Комунікативні методи протестантських журналістів (на прикладі газети «Для ТЕБЯ»)
У наш час перманентного загострення суспільних суперечностей, у тім числі релігійного характеру, спостерігаємо, серед іншого, приклади того, як релігійні медіа шукають спільний ідейний фундамент зі світськими ЗМІ, сприяючи покращенню морально-психологічного громадського клімату. Аналіз принципів роботи успішних медіа такого різновиду становить актуальність даної статті.
Мета роботи – розглянути комунікативну стратегію херсонської газети «Для ТЕБЯ».
Завдання розвідки – вивчити методи висвітлення даною газетою актуальної для світського читача суспільної тематики з релігійних позицій.
Газету засновано 1997 року ініціативною групою херсонців із кількох баптистських церков із метою створення якісної альтернативи перекладним місіонерським буклетам. До цього четверо членів майбутньої редколегії півроку вело християнську сторінку в міській газеті «Эфир» і молодіжній газеті «Поколение». Співробітництво з «Эфиром» припинилось через призначення нового редактора, нелояльного до християнства, а «Поколение» виявилось одноденкою, створеною під вибори (ймовірно, до міськадміністрації). Дмитро Луковенко півтора року працював технічним редактором «Булави» – міської щоденної газети Херсона, і залишив цю посаду, щоб очолити редакцію «Для ТЕБЯ».
За 11 років роботи редколегії вдалося зберегти середній наклад часопису близько десяти тисяч примірників, залучити авторів із різних місць України, зі США, Узбекистану, Латвії, Росії. 2000 року газета зайняла перше місце в СНД серед християнських періодичних видань на конкурсі в рамках міжнародної виставки християнської літератури в Санкт-Петербурзі. З цієї нагоди 2001 року було випущено дайджест із 29 найкращих публіцистичних робіт, що під ту пору побачили світ на шпальтах органу.
Ці події ознаменували період дорослішання й професіоналізації редакції. Того ж року запрацювала електронна версія газети (її теперішня адреса www.foru.ru). Лічильник сайту дотепер зафіксував 8,4 млн. переходів (півтори-дві тисячі хостів на добу). З метою притягнення уваги до електронної версії видання було проведено два літературні й один журналістський конкурси серед читацької спільноти сайту. 3 2001 року читачі оприлюднили в розділі «Публіцистика» 1170 творів – цілком порівнянну кількість із корпусом публікацій у паперовому варіанті (~ більше півтори тисячі), до того ж останній мав фору в чотири роки розвитку.
Матеріали газети передруковують російськомовні інтернет-ЗМІ трьох гілок християнства, а також церковна преса Криму і західної України, Казахстану, Росії, Бєларусі, Болгарії, використовують у передачах ТрансСвітового радіо (Київ), перевидають у Якутії накладом у тисячу примірників. За словами теперішнього редактора Анатолія Пашморги, в Дніпропетровську розповсюдження газети уможливило створення нової церковної громади (позаяк перевірити цю інформацію не вдалося, кваліфікуємо її як припущення).
Розуміння редакцією принципів місіонерської медіакомунікації можна побачити на матеріалі журналістських курсів, що їх уклали для розширення авторського складу газети журналісти Тетяна Дьяченко (Артерчук) і Ольга Заднепряна на базі робіт Галини Лазутіної (МГУ), Олександра Тертичного і Девіда Рендола. У баченні укладачів головним учасником медійного діалогу є читач. Журналіст має орієнтуватись на його сприйняття своїх матеріалів. Спілкування журналіста з читачем визначається не компетенцією першого, а тим враженням (чи рівнем розуміння), яке склалось про обговорювану в ЗМІ проблему у свідомості реципієнта. Слід ураховувати ймовірні перешкоди на шляху сприйняття аудиторії: зайнятість читача, розсіяність уваги, сконцентрованість на власних проблемах і планах, Комунікативні методи протестантських журналістів (на прикладі газети «Для ТЕБЯ») «грізну конкуренцію… [яку] становить телебачення, де все показують просто, яскраво, захоплююче», цінності, ідеали, світоглядні, вікові, соціально-економічні, культурні характеристики. Укладачі курсів уважають, що достовірно судити про смаки аудиторії майже неможливо. Надійніше post factum вивчати вплив газетного матеріалу на неї.
