«Алетея» презентувала четвертий музичний збірник «Дочекаймося неба»
У Києві в Подільському духовному центрі за адресою Лук’янівська, 9-б відбулася презентація нового диска музичного гурту «Алетея» – «Дочекаймося неба». Епіграфом до нього стали такі слова: «без друзів – сумно, без рідних – важко, без Бога – неможливо… ».
У першу суботу квітня на декорованій металевими стелами сцені, що символічно здіймаються до неба, протягом 1,5 години звучали хвала і подяка Господеві за допомогу і підтримка на шляху, яким Він веде кожного.
У колектива плідне творче життя. За 8,5 років своєї діяльності це вже четвертий альбом. Раніше були записані аудіо збірка «Ожидая» (2004) та два CD-диски «Вместе со Христом» (2005), «Господь велик!» (2007). Географія їх виступів охоплює величезну кількість міст України, Росії, Білорусі, Німеччини та Австрії. Дівчата брали участь у музичних фестивалях, співали на євангельських програмах, молодіжних та місіонерських конгресах, річних нарадах структурних підрозділів Церкви, більше 15 весіллях, виступили з близько 35 концертними програмами, мали гастрольне турне за кордоном.
Спочатку дівчата прославляли Творця співом не ідентифікуючи себе як сталий музичний колектив. Та, коли назбиралася певна кількість пісень у їх виконанні, було вирішено записати альбом. У цей момент виникла потреба в назві гурту. Серед багатьох варіантів вибрали «Алетея», що в перекладі з грецької «???????» означає «істина». До того ж нагадує жіноче ім’я, адже колектив дівочий.
Склад групи з часом дещо змінювався, але усіх учасниць, як співали вони цього вечора в одній із пісень, об’єднувало й об’єднує бажання розповідати про любов Христа; про мрію, якою вони живуть; про шлях, яким крокують; про віру в Божі дива, посвяту свого життя, про вдячність, про прагнення приносити людям надію, відкривати істину.
І дійсно, тримаючи в руках «Дотягнутися до неба», звертаєш увагу на те, що він майже авторський.
У середині концертної програми була зроблена своєрідна рекламна пауза – реклама часу. 8,5 років – це багато чи мало? На сцену вийшли п’ять хлопчаків віком від 2 до 8 років, а тримісячну Евелінку виніс її рідний братик. Відбулося пожвавлення, метушня, почувся дитячий плач. «Отак проходять більшість наших репетицій», – з посмішкою зізналися дівчата.
Якщо на сцені, то потрібно співати, – так роблять їх мами. У виконанні малечі прозвучала пісенька про горобчика, який співає хвалу Творцеві, закликаючи до цього людей.
На закінчення керівник групи, Юлія Кампен, розповіла про подарунки нового диска (фонограми та ноти пісень у PDF форматі), котрий бажаючі могли придбати після концерту в фойє центру.
Фото Андрія Колодія