Г.А.Ч.

Дорогий читачу ми з тобою знаходимося в одному місті. Як би написав Микола Васильович ну той хто Гоголь, так от він би точно назвав би це місто  N так от в цьому місті N трапилась ця подія.

   На годиннику близько дванадцяти тобто можна іти перехопити або нормально і смачно попоїсти, а за обіднім столом можна не тільки поїсти можна і поспілкуватися порозмовляти і про футбол і про дівчат або якщо ви на одинці і з довіреним другом можете про най сокровенне вибір за вами.

• Про що замислився Яків? Пішли на обід.
• Так зараз, хіба вже дванадцять?
• Зараз гляну так на годиннику без трьох на дванадцять
• Але…
• Що але вже всі на обід гайнули, пішли
• Ну добре, добре йду тільки зачекай хвильку зараз комп’ютер на режим ”очикування“ поставлю і ідемо.

Друзі спустилися ліфтом на перший поверх і пішли в кафе що було навпроти їхніх офісів.

Чудове було місце і їжа смачна і інтер‘єр радував око одним словом пожував себе як вдома. Вони сіли на свої місця які давно полюбили і до них прийшов знайомий офіціант.

• Привіт хлопці
• Привіт Вікторе
• Вам як завжди?
• Так звичайно
• Одну хвилинку зараз принесу

Він пішов, а Петро схилився до Якова щоб запитати

• А що ти будеш робити в вечорі Яшо?
• Ну не знаю? Може з тобою в боулінг сходимо чи може в дарс клуб сходимо?
• Ні в мене є краща пропозиція.
• Яка?
• Ось хлопці будь ласка ваше замовлення
• Дякуємо

Офіціант пішов, а Петро продовжив.

• Давай сходимо зі мною
• Куди?
• Ти головне не хвилюйся і зрозумій мене правильно.
• Та що за таємниці?
• Ні ніяких таємниць немає, просто мені хотілося б запросити тебе в один клуб
• І що за клуб?
• Він маю на увазі клуб він зветься “Г.А.Ч.”
• Х- м цікава назва? І що воно таке?
• Ну це така група де збираються шанувальники прочитаних книжок, кожен по черзі розповідає про книжку яку  він прочитав і чим вона йому сподобалась.

І тут Яків розсміявся.

• Ти чого Яшо?
• Вибач друже це мені нагадало ”Г.А.А.“
• І що це за “Г.А.А.”
• Група анонімних алкоголіків, вибач будь ласка
• Та нічого, все в порядку, ну то що йдемо чи як?
• Я ще подумаю, а ти де про них дізнався?
• Як де зі соціальної мережі
• І ти там був?
• Так я вже місяць туди ходжу
• Ну і як тобі подобається?
• Ага
• І багато вас там збирається?
• Ну чоловік п‘ять сім. Ну як ідемо?
• Я ж тобі сказав подумаю. Взагалі давай доїдай вже обід закінчується пора на роботу.

Друзі розрахувалися і пішли далі працювати. Залишок робочого дня промайнув якось досить швидко робота була неважкою, всі замовлення виконані, комп’ютери вимкнуті і можна спокійно іти додому.

• Ну що Яшо ідемо куди я тобі запропонував чи як?
• Коли зараз?
• Та ні через години дві
• Ой вибач друже зовсім замотався, ти маєш на увазі в Г.А.Ч. ?
• Ну так звісно
• Ти знаєш, а давай відвідаємо це товариство і знаєш я б добав би до цієї абревіатури що дещо і вийшло б «ООО Г.А.Ч.»
• Цікаво, цікаво та там якщо що запропонуєш
• Добре я подумаю. Добре давай тебе підвезу і ввечері здзвонимося.

По побажанню  друга Яків висадив його в Інтернет – кафе, а сам поїхав дивитися свої улюблені комедії. Час пролетів  досить швидко і через деякий час

Петро  зателефонував Якову.

• Ну як ти готовий відправитися у цікаву і захоплюючу подорож?
• А де тебе підібрати?
• Там де ти мене залишив біля Інтернет кафе
• Добре зараз під’їду

Через деякий час Яків був на місті.

• Ну ідемо, ти не передумав?
• Та ти що я від цікавості вже помираю
• Добре не дам тобі померти. Поїхали.

На годиннику було на початку восьмої вечора. В повітрі відчувалися що місто потроху відходить від денної суєти. Вони проїхали пару кварталів і зупинилися біля одного місця.

