Запитання Служителю: Про молитву в тайні
Ілля запитує про молитву в тайні. Щоб розібратися про, що мова, нам варто звернутися до ширшого біблійного відрізку.
Мт. 6:5-8: «І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, котрі люблять молитися в синагогах і, стоячи на перехрестях широких вулиць, щоби показатися людям. Запевняю вас: вони одержують свою нагороду. Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, — і твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі [явно]. Молячись, не говоріть багато, як ті язичники, бо думають, що завдяки своїй багатомовності будуть вислухані. Отже, не уподібнюйтеся їм, бо ваш Отець знає, чого потребуєте, перш ніж ви попросите в Нього”.
Відповідь: Доброго дня пане Ілля.
Тож глянемо по порядку. Яку проблему піднімає Господь наш Ісус Христос? Проблему показної, лицемірної молитви які здійснюють в синагозі, чи на перехрестях вулиць. І дійсно в часи Ісуса Христа, в середовищі релігійних вчителів, зокрема серед фарисеїв, було досить розповсюджена традиція молитися у відведений час, щоб показати свою праведність. Незалежно від того, де ти знаходишся, і навіть якщо тебе застав час молитви в дорозі, на перехресті вулиць, потрібно зупинитися де стоїш і звершити цю ритуальну молитву.
Так наприклад, юдейський історик, Йосип Флавій у своєму творі Юдейська війна написав про фарисеїв наступне:
“Фарисеї славляться старанно-точним виясненням законів і є головною релігійною гпупою; приписують усе долі (грец. έίμαρμενη) і Богові. Також вони стверджують, що праведне життя чи ні, залежить це у більшій частині від людини”.
Із наведеної цитати стає ясно, що ці публічні молитви, були лише показовою праведністю і саме проти цього виступив Ісус, говорячи що краще молитися в своїй кімнаті, за закритими дверима, щоб молитва була справжньою, а не показовою.
Також варто зауважити, що в продовженні цього біблійного відрізку, Ісус також закликає не бути багатослівними, бо не від пишномовності Господь чує наші молитви, тому можна говорити просто, без завчених форм чи стандартів. А в кінці наголошує, Батько наш небесний, знає наші прохання наперед, ще раніше ніж ми звернемося до нього.
Тому молитися можна будь де, головне не робити з цього показовості і не показувати, що я зупинився і молюся серед вулиці, а всі навколо такі грішні, що біжать і не знаходять часу для Бога. Тому простуючи дорогою, ми теж можемо в думках звертатися до Господа, без зайвих “спецефектів” і щиро розповісти, що у нас на серці.
Як про це писав псалмист:
Пс. 62:9: «Народе мій, повсякчас покладайся на Нього. Виливайте перед Ним ваші серця. Бог — наш Захист.”
З повагою Костянтин Буд-Гусаїм, бакалаврант богослов’я
