Історія релігії в Україні». У даній праці автори зосередили увагу на зародженні, розвитку та формуванні течій пізнього протестантизму – п’ятидесятників, адвентистів сьомого дня та Свідків Єгови. У роботі над 6 томом взяли участь доктори філософських наук П. Яроцький та П. Кралюк, доктори історичних наук О. Крижанівський, В. Пащенко, О. Реєнт (член-кореспондент НАН України). Це свідчить про серйозний підхід у створенні цієї праці, яка була видана під редакцією професора Петра Яроцького.
Головна ідея – висвітлити та ознайомити суспільство з трьома пізньопротестантськими конфесіями, при цьому окресливши їхні богословські принципи віровчення, історію витоків та розвитку цих течій, їхнє поширення територією України. При цьому увага читача звертається на часові періоди, під час яких протестантські конфесії формувалися та зазнавали певних видозмін. Звичайно, особливе місце посідає існування трьох конфесій (п’ятидесятники, адвентисти сьомого дня та Свідки Єгови) в незалежній Україні, що є не мало важливим.
Ця праця – актуальна. Адже дає змогу ґрунтовно оцінити роль тієї чи іншої конфесії у житті українського народу та показати читачам необ’єктивність традиційного ставлення до цих конфесій при охарактеризуванні їх як сект. У книзі зазначається, що «сучасні українські протестанти… досягли високого рівня церковної інституалізації» [ст. 8]. Впродовж усієї праці автори намагаються висвітлити конкретні факти, які спростовують загальновідому думку щодо так званих сект. У цій книзі буквально з перших сторінок зазначається, що «сучасні традиційні українські протестанти … позбулися сектантських рис або ж їх прискорено позбуваються» [ст. 8]. Далі автори дуже влучно перераховують ті сфери трьох конфесій, які видозмінилися та розвинулися протягом останнього часу, наголошуючи наприкінці, що «такий різновид конфесійного влаштування та релігійної життєдіяльності не можна вважати сектантським» [ст. 9].
«Історія релігії в Україні» розрахована здебільшого на релігієзнавців, істориків, філософів, богословів, культурологів, і усіх тих, хто не байдужий до релігійного життя України, адже мова, використана при написанні праці, академічна.
Авторський склад, який працював над створенням цього видання, у своїй праці докорінним чином не засуджує та не підтримує ту чи іншу конфесію. Увага звернена на академічну інформацію щодо пізньопротестантських течій. На сторінках шостого тому читач зможе знайти короткий, але місткий виклад основ віровчення тієї чи іншої конфесії, при цьому оцінка доктринам не надається. Приємно бачити текст, який не забарвлений жодними ідеологічними оцінками, і сприймати його через призму власних уявлень, при цьому зовсім не простежується особиста думка авторів, яка певною мірою є методом впливу на маси.
Якщо ознайомитися з матеріалом, поданим у праці, можна дійти висновку, що дуже чітко дотримана структура викладу інформації, саме так, про яку окреслювалося на початку. Тобто читач не зустріне жодних пунктів, про які б не повідомлялося на початку. Навпаки, матеріал настільки багатогранний, що можна лише уявляти скільки зусиль було докладено, щоб подати його у логічній та чіткій послідовності, висвітлити усі значущі моменти відносно тієї чи іншої конфесії.
Інформація, подана у книзі, є об’єктивною з ряду причин: при дослідженні течій пізнього протестантизму до уваги бралася велика кількість літератури, що видана, або перевіреними державними установами, або ж самими конфесіями; оскільки активну участь в написанні праці брали кілька авторів, це зумовлює певну об’єктивність з огляду свідчень різних сторін.
Усі посилання показують детальне вивчення обраної тематики та дають підстави довіряти викладеній в книзі інформації, спираючись на приведені авторитетні джерела.
До прикладу, викладаючи матеріал, пов’язаний з Церквою АСД, автори на високому рівні представили читацькому оку етапи становлення церковної організації як у США, так і в Україні, підсилюючи текст цифрами, фактами, цитатами на авторитетні джерела. Особливе місце займають таблиці, які показують зміни в кількості віруючих на певних територіях. Це допомагає краще візуально побачити статистичні дані стану адвентистського членства. Надана глибока інформація щодо церковних відділів та напрямків їхнього служіння, наприклад відділи сім’ї, молоді, дітей, «Жінка пастора», суботньої школи та особистого служіння тощо. Актуальним виявився матеріал стосовно заяв та позицій Церкви АСД, яка ґрунтовно показує ставлення адвентистів до питань різного характеру, починаючи з екології і закінчуючи евтаназією чи абортами.
Загалом можна відмітити, що 6 том «Історії релігії в Україні» є фундаментальною працею, яка дозволяє кожному читачеві сформувати певні уявлення про ту чи іншу конфесію, при цьому спостерігається неупереджений погляд авторів, що розцінюється як позитивний фактор.
Альона Білик, бакалаврант богослов’я