• Ось це місце як ти і хотів вулиця Центральна і перевулок Квітковий. Нам куди?
• А ми якраз навпроти цього місця і Петро показав другові на високу будівлю
• Ну і де твій «Г.А.Ч.»?
• Ходімо за мною і побачиш
• Зараз тільки мотоцикл припар кую і покажи

Яків поставив мотоцикл на стоянку і підійшов до Петра

• Види мене я маю надію що в тебе в роду не було Сусанінів?
• Не бійся не попадеш в халепу

Вони зайшли напівпідвальне приміщення. Попереду була велика дубові двері які кріпилися на старих кованих завісах. Петро протягнув руку до ручки дверей і потягнув на себе, і двері зі скрипом відчинилися. Вони пройшли далі і Якова почав переслідувати страх бо озираючись до в кола йому вважалося то мертві, які тягнуть до нього свої скрючені пальці, то які с потойбічні голоси, і він почав прощатися з життям бо гадав що його друг насправді не друг,а слуга культу де приносять людей в жертву, а він та сама жертва. І ось вони знову опинилися ще перед одними дверцями. —   Петро відкрив, а в Якова перехопило подих  ” ну все мені кінець подумав хлопець “

• Ось ми і прийшли, друже ласкаво прошу!
• Прощавай життя подумав Яків

Двері настіж розчинилися і вони ввійшли до великої зали. Їх люб’язно зустрів великий і кріпкої статури чоловік, він мав бороду в якій видно були часті вкраплення сідини. Своїм зовнішнім виглядом він нагадував чи то боцмана якоїсь піратської шхуни чи то Ернеста Хеменгуєя.

• Я бачу сьогодні не сам це мабуть новенький дуже приємно, як тебе звати юначе?
• Яків
• Дуже приємно, а мене Борис але чому ти не проходиш? Ти чогось боїшся чи соромишся?
• Та ні (а про себе подумав нормальний хід він іще мої думки вміє читати) просто ніколи не був в такому незвичайному місці
• Не хвилюйся і почувай себе як у дома.

Вони сіли і Яків почав роздивлятися інтер’єр, а Борис став посеред кімнати почав розмову

• Доброго вечора друзі мені приємно що ми знову зібралися в нашому клубі «Г.А.Ч.» особливо мені приємно що сьогодні є серед нас декілька новеньких. Якраз для них я і хотів би нагадати наші правила спілкування. По перше кожен охочий може піднятися зі свого місця і розповісти про книжку яку він чи вона прочитали, якщо це новенький він розповість про його чи її першу книжку. По друге і це головне НІХТО НІКОГО НЕ ПЕРЕБИВАЄ ЧИ ПІДСМІЮЄ! Домовились?
• Можна запитання?
• Так будь ласка
• А якщо думка чи книга яку прочитав хтось з присутніх не співпаде з моєю думкою що робити?
• Дякую за запитання це досить правильне запитання як тебе звати?
• Яків — ви що забули?
• Ні не забув але ж решта не знають. Так от для Якова і всіх останніх якщо вам не сподобалась чиясь думка або твір який хто не бут читав ви можете поговорити але один на один, домовились?
• Так!
• От і добре таж шановне товариство  ми починаємо. Хто перший?
• Дозвольте мені?
• Прошу представся як тебе звати і який про твір ти хочеш нам розповісти?
• Привіт всім мене звати Олена
• Привіт Олено

Тут  Яків схилився до Петра і тихенько промовив

• Ну точно як група анонімних алкоголіків
• Тихіше друже, тихіше

А Оленка продовжила – так от моя перша книжка була Антуана де Сент — Екзюпері «Маленький принц». На початку автор пише що присвячу книгу своєму товаришу Леону Верту але потім просить пробачення у маленьких читачів що книга не для них але як би оправдовуючись  він говорить що йому тобто другові потрібна допомога бо йому дуже тяжко, а по друге його друг все розуміє і навіть дитячі книжки. І автор починає розповідь про один фрагмент свого дитинства коли в книжці «Правдиві історії» він тобто автор прочитав як удав ковтав свою жертву цілком і потім перетравлював і міг пів року її перетравлювати. Автор намалював удава який ковтнув слона це був “ Удав зовні ” але коли він показував дорослим і запитував чи йм бува не страшно  то вони казали ” а хіба капелюх може бути страшним?“. Тоді він пропонував другий малюнок де ” Удав був всередині ” де він ковтнув цілого слона. Але дорослі дуже рекомендували не малювати удавів ні зовні ні зсередини, а краще займатися іншими більш серйозними  справами.  І ось коли автор виріс то вивчився на льотчика. Так трапилося що одного дня він кудись летів і в нього щось зламалося в двигунові і він змушений зробити аварійне приземлення в Сахарі. А ще більша проблема була в тому що з ним не було не тільки хто б йому допоміг а саме головне не було механіка але він вирішив сам все зробити. Провозившись з двигуном і так нічого не зробивши він вирішив що треба поспати, а наступного дня він неодмінно його зробить. І ось з ранку його розбудив голос

