Армія Господа – реформаційний рух відродження духовності на теренах Румунії

Після  закінчення Першої світової війни, настала моральна криза. Церква якраз і була створена Христом для того, щоб люди мали високу моральність і отримували спасіння. Православна церква – одна з найбільших церков після католицької. «Армія Господа» – рух який утворився всередині православної церкви, але чи є він дійсно реформаційним рухом, і чи має право на існування? Наскільки важливу роль зіграв він для православної церкви? Чи зручно Православ’ю мати розділення всередині себе? Чим обумовлена його поява?

Актуальність теми полягає в тому, як «Армія Господа» змогла знайти собі місце всередині православної церкви. Як вона відродила духовно людей, і чому вона мала такий успіх серед суспільства з низьким рівнем моралі? Які методи впливу на людей використовував цей рух, і як він існує до цього часу? Цей рух настільки схожий і близький до сучасного протестантського,  що  його  можна  сплутати з ним.

Істина має велику силу, і змінює багато сердець. Чи дійсно цим рухом  керував Бог? Наскільки змінився акцент цього руху під впливом православної церкви? На чому базується його вчення, і чому сповідується така літургія?

Об’єктом дослідження є «Армія Господа» як рух відродження духовності.

Предметом дослідження є «Армія Господа» як реформаційний рух.

Метою дослідження є походження цього руху, і що являє собою його вчення.

Для досягнення зазначеної мети вирішувались наступні завдання:

• Дослідити причини походження руху «Армія Господа».
• Дослідити історію руху.
• Дослідити особливі характеристики руху.

Серед авторів, що досліджували реформаційний рух «Армія Господа» можна виділити таких як баптистський пастор Даніел Бринзей, дослідник Георгій Спірідон, православний християн Теодор Даналаке. Причини походження

Моральна криза

Після закінчення Першої світової війни, з’явився новий світовий порядок який регулювався системою Versailles. Георгій Спірідон у своїй праці описує цей час так, що новий порядок пов’язаний зі зникненням Австро-Угорщини, втратою Росією деяких провінцій, таких як Бессарабія, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва та частини Польщі. На карті Європи з’явились нові держави: Польща, Чехословаччина, Австрія, Угорщина, Фінляндія та країни Балтії.  Проте, після 1918 року світ переживає економічний спад, спричинений переходом від військової економіки до мирної економіки.

Крім того, також з’являється моральна криза, і найбільше вона проявляється через розпусту, алкоголізм, жадібність, ненависть, національну нетерпимість і шовінізм. Міжвоєнне Румунське суспільство серйозно постраждало від моральної кризи і внутрішніх небезпек. Моральна криза в Румунії сильно проявилась у виборчих боях між політичними партіями. Крім того, наслідком моральної кризи є високий рівень злочинності. Існувала також боротьба між православною церквою та іншими релігійними конфесіями [5].

По словам священика Тріфи, для румунського суспільства єдиним виходом з моральної кризи було духовне відродження через навчання Православної Церкви, румунського суспільства. Саме так були створені передумови для появи «Армії Господа» яка потім духовно відроджувала румунський народ [8].

Неопротестантизм

Траян Дорз у  своїй статті акцентує на тому що значною причиною для виникнення «Армії Господа» стало поширення неопротестантських деномінацій. Не випадково рух розповсюдився в Трансільванії, ця область мала велику кількість євангелістів. Православна церква боялася поширення неопротестантизму в Румунії [12].

У своїх працях Йосип Тріфа ставився критично до неопротестантських конфесій. Він розповідав, що він був священиком у Відра де Сус, тоді з’явився в тому селі з’явився перший неопротестант. Це його дуже розгнівало. Він попередив мера, очікуючи що мер вживе заходи. Але один із місцевих старійшин переконав його, що «сектант» не є небезпечним для суспільства. «Батько, він не п’є, не курить, не б’є нікого – ми з тобою гірші» — стверджував старійшина [8].

Йосип Тріфа пише в своїй книзі «Ce este Oastea Domnului», що протягом багатьох років спостерігав за сектантами. І переконався, що «сектантство» може бути перебореним тільки через євангелізацію православних віруючих. «Ми повинні навернути сектантів через силу любові» — стверджував Тріфа. Саме тому він закликав до того, щоб воїни Господа були прикладом в чесності і вірі, бо  «тих хто заблукав ми можемо навернути через приклад нашого життя» [там же].