Наведено дані місії американського євангеліста Біллі Ґрема, згідно яких кожен навернений у християнство до цього чув євангельську вістку в середньому 20 разів. У цій перспективі завдання місіонерської газети – поступово трансформувати читачеве сприйняття релігійної інформації в позитивний бік: нагадувати про Бога, бути приводом почати розмову.
Критично важливо заволодіти увагою читача, переконати, що написане є «ясним, новим і має стосунок до нього». Такого ефекту можуть досягти«гарний заголовок чи видовищні ілюстрації, або важливість теми… Однак головне навантаження… несе на собі перший абзац». Укладачі радять писати про найскладніші речі простою мовою – компетентно, але не зарозуміло. Нарешті, необхідно прагнути об’єктивності у викладі матеріалу, навіть якщо вона «не відповідає, а може, й підриває Ваші власні переконання з якогось питання. У християнських журналістів нерідко виникає спокуса «протягти до раю» якусь хорошу людину, приміром, улюбленого письменника, поета чи актора. Журналіст намагається висвітлити ті моменти й висловлювання, які свідчать про «християнське» життя знаменитості, прагнучи завуалювати менш пристойні факти біографії».
З нашої точки зору, робота журналістського колективу газети достатньою мірою відповідає зазначеним професійним і етичним стандартам. Редакція газети встановлює діалог із читачем, починаючи з назви часопису. Очевидні спроби журналістів зорієнтувати кожен випуск на сприйняття пересічних українців – перш за все тих, що мешкають поза містами-мільйонниками. Саме «невибагливість» такої назви зупинила на ній вибір засновників.
З метою вивчення аудиторії видання й залучення читачів до співпраці в газеті редакцією розроблено комплекс заходів: 1) постійні бліц-опитування, під час яких однакове питання задається на вулиці перехожим різного віку, статі, соціального статусу тощо. Оприлюднення відповідей завершується коротким журналістським підсумком, 2) відповіді на читацькі листи, в тім числі провокаційні, 3) проведення регулярної читацької лотереї з призами, для участі в якій необхідно відіслати на адресу редакції заповнену анкету. Її шаблон уключає створення рейтингу статей і рубрик номера, а також висловлення побажань щодо тематики майбутніх публікацій, 4) вищезгадані курси журналістів, укладені працівниками редакції. Їх заочна форма ефекту не мала. Результативнішим було проведення очних занять у приміщенні церкви за цими матеріалами, здійснюване тодішнім редактором Борисом Тарасенком, 5) періодичні журналістські й літературні конкурси (призовий фонд склали редакційні кошти, заохочувальні призи надано церковними видавництвами), спрямовані на рекламу електронної версії часопису, 6) формування читацької спільноти сайту: дискусії на форумі та в чаті, форма для залишення коментарів на редакційні публікації. Важливою відмінністю цього сайту є можливість персонального входу для додавання власних публіцистичних і белетристичних творів (також і українською мовою). Рішення про оприлюднення конкретного тексту приймає адміністратор сайту, 7) рубрика на сайті «Стаття в газету»: автор може запропонувати свій текст для ексклюзивної публікації в паперовому виданні; в цьому випадку виплачується гонорар у розмірі 25–50 доларів «у залежності від якості тексту».