• Намалюй мені баранця

Екзюпері був дуже здивований бо крім нього в пустелі нікого не було.  А тут до нього хтось звертається та ще з такою дивним проханням. Потім автор розповідає що той хто просив цю незвичайне прохання виявився маленьким хлопчиком з золотим волоссям. З горем пополам  він таке виконав його прохання і то коли цей баранець був в коробці і Маленький принц був цілком задоволений цим.

Потім вони почали розмову. Маленький принц не дуже охоче але все ж почав розповідати. Розповідав  про те як у нього з‘явилося цікава рослина і він подумав що це якийсь новий вид баобаба і хотів його виполоти, а потім коли рослинка окріпла і підросла він побачив що це якийсь новий вид якого він ще ніколи не бачив. З дня на день рослина росла і розривалася. І коли Маленький принц побачив що одного дня ця квітка розквітла він був надзвичайно радий і здивований. Ця квітка називалась троянда. І як виявилось вона була дуже гордою і норовлива квітка. Вона всіляко маніпулювала Маленьким принцом. То вона не боялася тигрів і вона їх не боялася, то він хотів накрити її ковпаком, а вона сказала що не потребує захисту. На останок вона неввічливо з ним попрощалась і побажала йому щастя.  Одним словом дуже ж вона потріпала йому нерви. Ось так  Антуан зрозумів що він прибув з якогось із них “ мабуть який знаходиться під № Б 612”. Принц розповідав що перед тим як він потрапив  на землю він був на інших астероїдах. На першому він зустрів короля як і кожен був гордий і самовпевнений, він хотів щоб Маленький Принц став його слугою але той відмовився і пішов далі подорожувати. На другому був шанолюбця. він був цьому дуже радий, бо ще знайдеться ще одна людина яка буде  його хвалити. Але трапилось не зовсім так хотів шанолюбець бо окрім хвали і поклоніння він нічого не визнавав і Маленькому Принцу це не набридло і він відправився в подорож далі. На третьому астероїді  він зустрів п‘яницю але він був там не довго бо нічого доброго там не побачив і з болем в серці він відправився далі. Потім на четвертому була людина яка тільки і займалася підрахунками і нікого не помічала. Коли ж Маленький принц  до нього наблизився щоб поспілкуватися він його не помічав, він був дуже зайнятий і йому ні до кого було діла. І ось Принц  нарешті прибув на нашу землю. Тут він познайомився з деякими його представниками такими як: змією, стрілочником та деякими іншими. Але самими кращими це були Лис і Автор даної книги. Знаєте там дуже багато мудрих виразів які казав Лис і мені б не хотілося б затримувати вас друзі тому я закінчую.