Засновник Йосип Тріфа

Священик Йосип Тріфа, відомий тим, що заснував «Армію Господа». Георгій Спірідон описує біографію Йосипа Тріфи, і зазначає що народився Йосип 3 березня 1888 року в селі Чертедже, в графстві Турда, у сім’ї простих християн Дмитра і Анни. Четверта дитина у сім’ї з шести. Хрещений 6 березня 1888 року.

В 1895 році молодий Йосип починає вчитись в школі. Потім, у 1900-му році, вчиться в загальній школі в м. Беюс, а пізніше, у 1907-му році, вступає в Духовну Семінарію в Сібіу.

Закінчуючи навчання у 1910-му році, молодий теолог Йосип Тріфа стає викладачем в комуні Відра де Сус. Через рік одружується на молодій Юліані, а пізніше стає рукопокладеним священиком.

В 1912-му році у молодої пари народжується перша дитина Олімпія, яка на жаль не прожила і року. Пізніше, у 1914 році, народжується хлопчик Георгій, який також помирає маючи один рік. У 1916-му у них народжується третя дитина, також хлопчик, якому вони також дають ім’я Георгій. У 1918-му році сім’я Тріфа народжує четверту дитину – Аугустину.

В кінці війни хвороби та епідемії забирали життя у багатьох людей. Саме через ці хвороби дружина Юліана і дочка помирають. Йосип залишився з сином Георгієм Титом, якому було 3 роки [5].

Теодор Даналаке акцентує на тому що починаючи з 1919-го року священик Йосип публікує церковні труди в місцевих газетах. В 1920 році в Араді публікується перша його книга з толкуваннями і проповідями під назвою «До Ханаану».

В 1921 році священик Йосип був запрошений в Сібіу, митрополитом Миколаєм Баланом, де Тріфа стає рукопокладеним  в Духовній Академії. Наступного року Митрополія в Сібіу випустила церковну газету під назвою «Світло для сіл», і головним редактором був вибраний священик Йосип Тріфа.

В ніч Нового 1923-го Року, по ініціативі священика Йосипа Тріфи народився церковний рух «Армія Господа». Через два роки священик поїхав в на прощу в Святу Землю.

У 1927-му році, Йосип Тріфа тяжко захворів і  в той самий рік переніс першу тяжку операцію. Через три роки, у 1930-му,  він знову був госпіталізований протягом цілого року в м. Джоаджіу. У 1933-му році команда лікарів відправила священика в лікарню міста Давос, Швейцарія. Згодом був повернений в місто Джоаджіу. Операції йшли одна за одною протягом кількох років.

У 1936-му році, в наслідок конфлікту між Миколаєм Баланом і Йосипом Тріфою,  Священний Синод знімає зі священика сан.

Вранці 12-го лютого 1938 року, священик Йосип Тріфа помер в маленькій хатинці в Сібії. Похований на центральному цвінтарі міста [14].

Організаційні моменти історії руху

 

Даніел Бринзей в своїй праці «Identitate creștină în istorie» зазначає що з моменту свого заснування, в цей рух входили молоді і старші, люди з усіх соціальних структур і з усіх куточків нашої країни, приносячи «свіжий подих, повний  надії  в нашій церкві і в нашій країні».

Ще одна потреба, яка  виникла в новоствореному русі була назва яку  вони повинні були вибрати. Метою цього руху була боротьба проти всіх гріхів і їх усунення з духовного життя Румунської Православної Церкви, згідно з вченням. Завдяки місії яку має цей рух, на першому з’їзді була вибрана назва: «Ісус вас кличе», але в 1924 році в листах воїнів і редактора газети «Світло для сіл» з’являються різні назви, такі як «армія Христа» або «армія Ісуса», але врешті-решт Тріфа приходить до назви «Армії Господа».

