Історія подільского табору для неповносправних дітей
Ідея цього заходу з’явилась у Лілії Загнітко. Вона завжди переймалась проблемами інших, допомагала подрузі, двоє діток якої мали такі особливості. Запрошувала їх на християнські табори, у церкву, привела у вінницьку адвентистську школу. Стало помітно, що діти змінюються на краще. Лілія зрозуміла, що може бути корисною в цій справі. Їй випала нагода відвідати табір для таких дітей, який організовували соц. служби Хмельницької області. Тоді Лілія запалала бажанням створити власний табір для дітей з особливими потребами. Звернулась до Людмили Шпильчук, директора дитячого відділу Подільскої конференції. Адміністратори церкви сумнівались у здійсненності цього задуму. Казали, це дуже складно, таке ніколи ще не практикувалось, однак Лілія Загнітко була наполегливою: «Хто, якщо не ми, має це робити?»
Допомоги шукали усюди. Соціальні служби відмовились від співпраці: не давали ні адрес, ні телефонів хворих дітей. Треба було шукати інші шляхи. Вирішили проводити свята, зустрічі з батьками й дітьми. Одна з таких зустрічей « За чашкою чаю» пройшла на весні в Ямполі. Батьки були неймовірно вдячні, що їх вирвали з буденної рутини й хочуть допомогти. Команда табору вчилась поводитись з такими дітьми, аналізувала свої мінуси. Після цього вже запросили психолога й почали розробляти програму. Зробили рекламний відеоролик й розіслали по громадах.
Допомога приходила звідти, де на неї менш за все очікували. У Хмельницькому реклама потрапила до вчительки, в класі якої навчалась хвора дитина, й вона роздала запрошення по всій школі. В результаті з Хмельницьку було найбільше дітей. Деякі люди знаходили запрошення в поштових скриньках ,Лілія з усіма підтримувала зв’язок до початку табірної зміни.
Табір видався досить дорогим. Путівки для хворих дітей були безкоштовними. Аренда коштувала не дешево. АДРА змогла допомогти лише подарунками. Інші кошти надходили від громад і приватних осіб. Чимало людей бажало зробити свій внесок в цю справу.
Завдяки командній роботі табір відбувся в кінці червня на березі річки Дністер. Були присутні 23 родини й лише одна з них адвентисти. Табір повністю спрямований на невіруючих дітей. В наступному році плануємо подібний табір. Команда вже працює.
Не припиняємо й спілкування з родинами. На День Незалежності усіх діток запросили у Вінницю. Провели екскурсію містом і святковий обід у церкві. День пройшов в атмосфері духовних настанов,пісень і спогадів про табір. Усі сім’ї кажуть, що з нетерпінням очікують літа, щоб знову відвідати табір. Деякі родини готові прийти до церкви.
Розповіла Людмила Шпильчук