• Дякую тобі Оленко, ну хто наступний?
• Дозвольте мене? підняла руку маленька жіночка років тридцяти п‘яти з карими очами
• Так будь ласка. Як тебе звати?
• Доброго вечора мене звати Яна
• Привіт Яно
• Моїми першими книжками були українські казки
• Ну от на добраніч діти
• Хому!
• Що Борю?
• Ми ж домовлялись!
• Вибач забув
• Добре Яно продовжуй
• Дякую. Так от ці казки навчили мене людяності, любові, взаємодопомоги, з повагою відноситися до людей всіх поколінь. Ви знаєте друзі мені так подобалося мандрувати з Колобком, перемагати Змія Горинича з Котигорошком, літати на гусях з Івасиком -телесеком, ловити рибу в зимову пору року з Вовком, а також політати з Бабою Ягою в ступі і багато – багато де ще побувати з героями наших казок.
• Яну у тебе все?
• Так Борю
• Добре хто наступній?
• Можна ? промовила дівчина з темно-русявим волоссям яке було заплетенні в два хвостика по різні боки голови і зеленими оченятами
• Так звісно, як тебе звати?
• Наталка і привіт усім! Мені так приємно бути в такому незвичному товаристві але якщо сказати по правді мене завжди приваблювало все нове і незвичне і все мабуть завдяки книжки Чарльза Лютввіджина Доджена «Аліса в країні чудес»
• Наталко вибач мене будь ласка – промовив Яків але цю казку написав Льюіс Керол
• Все вірно Льюіс Керол це його псевдонім
• Зрозуміло тепер
• Так от в цій казці розповідається про дівчинку Алісу яка потрапляє в інший світ через кролячу нору. Ця книга до сих пір вважається однією з найкращою книг які були написані в жанрів абсурд і вона була до сих пір користується популярністю як у дітей так і дорослих хоча була написана ще в 1865 році. Так от Аліса потрапляє у невідомий для неї світ тут вона потрапляє до зали з багатьма дверима і коли вона знаходить ключ до одної з дверей вона відмикає і бачить прекрасний сад але не може туди потрапити тому що в неї великий ріст. Вона також помічає різні предмети які то збільшують  то зменшують її.  Коли Аліса виплакалась  вона побачила Кролика якого бачила раніше він загубив печатки та віяло. Коли вона починає махати віялом то зменшується в розмірах і трохи не потонула у власних сльозах. Потім Кролик просить Алісу піти до нього додому і знайти пропалі речи, вона нишпорить по його кімнаті і знаходить якусь дивну речовину і випиває її і знову стає великою потім коли з‘їдає шматок пирога стає знову нормальною і втікає до саду.  По дорозі на грибові Аліса бачить Синю Гусеницю яка дає її пораду щоб тримати себе в руках, для цього можна з‘їсти шматок пирога але тут трапляються дивні речі: то зникає голова, то видовжується шия. Вона ще раз з‘їдає шматок і тепер зменшується у розмірах і бачить дім вона біжить туди на кухні вона зустрічає Чеширского Кота, а також Герцогиню яка доглядає за

Немовлям. Коли головна героїня бере малюка на руки Герцогиня іде грати в крокет. Аліса іде по дорозі вона знову Чеширского Кота який сидить на гільці дерева і сказав що поряд  живуть  Больланшик і Березневий Заєць і героїня продовжуючи потрапляє на безумне чаювання. До речі друзі що до чаювання мені б хотілося б запросити вас до нас додому на чай з випічкою яке проходе до нас  додому  о п‘ятій годині вечора як і в Великобританії тож хто зацікавився після засідання можете взяти в мене телефон і ласкаво прошу. А щодо того чаювання то воно було дуже грубим і Аліса образилась і пішла геть. Вона знову потрапляє  до зали і саду на цей раз вона натрапляє на карткову охорону яка і за помилки посадила білі троянди замість червоних і тепер перефарбовувала квіти але вони не встигли і королева хотіла їх хотіла казни ти але Аліса встигла врятувати тих кого планували казни ти. Від Кролика героїня дізнається що Герцогиню казн ять але спочатку всі присутні повинні були зіграти в крокет. Але це було незвична гра бо замість ключок були Фламінго, а замість м‘ячів – їжаки. Королева хотіла відрубати голову і  Чеширському Коту але тут виявилося що в кота тільки голова і та скоро зникла. Поговоривши про мораль з Герцогинею Аліса відправляється в гості до Черепахи Квазі і Грифона. Черепаха згадує якою вона колись молодою і справжньою, а потім починає співати і танцює. Після цього Грифон летить на суд. На справді це був не суд, а фарс і все закінчується тим що дівчинка стає звичайним зростом, а карти розкидає вітер.

   Прокинувшись Аліса помічає  що вона лежить на березі річки, а її сестра згидує з неї листя вона розповідає їй сон і іде до будинку. Ось така казка друзі. До речі друзі хочу вам сказати що завдяки чий книжці я люблю подорожувати , ми з моїм коханим де тільки не були і недавно Толик зробив мені подарунок на річницю нашого знайомства. Ми відправились на тиждень екстремальний туром знаети так класно було. Так що друзі приєднуйтеся.