Тематику матеріалів часопису зорієнтовано на релігійне просвітництво. Останнє здійснюється в річищі зв’язків із громадськістю: долання упереджень і творення позитивних установок щодо (головно протестантських) церков, а також боротьби з нездоровим інтересом суспільства до основного конкурента християнства на релігійному «ринку» – окультизму. Штампам атеїстичної пропаганди щодо образу «сектанта» як обмеженої, відсталої, ущербної людини протиставлено БІОГРАФІЇ видатних осіб, що сповідували віру в біблійне вчення, ХРОНІКУ християнської благодійності, заохочувано до релігійної (САМО)ОСВІТИ. Останню функцію в часописі виконує реклама протестантських освітніх закладів пострадянських країн, церковних громад, видавництв, книжкових і періодичних видань, місіонерських і доброчинних товариств, студій розробки духовних веб-ресурсів. Протистояння світу окультного також відбувається в просвітницькому ключі: детально аналізуючи прояви та об’єкти віри сучасного містицизму – східні релігії, астрологію, гороскопи, гадання, забобони, гіпноз, окультну псевдонауку, ірраціоналізм масової («народної») релігійності, цілительство, хіромантію, чаклування, договір із нечистою силою, НЛО – журналісти акцентують верифіковані дані, апелюють до розуму й здорового глузду реципієнтів.
Приваблює широкий спектр тем, яким присвячено публікації газети. Дописувачі торкаються більшості аспектів сучасного життя – белетристики, військової проблематики, геополітики, екології, економіки, естетики, есхатології, живопису, здоров’я (раку, алкоголю, наркотиків, порнографії), ЗМІ, історії (релігій), космогонії, маскульту, моди і косметики, моралі, наукового й техніцистського світогляду, освіти, політики, психіатрії, психології (самогубств, депресії), сімейної тематики (аборту, гомосексуалізму, дошлюбного сексу, підліткової злочинності, подружньої (не)вірності, розлучень, складових міцної родини), соціальної сфери, спорту, філософії, юриспруденції й судочинства, – акцентуючи їх релігійний компонент.
Слід одмітити компетентність редакційних матеріалів. Приміром, редакція відмовилась од компонування дитячої сторінки (можливо, через поширеність такого формату в журналах для сімейного читання), зосередившись на підготовці рубрики «Youth page» / «Cool page». Її матеріали адекватно відбивають підлітковий світ – питання самооцінки, закоханості, сучасної музики, зовнішності, фізичної сили, сатанізму, шляху до ставання знаменитістю, конфлікту поколінь, надмірної сором’язливості, уміння заводити друзів. Жанрові форми цих публікацій так само адаптовано: це психологічні тести, жартівливий «гороскоп». Із початку 2000-х років авторською колонкою Максима Стрельбицького стає огляд світської преси. Аналізуючи більше двадцяти українських видань, автор найчастіше цитує «Факты и комментарии», «День», «Україну молоду», «2000». Непоодинчим інформаційним приводом для виступу журналістів «Для ТЕБЯ» є відгук на публікації в інших ЗМІ.
Як уже згадувалося, укладачі журналістських курсів декларують прагнення встановити діалог із читачем уже на рівні заголовків. Деякі з них побудовано на візуалізації – беДНОсть, «секТАН(К)т», парадоксі – «Хит-парад целителей», оксюмороні – «Прозрение ясновидящей», каламбурі – «Астроложь», «из-под ПРЕССА законов» (огляд преси). Проте основний прийом дописувачів – асоціації. Джерелами асоціацій постають ФОЛЬКЛОР – «Сила есть… Что еще нужно?» (ума не надо), «Смесь бульдога с носорогом» (моральний бік генної інженерії), «Золотая сорви-голова» (Сергій Єсенін), БЕЛЕТРИСТИКА – «Джинн из банки» (лампы) [Аллан Чумак], «Я б убийцей стать хотел, пусть меня научат…» (вірш Володимира Маяковського «Кем быть?» (1928), «Один день из жизни покойника» (повість Олександра Солженіцина «Один день из жизни Ивана Денисовича» (1968), ЕСТРАДА – «Деньги – вот и вся мечта?!» («Вот, вот и вся любовь» – рядок із пісні «Кот кота» (1997) гурту «Муми Тролль»), «Отелло с нашего двора» (пісня «Ребята с нашего двора» (1996) гурту «Любэ»), КІНЕМАТОГРАФ – «Men in white» (люди в білому – християни. Алюзія на голлівудський кінофільм «Люди в чорному» (1997) і біблійне Об’явлення 7:9), «Легко ли быть «голубым» (кінофільм «Легко ли быть молодым» (1986), РАДЯНСЬКА ІДЕОЛОГІЯ – «Геи всех стран, объединяйтесь!»