Йосип Тріфа, взяв до уваги план організації публіциста Paltinis, щоби кожен воїн носив знак визнання в якості члена руху. У цьому сенсі священик заснував медаль, яка дасть кожному новому воїну після того, як він сказав заповіт вступу в Армію Господа. Ця  медаль була у формі хреста, яка мала  всередині коло, на якому вписаний біблійний вірш з якого це рух дало собі назву: «А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!» (2 Тимофія 2: 3) і по горизонталі написано: «у армії Ісуса». Медаль покликана показати, що той хто її носить, залишив гріх, і зобов’язаний перед Богом і перед людьми жити по принципам християнської моралі і бути прикладом для тих, хто навколо нього [4].

Боротьба за духовність

Даніел Бринзей акцентує увагу на тому що у 1920 році Йосип Тріфа публікує свою першу книгу під назвою «До Ханаану». У 1922 році митрополит Балан пропонує приєднатися до редакції газети «Світло для сіл». Через рік Тріфа  опублікував в цьому журналі сильний заклик до духовного оновлення по всій країні. Автор був незадоволений духовним станом румунського народу і його священників. Крім того, Тріфа ставився критично навіть до себе [4].

У книзі «Ростемо в Господі» Тріфа писав : «Протягом багатьох років і я був світською людиною. Будучи навіть сільським священиком, я був досить світською людиною. Слава Господу, що Він не дав мені загинути в цій брехні. Я почав прокидатися до нового життя».

Те ж саме духовне відродження священик хотів для всієї країни. Він писав: «Румунія знаходиться в принизливому рабстві. Наші звички зіпсовані, наша віра отруйна, ми втратили любов і душа наповнилася отрутою гріха… ця отрута опорожнила церкви від людей і душі від віри…»  Вихід з цієї проблеми священик бачив тільки через внутрішнє покаяння [14].

«Фундаментом нового закону села, країни має бути страх Божий і послух Його Слову. Єдині ліки які можуть дати світові і здоров’я і порятунок: повернення людей до Ісуса». Напередодні Нового 1923-го року Тріфа проаналізував своє життя, особливо його службу в якості священика. Глибоко засмучений і нещасний, виявив, що його життя, як і життя інших людей, не відзначилось молитвами і благочестям, але темними язичницькими звичаями.

Люди жили в розпусті. Під вікном його будинку постійно проходило стадо п’яних чоловіків. Він відчув покликання написати статтю в газеті тільки на цю тему. Вставши на коліна за столом він написав, і зізнався: «Господи Боже, … нас перемагає зло… ми тонемо в беззаконні … Дай, Боже, нам більше сили в боротьбі з темрявою і Дияволом…». Ось так Йосип Тріфа вирішив закликати людей до покаяння і боротьби зі злом. Цей заклик до країни пролунав у № 1/1923 газети «Світло для сіл»: «Приходьте щоби християнами ввійти в новий рік. Ми, румуни, маємо два великих гріха, які особливо псують нашу душу і християнське життя: марнослів’я і п’янство. Прийдіть щоби прийняти рішення боротися проти них, щоби вигнати їх із наших домів, і домів наших сусідів». Тисячі людей пішли за цим закликом: селяни, робітники, інтелігенція. Саме цим були закладені основи «Армії Господа» [4].

Проповідь через літературу

Даніел Бринзей зазначає що завдання Армії Господа це: «…знайти і проголосити Ісуса розп’ятого».

Дві речі були важливі для Тріфи: загальне священство та духовне волонтерство («Тому що кожна душа, яка по-справжньому знайшла Бога звіщає про Нього»). Тріфа писав: «воїн Господа повинен бути активним воїном,  здатним залучити інших до великої битви порятунку душ».

У 1929 році були куплені преси, і було створено видавництво і відкрита книгарня руху Армія Господа. Тріфа писав: «Преса велика сила нашого часу, яку  потрібно залучати в служіння Господу». За 15 років діяльності, священик Тріфа публікував щотижня газети в шести номерах в цілому вийшло 20 мільйонів екземплярів. Крім того, з’явилися ще 12 календарів, які частково до 5 видань, в цілому 1,32 мільйона копій. Видавництво зарекомендувало себе дуже добре. Трактати і буклети досягли найвіддаленіших куточків країни. Ефект був, що, іноді, сільські бари були закриті і перетворені в будинки зборів Армії Господа [3].

