Екологічні проблеми нашої планети вже не одне десятиліття змушують бити на сполох. У соціальних мережах публікуються сотні знімків із страшним змістом. Річки, завалені сміттям, звалища відпрацьованої техніки, могильники радіоактивних відходів у океані. Це мала частина того, чим людство вбиває планету. Екологи намагаються привернути увагу громадськості до проблеми вичерпаності ресурсів та знищення планети загалом. Але, як говорить відома приказка «собака гавкає, а караван іде». Заводи продовжують працювати, ліси вирубують, а сміттєзвалища збільшуються із великою швидкістю.
Звісно, що малі групи активістів намагаються щось змінити. Проводять екологічні акції, влаштовують мітинги, звертаються до представників влади і журналістів. Та бачимо, що великого прогресу у цій справі не спостерігається.
Проблема екологічного стану навколишнього середовища не є першочерговою для християнської спільноти. Багато проповідей про збереження природи чи сортування сміття ви чули? Ото ж бо. Відвідувачі церков воліють частіше чути про Божу милість і незкінченну любов, про спасіння та вічне життя. Трохи менше вони раді проповідям про необхідність перемін у способі життя та прощенні ворогів. А екологія… навіщо вона. Тим більше, що у Біблії написано не збирати собі скарбів на цій землі. Тому, що станеться із планетою не важливо. Все одно згорить під час Приходу Ісуса Христа.
З одного боку все правильно. Планета Земля дійсно буде знищена вогнем. «День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять…» (2 Петра 3:10) Таким чином Бог знищить усі сліди гріха один раз і навіки. Та чи означає це, що не потрібно звертати увагу на екологічні проблеми планети? Спробуємо розібратися з Біблійної точки зору.
Коли Бог створив людину, то він дав їй чітке доручення.
«І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.
І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх». (Буття 1:26,27)
Комусь може здатися, що слово панувати у цьому контексті має значення «володарювати». Тобто земля створена для людей і вони можуть робити із нею все, що заманеться. Але варто подивитися трохи ближче. Коли Бог посадив сад Едемський, то Він поселив там першу сім’ю.
«І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала». (Буття 2:15)
Ну, що там доглядати? Безгрішне творіння, ніяких шкідників, бур’янів та іншого непотребу. Усе росте, цвіте та пахне. Чому ж Бог дав такий наказ своїм дітям? Відповідь на питання проста: Він хотів, щоб людина із повагою ставилася до творіння. Щоденна робота в саду допомагала Адаму та Єві краще зрозуміти характер свого Творця. Вони спостерігали за тим, як все ідеально продумано. Немає ніяких збоїв, усі мешканці саду живуть у повній гармонії. Кожний листочок був відображенням любові Бога.
Нехтування обов’язками призвело до глобальної катастрофи, наслідки якої супроводжують нас і до нині. Єва залишила свої справи і сама пішла прогулятися садом. Результат цієї прогулянки вам відомий.
З огляду на такий стан справ стає зрозуміло, що піклування про екологію – це безпосереднє повеління Бога. Ми на цій планеті не володарі. А тому безвідповідальному ставленню до природи більше не має виправдань. Господь призначив людину управителем свого творіння. Він буде вимагати від нас звіт про виконану роботу.
«І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув». (Від Луки 19:15)
Притча про таланти гарно ілюструє, що Бог попросить розказати, як ми керували, тобто піклувалися про його творіння.
Чому саме християни повинні надавати увагу екологічним проблемам? Тут є декілька причин.
По-перше, ми знаємо про Бога, знаємо Його повеління. А тому не можемо просто проігнорувати виконання своїх обов’язків. Ще й іншим маємо про це розповісти. В іншому випадку нас очікує покарання.
«Коли Я скажу безбожному: Конче помреш, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки!» (Єзекіїль 3:18)
По-друге, проблеми знищення екології безпосередньо пов’язані із моральною деградацією людства. Знищення моральних цінностей тягне за собою свавільне ставлення до природи. А хто є носієм цих цінностей і покликаний нагадувати про них світу? Звісно, що люди, які вірять у Бога і знають його. Тому проповіді на тему екології вже не здаються зайвими під час служіння.
І, по-третє, хтось має розірвати це замкнене коло і сказати «досить!». Чому б християнам, тобто нам, не стати цією рушійною силою за збереження екології. Ось порахуйте – християн у світі близько 33 відсотків. Тобто 2,3 мільярда осіб. Якщо третина населення Землі стане піклуватись про природу, то із проблемами екології можна буде попрощатися принаймні на 30 відсотків. А це вже неабиякий успіх.
Тому не думайте, що Бога не цікавить екологія. Навпаки, Господь щиро хоче, щоб людство піклувалося про Його творіння. У наших руках зробити так, щоб під час Другого приходу почути заповіті слова:
«Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!» (Від Матвія 25:21)
Інна Сокольська