Журналісти видання спеціалізуються на пошуку яскравого інформаційного приводу. Поштовхом, містком до розмови з читачем стає подія, цитата, публікація, фільм, сенсація, нещастя, свято, тенденція, сучасний фольклор. У часописі подибуємо культ ліду: «Про Моцарта нам відомо дві речі: по-перше, його вбив Сальєрі, і по-друге, – він написав потрясаючі мелодії для мобільних телефонів. Іще згадується фільм «Сибірський цирульник», де сержант О’Лірі на прізвисько «Скажений пес» усе-такий був змушений визнати, що «Моцарт – великий композитор» (Для ТЕБЯ. – 2006. – № 1. – С. 7).
Спостерігаємо тричастинну структуру статей: привід – заголовок і вступ; зміст (аргументація); висновки / заклик(и) / біблійна цитата. У змісті статей відбувається інкультурація Євангелія через цитати, апеляції до російської класичної літератури, сучасних бардів, маскульту, фольклору – приказок, афоризмів, анекдотів, рекламних слоганів. Повторюваним прийомом є осучаснення біблійних історій: наприклад, вихід Ізраїлю з єгипетського полону подається як історія звільнення заручників.
Із початку 2000-х років зі стилю статей «Для ТЕБЯ» практично щезають пропагандистські прийоми. Журналісти дедалі частіше уникають дидактичних гасел, прагнуть показувати явища з різних боків (у цьому контексті не можна оминути визнання наукових досягнень Зиґмунда Фройда (це «видатний інтелектуальний першопроходець ХХ сторіччя» (Для ТЕБЯ. – 2001. – № 5. – С. 3), матеріали тяжіють до форми притчі, метафори, їх пронизує неекзальтований оптимізм. Інтелектуалізація особливо помітна на спробах аналізу сучасного мистецтва. Відрадною тенденцією протестантської культури пострадянських країн в останні роки постає перехід від ігнорування чи безпомічного заперечення в публікаціях із цієї теми до зважених досліджень.
Дизайн газети характеризується ретельним добором ілюстрацій, відсутністю релігійної символіки в оформленні (як і церковної термінології й лексики в мові публікацій). Невеликий розмір матеріалів дозволяє уникати переходів на іншу сторінку й передруків у кілька номерів. Рідкісною рисою для церковних медіа є сприйняття репортажної фотографії як самостійної публікації: рубрика «Стоп-кадр» пропонує фотозамітку чи фотозамальовку з коментарем-роздумом.
Життєздатність часопису «Для ТЕБЯ» забезпечено не фінансовими чи статусними, а ідеологічними чинниками. Сприйняття журналістської роботи як жертви, служіння спонукає дописувачів регулярно готувати матеріали, працювати над собою, друкуватись безкоштовно чи навіть доплачувати (самоокупним є тільки технічний бік видання). А. Пашморга вважає головною запорукою успіху щотижневі зустрічі редколегії, спільні молитви, товариське спілкування поза редакцією: «люди переймаються нашими ідеями (здається, наш стиль саме на засіданнях редколегії формується), отримують адекватну оцінку своїм творам» – прийнято всі матеріали зачитувати в присутності повного складу співробітників.
Висновки. Ефективність комунікації часопису «Для ТЕБЯ» забезпечено: 1) адаптацією релігійного матеріалу під медіа-текст, 2) дописувачі газети визнають читача головним суб’єктом діалогу, вивчають особливості його сприйняття, беруть до уваги можливі перепони, налагоджують і підтримують спілкування з читацькою аудиторією, 3) послідовною ставкою на автуру: пошуком нових кадрів, перш за все серед читачів, і постійним удосконаленням наявних, 4) сприйняттям журналістської творчості як подвижництва, 5) міжконфесійним характером видання, інтеграцією зусиль християнської спільноти медійників.