Боротьба за існування

Даніел Бринзей зазначає у своїй праці що рух Армія Господа шокував ієрархії православної церкви. На жаль, замість того щоби радіти православна церква негативно поставилися до успіху священика Йосипа Тріфи. Як пише Адольф Новак: «Число членів армії заставило тривожитись керівництво Православної Церкви, особливо єпископа Сібіу, Миколая Балана. З ревнощів, митрополит почав поширювати брудний підозри Тріфу. Коли ці чутки не дали бажаного ефекту, то православна церква вирішала відкрито боротися проти Армії Господа. Ця боротьба тривала протягом багатьох років. Друкарський верстат був конфіскований церквою. і Тріфа був  звинувачений перед Священним Синодом.»

Врешті-решт, (як Лютер в католицькій Німеччині) священик Йосип Тріфа, один з кращих синів християнства в Румунії, був відлучений від церкви. Через  недуги душі, тілесна хвороба, від якої Тріфа вже страждає вже кілька років, сильно прогресувала. Звинувачення і підозри Православної Церкви значно посилили йому страждання.

У лютому 1938 року боротьба Тріфи румунського народу закінчилась. Ненависть Православної Церкви не вгамовувалася навіть до труни: священицький одяг був розірваний прямо на тілі мертвого — і тільки після цього дозволи його ховати! Протитуманні православні пробудили до живої віри, але продовжують працювати. На жаль, після Другої світової війни, поряд з Православною Церквою, проти «Армії Господа» виступила тепер і комуністична держава [4].

Гоніння

Георгій Спірідон в своїй праці «Represiunea în România Comunista religioasă» зазначає у 1948-му році, за наполяганнями церковної ієрархії, влада заборонила діяльність «Армії Господа». Однак відповідний закон ніколи не був опублікований. Незважаючи на це, по всій країні почали арештовувати членів «Армії». Корнел Русу  і Траян Дорз, (талановитий християнський поет і близький співробітник священника Йосипа Тріфи), були засуджені на важкі роки ув’язнення. Траян Дорз був звільнений у 1952-му, але лише на кілька місяців, після чого був заарештований знову. Тюрми почали наповнюватися членами «Армії Господа».

У 1954-му наступила  третя хвиля арештів. Ув’язнені були звільнені аж в 1958 році [5].

Даніел Бринзей зазначає, що умови в місцях позбавлення волі в епоху комуністичного режиму були нелюдськими. Голий бетон і непокриті лежанки (також з бетону), відсутність опалення взимку, нікчемна їжа, жорстокі тортури, які в ході щоденних допитів були звичайним ділом.

Це були роки комуністичного терору, коли в тюрмах виявилися найкращі сини Румунії. Серед мучеників народу було багато християн: греко-католицькі священики, пресвітери «Армії Господа», баптистські і лютеранські пастори, а також інші представники більшості християнських конфесій. Вони заснували в ті роки «Християнську академію страждання» [3].

Патракова у своїй статті «Из историй гонений на Воинство Господне» зазначає що звільненому вдруге поетові Траяну Дорзу влада запропонувала почати акцію «легалізації» руху Армії Господа. Послідували багато візитів  в Бухарест і складання списку керівників руху. Після того, як влада отримала ці списки, Траян Дорз був заарештований! Всі керівники руху були заарештовані напередодні Нового 1958-го року. За цим слідували інші арешти. Більше півтисячі лідерів «Армії» були ув’язнені.

Під політичним тиском з Заходу була здійснена загальна амністія, і члени «Армії» вийшли на свободу в 1964-му.

Навіть в той час, коли керівники руху знаходилися в ув’язненні, «Армія Господа» продовжувала існувати і діяти. Перебуваючи тепер в «підпіллі», учасники руху, як і раніше бачилися з ув’язненими і заарештованими братами. Як правило, місцевих керівників заарештовували, а християни, яких заставали на зустрічах, піддавалися великим штрафам. Наприклад, тільки в 1967-му році 40 сімей були двічі оштрафовані: на 40 тис. і 60 тис. леїв (в ті роки середня зарплата працівника становила 2 тис. леїв).

Траян Дорз, який написав понад 15 тисяч віршів, які на сьогоднішній день складають 28 томів, і 46 книг: роздуми над біблійними текстами, розповіді для дітей і т. ін., провів 17 років в різних в’язницях. Після цих років у в’язниці він перебував ще 12 років без будь-якого судового вироку (комуністичний уряд побоювався розголошувати гоніння). Довгі роки Траян Дорз як глава «Армії Господа» повинен був знаходитися під домашнім арештом. Останній раз його заарештували 3 серпня 1981-го. Йому було 67 років, коли його засудили «всього лише» на два роки ув’язнення.

