Запитання служителю: Значення слова «образ» в текстах від Буття до Одкровення
Питання: Багато разів згадується слово «образ» у Священному писанні, хочеться дізнатися значення його в різних текстах від Буття до Одкровення … в одному випадку це точна копія оригіналу, в іншому обриси, ескіз … спасибі.
Відповідає: Юрій Вірста, бакалаврант богослов’я
Доброго дня! Дякую, за таке важливе запитання!
«Спосіб творіння проливає світло на людську природу». Виходить, що ми, люди, глина. Глина, яка нічого не варта. Але в руках Великого Майстра ця глина перетворюється у вінець творіння. Не тому що ця глина створена гарно і не тому що вона може мислити і інтелектуально розвиватись, а тому що створена за образом і подобою Триєдиного Бога. В людині закладено, що вона не може задовільнитись існуванням задля того, щоб просто жити і користуватись благами цього світу, якими її наділив Творець, вона прагне чогось більшого. Досягти вершин, досягти гармонії з собою, з людством, з природою, з землею і найголовніше з Богом. Так і було задумано від самого початку Богом. Так воно й було. Поки творіння не порушило поради Творця і гармонії, яка царювала в світі.
26 І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.
27 І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. Буття 1:26-27.
Але бути створеним за образом Божим не означає бути самим образом Бога.
Далі тут приводиться приклад про сонце і його відображення, до прикладу, у воді і художника, який відобразив сонце у своїй картині на полотні. На скільки я зрозумів, відображення сонця у воді це втілення Отця в Христі, коли Він перебував на землі, а малюнок художника на полотні це люди. Але я не можу погодитись з цим порівнянням, тому що ми складніше влаштовані і у нас є вибір і відведений час на життя. Тобто, ми живі істоти, а не відображення на картині. Тобто, ми живі істоти, а не відображення на картині. Написано, що трохи Бог нас умалив перед ангелами… У нас є своє життя, вибір, почуття, розум, емоції. Ми можемо любити, плакати, переживати, радіти, а відображення на картині цього зробити не може.
Ніколи не думав про шосту Заповідь в такому ключі, як те що замах на життя людини це замах на образ і подобу Божу, тобто на Самого Бога. Це робить її ще більш серйознішою і важливішою у виконанні.
Після створення всього Бог сказав: «добре воно». Та після створення людини Він сказав: «вельми добре». Отже, людина це вінець творіння, але і це не все…
Адам побачив, що у всіх живих істот є пара подібна до них, а в нього не було він засмутився. Але Господь знав, що людині потрібне спілкування з собі подібними…
18 І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього. Буття 2:18.
Подібно до того, як Особи Божества зв’язані між собою тісними взаємовідносинами, люди також потребували спілкування один з одним, щоб отримати насолоду від життя. В контексті цього ми повинні розглядати сексуальне життя пар. Тобто, дружнє спілкування, близькі взаємовідносини, допомога одне одному і доповнення одне одного це фундаментальна потреба людини, закладена в самій її природі. Подібні уявлення про секс сильно перевершують ідеї, до яких часто зводиться секс, — розмноження, дітонародження і «зняття напруги» (стресу).
Оскільки, після створення світу і всього, що в ньому була створена людина панувати над цим усім, жінка була створена після чоловіка, то можна сказати, що саме вона вінець творіння, так як була створена останньою. Так, але не навпаки. Багато дослідників звертали увагу на те, з чого була створена Єва. Вона була взята з ребра (Буття 2:21-22), із середини тіла. Не з голови, не з ніг, а з ребра, що говорить про рівність в стосунках. І навіть слово «помічник» не вказує на те, що вона має бути слугою або рабинею чоловіку. Це слово вказує на те, що вона буде йому опорою і підтримкою.
Окремо чоловік і окремо жінка вони так і залишаються – він чоловік, а вона жінка. Але коли вони утворюють сім’ю і чоловік і жінка стають одне ціле, тільки тоді вони стають повноцінними і тільки тоді їх можна назвати людьми. Також люди першопочатково були створені і задумані з однією мовою і расою. Та після потопу, коли вони почали будувати вежу, Бог розсіяв їх по землі і дав їм різні мови для їх ж блага. Вважається, що у зв’язку з цим вони не мали з ким одружуватись окрім родичів і через такі шлюби їх нащадки їх діти мутували і саме так появились раси. Шляхом мутації через встановлення шлюбу із своїми родичами, братами і сестрами.
Ніде в Біблії ми не знайдемо про те, що душа або дух знаходяться окремо від тіла.(окрім 1 Самуїлова 28) Людина це і є дух душа і тіло. Без наявності чогось одного вона не може існувати. Після смерті людина впадає в сон. Тобто перестає існувати як тіло так і душа. Єдиний момент коли жива душа може ожити це під час Другого приходу Ісуса Христа, коли Він воскресить мертвих про, що говорив Сам Ісус і Павло в Новому Заповіті.
Бог створив людей для щасливого життя в тісних відносин з Ним. Він зробив все для їх блага і щастя: поселив в найкращому місці, дав все необхідне для щасливого життя і існування, дав владу керувати всім, що на землі, дав відкритий доступ до всього, до спілкування з Ним і до дерева життя. А також дав право вибору. Та вони, люди використали його собі на шкоду. Вони так само як і ми зараз залежимо від Бога, та через право вибору і здатність мислити, ми можемо вибирати своє майбутнє: жити з Богом чи бути самостійними. Та, на жаль, бути самостійними означає не тільки жити без Творця, це також означає жити в конфлікті з Богом. Тому дуже важливо усвідомлювати свою залежність від нашого Отця і не тільки усвідомлювати, а й жити покладаючись тільки на Нього. Після втрати права жити в Едемі і спілкування з Богом, після гріхопадіння Адам і Єва потрапили у вороже середовище, вони були приречені на страждання, біль, безрадісний, невдячний труд, використання один одного в своїх егоїстичних цілях і в кінці кінців смерть. Так Біблія показує, що гріх є головним джерелом нещастя для людей.
