Як я прийшов до служіння в тюрмі

Взагалі до свого перебування за колючою проволокою, я вважав, що це те місце де повинні бути люди які скоїли злочин і вони вже безнадійні, а за себе я думав, що я ніколи там не буду. Але людська поговірка говорить: від тюрми і від суми не зарікайся.

І ось, в 1981 році мене репресували за виготовлення та розповсюдження духовної літератури мені присудили чотири роки позбавлення волі в посиленому режимі. І тоді я побачив, що там сидять не «кінчені» люди, серед них є дуже багато навіть добрих людей, які люблять Бога. Я тоді краще зрозумів слова Ісуса Христа, коли Він виголосив: «коли я був у в’язниці ви прийшли до мене…». При розп’яті Ісуса то же увірував один засуджений – це був розбійник який признав Ісуса своїм Спасителем і звернувся до Ісуса з проханням, щоб згадав про нього в царстві, крім розбійника ще увірував і римський офіцер – сотник, який також прийняв Христа в своє серце. Я сам переконався, що і сьогодні ті які засуджені і ті які їх охороняють сприймають істину в своє серце. В той час коли я перебував під вартою то тоді не можна було мати при собі Євангеліє чи якусь другу духовну літературу. Коли дружина в листі писала вірш із Біблії, то цензура його замальовувала, щоб не можна було його прочитати, а якщо там було декілька віршів, то його взагалі забирали і на конверті писала, що письма із біблійними віршами в зону не пропускаються і я отримував пустий конверт.

Але я проповідував все, що я знав і вони з великою увагою слухали і потім організувалась група із молодих людей, а із цієї групи сьогодні працюють два – пасторами в церквах. І ось тоді коли я перебував разом із засудженими, я бачив велику аудиторію слухачів слова Божого.

І ось тоді я прийняв рішення, що коли я вийду на волю можна буде проповідувати в тюрмах. Я піду і принесу їм добру вістку про спасіння. При розпаді радянського союзу прийшла перестройка, а з нею і свобода проповіді і збулось пророцтво Ісуса Христа, яке записано в Євангелію від Матфея 24: «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!».

І хоч зверху дозвіл був, щоб проповідувати засудженим, але на містах неохоче відкривали двері, бо як вони говорили: «це для нас лишня морока вас заводити, охороняти і т. д.», тому приходилось звертатись і в Департамент. І як говорять, що той хто стукає, йому відкривають. Сьогодні я не тільки сам іду, але й беру с собою хористів, музикантів, щоб з першу провести концерт, а після нього набрати групу бажаючих вивчати Біблію, і я повинен сказати, що не спрацьовуває, на сьогоднішній день в тих законах, де проповідується нами Слово, там є не тільки групи, а навіть общини, наприклад, в Полтаві в двох зонах по одній громаді, в них звершується Вечеря Господня. Під Уманню є населення (село) Старі Бабаки, там є зона строгого режиму, і ось прямо в зоні я звершував хрещення 13 в’язнів заключили завіт з Господом. Звичайно хочу зауважити, що не всі ті які виходять на свободу остаються християнами, але із них сьогодні є і пастори і пресвітери. Я хотів би сказати всім бажаючим, що треба іти і проповідувати і Бог буде додавати успіху, тим більше, що сьогодні літературу можна нести без обмежень, я буває несу у двох руках. Це і газети і книги, і ніякої заборони немає.

Якось із зони до міста попросився до мене під їхати один офіцер, що працює із засудженими, він був присутній, коли я проповідував в’язням і я його запитав: «як на ваш погляд ці, що ходять на Біблійні лекції, вони хоч трошки змінюються в гарну сторону чи ні?». Він відповів: «я згідний з тим, що змінити людину може тільки релігія – віра в Бога. Я бачив на очах сльози в засуджених, коли вони слухали ваші лекції. Да, я і сам переконався, що ніяке насильство, ніякий режим, і ніяка тюрма не може зробити людиною досконалою, це може тільки Бог».

Досягнення.

Якось в Черкасах підійшов до мене чоловік середніх років і сказав:
— Ви мене пам’ятаєте?
Я відповів:
— Ні.
Тоді він сказав:
— Ви мене христили на зоні, і я сьогодні самий щасливий чоловік, в мене є сім’я, є майбутнє…

Я думаю, що саме велике досягнення буде тоді, коли ми будемо стояти на кристальному морі з пальмовими віттями в руках, і тоді хтось підійде і скаже, а все пам’ятаєте, як ви мені проповідували Слово Боже в тюрмі.

«Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: Царює твій Бог!» Ісая 52:7

Пастор Василь Сульженко