Два види насолод
Одряхлілий від гріха світ знайшов смисл життя в гедонізмі.
«МИ ЖИВЕМО, ЩОБ РОЗВАЖАТИСЬ!» – КРИЧАТЬ УСМІХНЕНІ ОБЛИЧЧЯ З РЕКЛАМНИХ ЩИТІВ. Варіантів море – вечірки, шмотки, алкоголь, басейни, секс, театри, фестивалі, концерти, карти, автомобілі, закордонні тури, виставки, фільми, танці, клуби, «трава», спорт, казино, курорти, дачі, делікатеси, масаж, сауни, більярд… «Хочу жити «на позитиві», без «напрягів», – пояснює мій родич свою недбалість у всьому, що стосується відповідальності й праці.
СВОБОДА РОЗУМІЄТЬСЯ ЯК ВОЛЯ-ДО-ЗАДОВОЛЕННЯ. Пісня тепер не «строить и жить помогает»; її проголошено життям як таким. Усе, що не спрямовано на отримання власної втіхи, названо втратою часу. Навіть Гроші – найвеличніший фетиш індустріального світу – кинуто в жертовний вогонь нового ідола на ім’я Кайф.
ЕМАНСИПАЦІЯ ОСОБИ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА АНАРХІЮ. Будь-які зобов’язання – ділові, сімейні, соціальні – розглядаються як засіб покріпачення людини.
Навіть жінки намагаються переконати себе й інших, що «пробний» шлюб захищає ЇХ інтереси. Довго працювати на одному місці, навіть гарно оплачуваному, стало поганим тоном (ще подумають, що я від них залежу!). Новітні філософи вселяють думки на кшталт: «Якщо за останнє десятиріччя ви не змінили своїх переконань, значить, померли або перестали думати».
Спостерігаю схожу тенденцію й серед віруючих. Люди, у яких, як і в кожного з нас, свої труднощі в житті, залишають Церкву. Починають особливо критично ставитись до чужих, підкреслімо, недоліків. Поступово занедбують служіння. З часом приходять до висновку, що, оскільки їхні болючі питання не розв’язуються, то Бог їх не чує. Тому вони мають намір найближчим часом «у робочому порядку» «умити руки». Що зробилося з їхньою вірою, якщо умови життя лишились тими самими? Яку альтернативу Христу вони знайшли? Очевидно, самЕ оточення розмиває рештки рішучості боротись за свої переконання.
БРАТОВЕ ХРИСТИЯНИ, «ЧИ НЕ ХОЧЕТЕ Й ВИ ВІДІЙТИ?».
Згадую пострадянський анекдот. У Верховній Раді СРСР кінця 1980-х депутат з трибуни цитує пісню:
Мы смело в бой пойдем
За власть Советов
И как один умрем
В борьбе за это…
і запитує у присутніх: «А что ЭТО?»
Ясно, що аскетизм християнського життя, самозречення, цілеспрямованість, жертовність, ідеал несення хреста сьогодні піддаються особливо нищівній критиці. ХРИСТИЯНСТВО Й УЗАГАЛІ БУДЬ-ЯКА ІДЕЯ, ЩО ВИМАГАЄ СЛУЖІННЯ СОБІ, ПОСТАЄ У ЛЮДСЬКІЙ СВІДОМОСТІ БЕЗПРОСВІТНИМИ МУКАМИ, утисками, невдачами, слізьми й злиднями.
А може, воно й правда? За що боротись? Згаданий на початку знайомий намагається мене переконати, що й я мислю гедоністично: «Ти так само живеш ради втіх. Тільки християни «переносять» основні приємності на небо, а ми ними тішимося тут і зараз».
Може, час припинити цей самообман і жити як усі?
Проте коли відкриваємо Біблію, стає ясно, що її вчення не містить крайнощів. ТВОРЦЕМ ЗДОРОВИХ РОЗВАГ Є ГОСПОДЬ, навіть «серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Притчі 17:22). На сторінках Суперкниги багато разів згадуються корисні радощі: смачна їжа та спокійний сон, дружба й материнство, творча праця й радісний відпочинок (не тільки на самоті).
СПРАВЖНЯ НАСОЛОДА У ЖИТТІ – ЦЕ УСВІДОМЛЕННЯ СВОЄЇ ЕФЕКТИВНОСТІ. Так радів Бог, створивши світ. Так радіє людина, коли їсть після трудового дня зароблений хліб. Так радіє жінка, що бачить результати своїх безкінечних домашніх справ.
Розуміти своє покликання, бачити в найменшім ділі справдження життєвої місії – ось найвище задоволення. Прикладами таких постійно щасливих людей є люди мистецтва, науки, будь-хто, що бачить у своїх справах більше, ніж банальну суєту. Світ також частенько вважає їх не зовсім нормальними – чого вартий хоча б штампований образ химерного професора в білім халаті з голлівудських фільмів. Проте, сміючись над їх дивацтвами, «нормальні» герої не можуть обійтись без них. САМЕ «ОЧКАРИКИ» В БІЛИХ ХАЛАТАХ СТВОРЮЮТЬ ІНТРИГУ ФАНТАСТИЧНИХ СТРІЧОК!
Недарма євреї обрали для себе цей шлях. Поважаю кожну працю, і в цьому, до речі, варто було б повчитися «пересічному» українцеві в Голівуда. Завжди кажу, що без благословенних асенізаторів усі «інтелектуали» давно б потонули самі знаєте в чім. Проте набагато більшу втіху приносить усвідомлення того, що, наприклад, НАПИСАНУ ТОБОЮ КНИГУ НЕ НАПИСАВ БИ НІХТО ІНШИЙ. Що цей винахід без тебе іще десятиріччями не був би доступний людству. Що саме твоя участь забезпечила успіх проекту.
ЧОМУ Ж ЧАСТО БАЧИМО НЕЩАСНИХ ХРИСТИЯН? Бо вони, як писав Блез Паскаль, перебувають у найгіршому положенні: не пізнавши величі й романтики божественної місії, довіреної їм, водночас позбавили себе тимчасових утіх світу.
Тож якщо ти, брате, «не хочеш відійти» – не вішай носа! Ісус пропонує Свою насолоду – бути каналом Небесної сили, мудрості й любові для світу, який (насправді) найбільше потребує саме їх, хоч шукає не там – у вечірках, шмотках і алкоголі. Підставляй плечі під Його хрест і ДІЗНАЙСЯ, ЧОМУ ХРИСТОС ПЕРЕД РОЗП’ЯТТЯМ ГОВОРИВ ПРО СВОЮ ДОСКОНАЛУ РАДІСТЬ.
Фото автора
