А й справді чи є реальна користь від релігії? І зараз я не про духовне наповнення особистості чи примарні запоруки щасливого майбутнього. Цікаво, що насправді віросповідання можна розглядати як вид суспільного процесу, що в буквальному сенсі витягнув людство із здавалось би неминучої прірви.
Подумати тільки, робота строком у 111 років від сучасності розкриває таємниці успіху та формування засад капіталізму, який привів нас у нинішню епоху модернізації. Звичайно зараз окремих реформаторів розглядають як суспільних діячів. А як що до протестантської течії в цілому.
Основуючись на роботі видатного німецького соціолога Макса Вебера (на фото) «Протестантська етика і дух капіталізму» (1905) хотів би розглянути неоцінену роль реформаторського руху в Європі, де автор порівняльно проаналізував та охарактеризував зв’язок економіки, і соціальних факторів з релігійними переконаннями суспільства. Спочатку зауважу, що питаннями ролі релігії в соціумі я задавався ще до прочитання книги, але після того як осилив вищезгадану працю, багато думок у моїй голові знайшли своє підґрунтя. Набагато більше обросли навколо, формуючи загалом повноцінний комплект раціональних, науково обґрунтованих тверджень на захист благополучного існування суспільства з протестантизмом.
Оскільки я позиціоную дану роботу як статтю релігійної тематики, заздалегідь попереджую читача про розстановку з мого боку акцентів саме на ролі протестантизму, в силу чого упускатиму деякі деталі іншої сторони – поняття «духу капіталізму». Таким чином спробую об’єктивно висвітлити побачену мною мораль, про яку читайте далі.
На початку книги є статистичні, зібрані автором дані, що відображають розподіл протестантів і католиків у різних соціальних прошарках. В ролі піддослідних країн виступали Німеччина, Австрія та Голландія. Висновком став факт, що протестанти переважають серед власників капіталу, підприємців, та є представниками кваліфікованих робочих кадрів. Також був підмічений нюанс, в якому йшлося про переважний вибір католиками гуманітарної освіти, а протестантами технічної. На думку Вебера, така ситуація зумовлена своєрідним складом психіки, формування якої бере початок з виховання в дитинстві. Аналізу підпадає і психологія покликання віруючого в професії. Проведений морфологічний розбір «покликання» в німецькій та англійській мовах показує, що вперше це слово з’явилося в Біблії і далі знайшло своє місце у всіх мирських мовах народів, що сповідують протестантизм. Воно тлумачиться як найвище моральне завдання людини, позиціонується як доля з якою слід миритися, і з покорою виконувати вимогу Бога до кожної людини, працювати на славу Йому. Позитивна релігійна оцінка систематичної світської праці і професійно вивчена спеціалізація відповідно веде до значного зростання продуктивності та підвищення якості робочого процесу. Також книга буквально просякнута висвітленням відмінностей у розумінні аскези між протестантизмом та католицизмом.
Як що представник останнього виявляв бажання потрапити в рай, це означало відхід від світських справ, та перехід в ченці. І те спасіння гарантувалося кількістю сказаних молитов. Такий підхід за словами автора зовсім не сприяє розвитку економіки. Байдужість до земного життя робить людей інертними трутнями, що живуть тут примарним майбутнім.
Протестантська ж філософія носить принципово інший характер. Людина має місію на землі, і тільки після її необхідного втілення в дійсність, вона в праві переходити до небесного. Життєве кредо якраз таки виражається в праці, що приносить користь оточуючим. Тому домінація останніх і є тим рушієм прогресу, наслідки якого ми маємо зараз. Як що правильно тлумачити слова Макса, то притаманний представникам реформації аскетизм тільки сприяє взаємоіснуванню в соціумі. Згідно з канонами християнства, він виражений як раз таки в позитивних моментах які по суті не перешкоджають жодним правомірним суспільним процесам. Керуючись такою статистикою Вебер підіймає питання взаємозв’язку соціального статусу з релігією. Як результат, це дослідження переходить в поняття, охарактеризовані нижче.
Що ж, в «Протестантські етиці» автор розглядає релігію як виразник Божих бажань. Розбіжність між віросповіданнями пояснює різними відгалуженнями, себто кожна релігія попросту проповідує свій шлях до Творця. Не дивлячись на те, що дійсно існують об’єктивно-історичні причини переважання протестантів серед найбільш забезпечених верств населення, він все ж схиляється до висновку, що причину такого слід шукати як раз у внутрішній специфіці. Для прикладу Вебер вважає цінним фактором наявність усталених чеснот, аналізує чесність, як перевагу та найкращий гарант протестантизму. У своїй роботі він стверджує, що радикальне розходження між тогочасним і сьогоденням полягає не в техніці, а в людських ресурсах, точніше в ставленні людини до праці. Проводить аналогію між традиційною людиною і новосформованим протестантом, де наглядно ілюструє переваги останнього, співставляє моральні установки ведення бізнесу, реінкарнація яких не властива пересічним особам, в силу чого її масовість можлива лише в результаті тривалого виховання.
Також аналізу підпадає еволюція поглядів ведення світського життя. Де чітко вказується, що програма етичних реформ ніколи не стояла в центрі уваги будь-кого з реформаторів. Пріоритетом завжди було спасіння душі, саме воно ставилося за основну мету їх життя і діяльності. Відповідно набута етичність була лише наслідком релігійних мотивів. Як підсумок автор виділяє значущі догми, що сприяли розвитку тогочасної економіки представників реформації:
- Спочатку кожна людина грішна;
- Надію на спасіння можна мати лише в разі вдосконалення себе на землі;
- Послух владі;
- Перевага протестантського аскетизму над світським;
- Усвідомлення життя на Землі, як невід’ємного етапу на шляху до спасіння.
Переосмисливши отриману інформацію, ми розглядаємо ці критерії як благо-приємні. Наочно бачимо їх значущість в доланні регресу суспільства. А також роботу(вчення) мислителя яка й на сьогодні не втратила свою цінність.
Плинність часу показує нам взаємний зв’язок релігії та економіки. Зміст теорії «Веберівського ренесансу» стає дієвим інструментом для вивчення самобутніх форм мотивації та подальшого розвитку. Його дослідження не обмежують прогрес економіки протестантським суспільством. Вони розглядають це як відому нам складову минулого, та наявну майбутнього. Книга добре ілюструє роль правильних для соціуму розумових установок. І надає релігії своє повноправне місце в історії економічного становлення теперішнього світу.
Богдан Синчак