Але, на жаль, гріх проник в життя кожної людини від Адама. Ні одна людина не змогла запобігти прояву гріха в її житті. Ми знаємо, що з гріхом проникла і смерть і оскільки, жодна людина не уникла смерті (окрім Іллі), то очевидно, що всі згрішили і позбавлені Божої слави (Рим. 3:23). Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім! Римлян 6:23. Ми не знаходимо жодної людини, котра б не згрішила, від часів Адама, а це означає, що вона повинна померти. Тому з цього ми розуміємо, що Адам перший хто згрішив, але незалежно від цього ми пожинаємо власні плоди гріховності. Тобто, через Адама гріх увійшов в людство і після ніхто не зміг захистити себе від наслідку гріха, бо як ми знаємо всі помирають. Але кожен несе відповідальність за себе сам. Хоч вплив того, що зробив Адам величезний, оскільки ще не знайшлось людини, яка б протистояла гріху, яка б пожила безгрішне життя, яка б не страждала протягом відведеного їй часу на землі, і котра б не померла. Бо якщо б так, то знайшлась би людина, яка б розірвала цей наслідок гріха і не згрішила б і кінець-кінцем не померла б. Але людина не здатна сама протистояти гріху. Тому нам потрібен був Той, Хто зміг би це зробити. Тобто, не людина. Ісус Христос взяв на себе цей тягар: Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив… А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Ісая 53:4-5.
Тільки Ісус міг це зробити, жодній людині не під силу було зробити це.
Згідно з Новим Заповітом невідроджена людина не здатна виконувати волю Божу, більше того, вона не може навіть її зрозуміти. 17 Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, 18 вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець, 19 вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю. 20 Але ви не так пізнали Христа, 21 якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, 22 щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, 23 та відновлятися духом вашого розуму, 24 і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди. Ефесян 4:17-24. 6 Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир, 7 думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.8 І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові. До Римлян 8:6-8.
Виховання, розвиток сили волі, саморозвиток чи будь-які інші людські засоби безсилі в боротьбі проти гріховними нахилами та егоїстичною природою грішної людини. Без Божої допомоги, без сили Духа Святого істота, яка з народження окута гріхом буде безуспішно боротись із своїми егоїстичними нахилами. Саме тому на життєво необхідне спілкування, як один з одним так і з нашим Творцем. І чим скоріше людина зрозуміє свій стан і своє положення й віддасть свою волю під керівництво Духа Святого, тим скоріше вона отримає перемогу й мир у своєму серці. Будь-яку схильність до зла можна перемогти, якщо ми народимось згори (Івана 3:5-8). І хоч у нас є доступ до перемоги над гріхом, ціна цієї перемоги постійно пильнувати (1Пет. 5:8-9). Причиною цієї жорстокої боротьби є постійна битва наверненої людини природа духа проти природи тіла (Гал. 5:17). Через вродженої схильності до гріха, навіть після перемог, нам будуть загрожувати нападки сатани, і тілесна природа може брати верх, так як вона нікуди не зникає. Остаточну перемогу ми здобудемо при Другому приході нашого Спасителя на нашу землю. Тільки тоді ми будемо подібні до Нього. Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. 1 Івана 3:2.
Оскільки гріх – це не просто порушення заповідей, а відкрите повстання проти Творця, як Особистості, Він повинен поступити з грішником по справедливості. Хоч і в якійсь мірі грішник і так несе покарання за гріх наслідком своїх вчинків, все одно згідно з Рим. 6:23 грішник має понести найвище покарання – смерть. Тому Бог допускає земні покарання для виправлення, для настанов, для того, щоб творіння Боже, живучи в гріховному світі, осягнуло свої помилки і виправилось згідно Божого провидіння. Але ці покарання більш схожі на батьківські настанови, які бажають своїм дітям тільки кращого. Тому на першому місці, навіть в такій важкій для розуміння ситуації, стоїть любов і справедливість. Бог шляхом покарання хоче, щоб Його діти усвідомили свою гріховність і покаялись. Він твердо вирішив покласти кінець цьому повстанню шляхом любові та справедливості. Саме тому грішники мають час на цій землі для покаяння, а не були знищені з самого початку разом з гріхом.
Розмірковувати на рахунок нашого майбутнього дуже небезпечно, через те, що відкрита нам лише частина. Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно; Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я. 1 Коринтян 13:9,12. Але все ж є частина, яка нам відкрита. Перший період після земного життя спасенні будуть взяті на небо, для тисячолітнього суду над неспасенними, в якому будуть брати активну участь. Це дочасне місце перебування. А вічне місце перебування буде саме земля. Так як ми створені з пороху земного і багато обітниць пов’язані саме з землею спасенні будуть жити на створеній Богом землі, як було задумано Творцем з самого початку.
Перша смерть це наслідок гріха Адама, друга це покарання за особисті гріхи. Відповідно ми маємо високо оцінювати і бути вдячними за спасіння, яке нам подарував Ісус Христос, а також знаючи це бути впевненими в своєму спасінні. Але це також закликає нас до відповідальності за своє життя перед Богом, братами і сестрами, людьми котрі не знають свого Отця і навіть перед тваринами. І до відповідальності за тих людей на котрих ми можемо повпливати.
З повагою Юрій!
