Запитання служителю: Як мені покаятись?
Відповідає: Юрій Вірста, бакалаврант богослов’я
Доброго дня! Дякую, за таке важливе запитання!
- Покаяння – це усвідомлення, свого стану. Після гріхопадіння люди стали не здатні відрізняти хороше від поганого і не здатні жити згідно вимог Бога, згідно Його Закону. Тому грішному людству просто необхідно було знайти вихід з ситуації, бо від цього залежало його майбутнє в цьому світі і у вічності. Єдиний вихід для павшого творіння це визнання свого стану непридатним для життя із Святим Богом. Тобто, прийняти жертву, а через жертву і спасіння в Ісусі Христі. Але на жертві благодать Господа не закінчується. Він звершує служіння на небесах у Святая Святих, де заступається за кожного з нас. Від усвідомлення всього, що зробив для нас Бог і продовжує робити, наше життя відповідно повинно помінятись. І помінятись кардинально, повністю. Життя має повернутись на 180 градусів. Тобто, робити зовсім протилежне до того, що ми робили до усвідомлення своєї гріховності і усвідомлення любові Божої, яка в повноті проявляється в Христі Ісусі. Покаятись це залишити старе, гріховне, тлінне і прийняти нове, святе і вічне. Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. 1 Івана 1:9. Покаяння — це вибір, чи віддати все в руки Спасителя, чи усвідомивши нагальну потребу в спасінні, а також усвідомивши свою гріховність не прийти до «вірного і праведного», щоб розказати про свій переступ і пошкодувати про це і намагатись не повторювати своїх помилок. Отже, покаятись це визнати свій гріх, принести його до ніг Викупителя і відмовитись від минулого життя з гріхом. Покаяння – це глибоке почуття вини, це бажання назавжди попрощатись з гріхом, навіть тим, яким нам прийнято називати «улюбленим» або незначним. Це бажання своїм життям засвідчити, що я більше не належу темряві, а я належу світлу, я належу Ісусу. Воно веде до праведності, до життя у гармонії з всесвітом, першопочатковим задумом Бога. Воно веде до нового життя, життя з Христом. Життям по Закону, по Заповідям і по волі Бога. Покаяння – це смерть для гріха і життя для Ісуса. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім. Римлян 6:11. Якщо людина дійсно покаялась, то це її дивіз, це її план на кожен день, це сенс всього життя.
- Оправдання вірою. Тобто, повірити в те, що Ісус спасає кожного з нас від гріха і від загибелі. Освячення це, коли ми приймаємо дар спасіння, каємось в своїх переступах і живемо новим життя, згідно Заповідей Бога. Усвідомивши, що нас Ісус оправдує Своєю кров’ю пролитою на Голгофському хресті, і освячує наше життя завдяки нашому прийнятті і каятті, ми в свою чергу, бажаємо прославити свого Викупителя. А Він в свою чергу прославить у Своєму царстві, де ми будемо святими і безгрішними в переміненому тілі. Де ми будем жити з своїм Богом.
Віра – це все, що нам потрібно для нашого спасіння. Повірити в те, що на Голгофі Ісус спас саме мене і прийняти це спасіння це все що від нас вимагається. Ділами неможливо спастись. Діла самі по собі нічого не роблять для нашого спасіння і виправдання. Справи – це результат того, що людина усвідомила те, як багато зробив для неї Господь і вона хоче відповідати своєму Учителю. Діла це знак подяки людини Богові за все зроблене для неї.
Справжнє освячене життя це лише подяка за ту жертву, яку приніс Ісус за наші гріхи. Це життя посвячене на служіння Богу і людям. Це місія, яку повинні нести істині носії віри в Христа. Коли людиною керує щире бажання догодити Богові в служінні людям. Людина, яка пережила істинне освячення розуміє, що жила в темряві і їй треба вийти на світло, тобто, жити для інших, жити згідно волі Отця і дотримуватись Заповідей. А до цього її може покликати Святий Дух, Котрий настановляє на шлях істинний. Дух Святий і приводить до покаяння і дає розуміння для того, щоб освятитись і жити праведним життям. Своїми добрими намірами людина нестабільна і грішна нічого не доб’ється, а лише завдяки силі, яка присутня у Святого Духа.