• Дякуємо Наталко, хто наступний?
• Дозвольте мені
• Будь ласка
• Друзі мене звати Яків, мені хотілось розповісти про твір Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». По перше цей твір є матеріалом для шкільної програми і коли ми проходили його в школі для мене здалося що це якась :  нісенітниця Кіт Бегемот, Маргарита на мітлі літала як відьма, на початку книги дивне пророцтво яке майже миттєво збулося, а особливо про Якогось Іашу Аганоцію Який був проданий Своїм учнем. Все так дивно? А хто такий Волонд і чому він  такий всемогутній? А от про Понтія Пілата я десь чув. І ви знаєте ця книга наче б то складається з двох частин але потім виявляється що перша  доповнює  другу, а ще в ній розповідається про не щасливе кохання Маргарити та її коханця Майстра. Одним словом друзі Михайло Афанасович  такого навигадував, такого наплів що важко розібратися хоча скажу по правді оповідання мені сподобалось. Ось так друзі.
• У тебе все Яшо?
• Так Борисе
• Так здається всі пропоную на сьогодні завершити засідання
• А можна я коротенько
• Так слухаємо тебе уважно
• Привіт мене звати Іван
• Моя перша книжка яка потрапила до моїх рук була Біблія
• Ну от спочатку казочки, а тепер агітація в якусь секту
• Хому!
• Що Борю?
• Я ж просив не перебивати і не виказувати чи критикувати чиюсь думку.
• Добре, добре
• Іване продовжуй будь ласка
• Дякую тобі Борю. Так от та перше Біблія вона була дитячою і подарувала мені бабуся. Я багато разів прочитав її і улюбленим Героєм був Ісус. Взагалі то це така цікава і неординарна Особистість. Він народився в простій і бідній родині. Першим ліжечком для Нього ясла для худоби, першими свідками Його народження були тварини, прості чабани і східні мудреці які прийшли з далеку. Він опанував просту професію – столяра, в маленькому селищі Назарет, а коли Йому виконалось близько тридцяти років Він залишив Своє ремесло і пішов проповідувати. Цікаво що Він розповідав просто і доступно чого так не вистачало простому люду. Його при тчи такі прості і доступні що їх може зрозуміти кожна людина, а Його доброти і любові хватило і хвате до сих пір на весь світ. Прості люди як я сказав тяглися за Ним, а ось книжники і фарисеї навпаки ненавидіти Його. І все тому що як вони вважали Його конкурентом  — хоча це було дурниця. Насправді вони хотіли б щоб до них був більший приход. Ісус крім того що лікував душу, він і лікував тіло тому так багато людей ходило за Ним. І ви знаєте Він підтримував не тільки Своїх земляків, ай тих кого Його земляки вважали м’яко кажучи покидьками і нелюдами. Ось така любов в Нього була
• Звичайно, в мене теж була така любов як би за мною скільки шанувальників ходило б. Я б теж дещо зробив би для них.
• Зрозумій Хому і ви друзі Ісусові не важливо любимо ми Його чи ні. Хоча Йому боляче коли ми відвертаємося від Нього але Він не вимагає цього. Він чикає і все чикає коли ми з Ним станемо друзями. Так от повинимося в ті часи коли Ісус був тут на землі. Так як я казав з одній сторона Його дуже любили, а з другої ненавиділи , а саме фарисеї вони так боялись що весь народ перейде на сторону Христа і до них ніхто не дубе приходити і вони пропадуть без фінансової підтримки бо все їх служіння трималося на цьому. І вони знайшли спосіб це був один із Його учнів – Іуда той самий про якого вже згадував Яків. І продав він Господа аж! За 30 срібних монет — це то ціна раба в ті часи РАБА, А НЕ СИНА БОЖОГО! От так друзі. І ось Іуда вказує місто де Ісус зібрався зі Своїми учнями Його схопили і відвели спочатку до первосвященика, потім до Понтія Пілата , потім до Ірода, потім знову до Пілата…і в кінці кінців вирішили розп’ясти Його. На Голгофі Ісусові було важко  і від фізичної болі і від душевної. Через декілька годин Він не витримав і…помер .
• Невже це кінець…невже Його вчення, любов і все… все було даремно?
• Знаєте друзі це саме бентежило і Його учнів але не хвилюйтеся через три дні Він воскрес і піднявся на небо до Свого і нашого Батька небесного і там вони уважно слідкують за кожним із нас і посилають святих ангелів нам у допомогу, а Ісус завдяки його смерті і воскресінню допомога є нам жити на цій землі. І хоча нам маю на увазі християнам важко теж але з Господом  легше. Отака історія друзі історія Вчителя із Назарета.
• Все більше мабуть будемо закінчувати бо вже пізно отже давайте потіснимо один одному руки і будемо іти по домам. Всі потисли один одному руки і дехто підійшов щоб обмінятися телефонами і коли всі трохи заспокоїлись Борис промовив
• Дякую друзі що прийшли і кому сподобалось приходьте наступного тижня, з нетерпінням буду чикати і приводьте з собою своїх друзів.

Петро підвіз  Якова додому вони попрощались і Яків піднявся до себе в квартиру. Поставивши чайник приготувавши бутерброди він пішов до кімнати взявши планшет  ввімкнув його і написав пошуковій системі «Іашу Аганоцій» але потім витер і написав «Ісус Христос Син Божий» і почав читати матеріал.

Ігор Антонов

Ілюстрація