Людмила Пономаренко. Відгук на автореферат дисертації Балаклицького Максима Анатолійовича «Розвиток протестантської журналістики в Україні: ґенеза та сучасний стан»

на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій зі спеціальності 27.00.04 – теорія та історія журналістики

На сьогодні в умовах інформаційного суспільства дослідження внеску протестантської журналістики в спільне соціально-комунікаційне річище видається досить актуальним. Особливий інтерес викликають такі поняття, як медійний образ релігії, медіакомунікації в релігійних спільнотах, зокрема протестантських конфесій, вплив конфесійних медіа як на особисте духовне життя громадян, так і на суспільне життя, а також вплив всесвітнього процесу медіатизації на релігійну сферу України. Крім того, актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю в сучасній історії та теорії журналістики такої глибокої й всеохопної наукової праці про розвиток і сучасний стан протестантської журналістики в Україні.

Зміст автореферату дозволяє стверджувати, що дисертаційна робота М.А. Балаклицького є значним внеском до теорії та практики соціальних комунікацій, адже в ній не лише узагальнюються вже відомі погляди на протестантську журналістику та її складові, а й подається глибоке її осмислення автором дисертації.

Найбільш цінним в науковій новизні є такі одержані дисертантом результати дослідження:

по-перше, за допомогою виділення специфічних ознак обґрунтовані правомірність і доцільність вживання поняття «протестантська журналістика» як специфічний тип комунікації, а такожїї функції, типи клерикальних видань, характеристики сегментованих аудиторій;

по-друге, автором реконструйована історія становлення й розвитку журналістики протестантських церков;

по-третє, відстежені й сформульовані основні тенденції функціонування протестантської журналістики України, специфіка її змістового наповнення, жанрова палітра, потенціал ринкової самодостатності протестантських ЗМІ.

Детальне вивчення автореферату дозволяє дійти висновку, що результати дисертаційного дослідження всебічно обґрунтовані та достовірні. Водночас у нас виникли такі зауваження щодо форми та змісту автореферату:

1. Варто було пронумерувати висновки, які формулюються, як відомо, відповідно до поставлених завдань. Така структура полегшила б працю експертів, рецензентів і всіх охочих ознайомитися з цією науковою працею.

2. Вважаємо, що у формулюванні восьмого завдання «визначити просвітництво й репутаційний менеджмент як провідні соціальні завдання релігійної преси» (с. 3) вкралася стилістична помилка: автор ставить за мету визначити соціальні завдання й тут же називає їх. Тобто у формулюванні завдання подана одразу відповідь, хоча відповідні підрозділи в основному тексті роботи виписані належним чином.

3. Досить багато сформульовано положень наукової новизни, серед яких останнє – «при аналізі релігійної журналістики України враховано не лише текстові одиниці, а й ілюстративні форми» (с. 4) – навряд чи потрібно було, на наш погляд, виносити окремо на захист.

Проте висловлені зауваження жодним чином не применшують наукової цінності автореферату цієї солідної дисертаційної роботи та високого рівня компетентності її автора.

Тож вважаємо, що подана до захисту дисертаційна робота Максима Анатолійовича Балаклицького своєю науковою новизною, обґрунтованістю основних положень, викладених у значній кількості публікацій, фаховим аналізом обраного матеріалу повністю відповідає чинним вимогам, а її автор заслуговує на присудження наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій зі спеціальності 27.00.04 – теорія та історія журналістики.

Доктор наук із соціальних комунікацій, професор кафедри видавничої справи, редагування та української філології Інституту журналістики і масової комунікації Класичного приватного університету (м. Запоріжжя)                   Л.Г. Пономаренко