Тільки, якщо віддасть всі свої немочі і слабкості в руки Ісусу. Своїми силами нічого не зможе добитись грішна людина. А коли повністю покладається на заслуги Спасителя і на очищаючу силу Духа, тоді вона зможе отримувати перемогу. А для цього потрібно кожного ранку перед початком нового дня спілкуватись з Богом. Наповнитись Його Словом і силою Духа Святого. Бачачи наші справжні бажання і наміри, якщо вони для прославлення Бога, то Дух Святий дасть силу для перемоги над гріхом. Дуже важливий момент це зректись свого «я», свого егоїзму, щоб в серці міг жити Христос, тільки тоді буде перемога.
Дивлячись на себе, на свої гріхи і на свої немочі – не зможемо. Дивлячись на Христа і Його силу і Його заслуги, і на кінець Його перемоги – тоді зможемо. По своїй природі ми грішні, ми народжені з гріхом і нас постійно тягне до гріховного. Тому самі по собі ми не придатні просто для досконалого життя. Але коли ми будемо зосереджуватись не на своїх слабостях, а на силі Ісуса Христа, то неодмінно виявимо, що перемагаємо. Отець дивлячись на нас бачить заслуги Свого Сина, бачить Свого Улюбленого Сина. Тому він бачить нас досконалими і безгрішними. Зректись себе. Апостол Павло писав у своїх посланнях, що ми не можемо бути досконалими, але ми повинні прагнути все своє життя до досконалості. Таким чином Господь нас виправдає, бачачи наше прагнення, сенс нашого життя. Початок цього розділу 5 Матвія про Заповіді Блаженства. А закінчується: Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний. Матвія 5:48. Блаженні ті, хто покладається всім своїм серцем на Бога, ті і будуть досконалі. Отже це те до чого всі християни, всі істинні послідовники Христа повинні прагнути: Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний. Матвія 5:48.
Тому що ми не можемо нічого добитись своїми власними силами, а лише вірою в силу Ісуса Христа. Праведне життя без Христа призводить до гордості і духовної сліпоти. В Новому Заповіті ми спостерігаємо це у фарисеїв, які знали досконало букву закону, а свого Спасителя не могли розпізнати. Спасіння дається тільки через Христа. Віра в Нього і Його подвиг на хресті це все, що нам потрібно для спасіння. Чому нам так важко дається це вчення, тому що ми не звикли до того, щоб давалось щось просто так. В цьому жорстокому світі всього треба добиватись своїми власними тяжкими зусиллями. Але християнину потрібно для спасіння лише одне і це Христос. Ісус із Назарету, Котрий народився, як всі грішники і прожив життя простого тесляра, Котрий не викликав, особливих вражень поки не вийшов на служіння, проживши просте людське життя одного разу спас кожного з нас. Він приклад для нас, Учитель Благий, Хліб Життя, Дорога Правди, Виноградник, Жива Вода. Єдиний Хто дає спасіння. Єдиний приклад для наслідування. Він своїм життям показав, як має жити справжній християнин і врятував загинулий світ. Сила і спасіння тільки від Господа нашого Ісуса Христа. Завдяки Його заслугам, Його подвигу, його жертві ми звами маємо життя і життя з достатком. Маємо життя вічне. Нам залишається лише прийняти і повірити, що все це для нас зробив Ісус. І Він через Свою велику незбагненну любов кожну сльозу нашу зітре, і не буде більше болю, плачу і страждань, і смерті вже не буде. А буде слава і хвала повіки нашому Господу і Спасителю Ісусу Христу.
З повагою Юрій!