Однак, через шість місяців він був знову на волі. Через вісім років після цього, 29 травня 1989-го Траян Дорз помер у лікарні. Йому так і не довелося стати свідком зміни політичного режиму в тому році [1].

«Армія Господа» після революції 1989 року

На сайті «Oastea Domnului» зазначається: «Зміни, що відбулися в нашій країні після революції позитивно вплинули  на «Армію Господа». Перший акт виданий Священним Синодом, опублікований в газеті № 1 «Vestitorul Ortodoxiei» 1990-го року, зазначається, що «Армія Господа» залучена до місіонерської діяльності Церкви. Також зазначені інші акти: засіданням Священного Синоду від 28 вересня 1990-го «Армія» визнана як жива гілка серед віруючих Православної Церкви, надаючи їй статус і функціонування» [10].

На тій же сесії, священику Йосипу Тріфі повертають сан, тим самим реабілітують пам’ять про нього. Потім «Армія Господа» стає юридичною особою з неурядовим і некомерційним характером, маючи центр в м. Сібіу. Технічне обслуговування та кошти надходять від пожертвувань членів і її прихильників. Асоціація є широко поширеною на території всієї Румунії, маючи членів і за кордоном, серед румунської діаспори [там же].

Характеристики руху

Літургія

Патракова у своїй статті «Из историй гонений на Воинство Господне» зазначає «Крім нашої участі в церковному богослужінні, коли для цього належить час, у нас, воїнів Господніх, є і наші заповідані Богом збори, на яких ми разом підносимо Йому молитви і харчуємося Живим Хлібом — Словом Божим, а також прославляємо Його нашими духовними піснями. Ці збори ніколи не проходять під час богослужіння в церкві, але до або після нього. По суті, це «літургія після Літургії», яка допомагає нам втілити всі істини, які ми почули на богослужінні».

Таким чином, зустрічі Армії Господа були встановлені з самого початку, з часів заснування руху, в трьох різних видах, а саме: євангельські, біблійні і молитовні.

Євангельські зустрічі

Це основний вид зборів, на якому Слово Боже проповідується «з владою», підносяться молитви, співаються співи. Іншими словами, відбувається все для пізнання і виконання волі Божої. Тут ті, хто прийняли Слово Боже в своє серце, присвячують себе на служіння Господу. Тут виховують і наставляють на шлях Божий тих, хто пішов слідом за Господом і хочуть прийти до спасіння [1].

Траян Дорз в своєї праці описує те що на такій зустрічі душі спрямовуються до Господа, долучаються до Його любові і отримують силу жити блаженним життям в єдності з Христом і на благо своїм ближнім і народу [12].

Патракова у своїй статті «Из истории гонений на Воинство Господне» змальовує встановлений з самого початку звичайний хід Євангельського зібрання, яке відбувається по неділях і на свята після обіду, зазвичай в церкві, до або після вечірнього богослужіння:

• Молитовний спів (псалом);
• Початкові молитви (О Царю Небесний, Отче наш), потім молитва своїми словами, в кінці, як і на початку молитви, робиться хресне знамення;
• Подяки і хвалебний спів;
• Проповідь.

Автор зазначає, що добре, щоб ті, хто підготувався до слова, заздалегідь домовлялися про черговість, для порядку, і щоб уникнути непорозумінь. Кожне слово має бути перейнято трепетом, мудрістю і силою, а Хрест і Жертва Спасителя, Його перемога над смертю хай будуть червоною ниткою, що проходить через усі свідчення. Все повинно починатися зі скоєння хреста. У паузах між проповідями читаються вірші і звучать псалми.

• Заклик;

Той, хто останнім говорив проповідь, завершує свої слова гарячим закликом для служіння Господу, до тих, хто ще не віддані Йому, однак він має не перестаратися, щоб це не було насильством і не викликало роздратування.

• Молитва «Отче наш»;

Вона завершує збори, потім слідує молитва своїми словами, підтверджена хресним знаменням, після чого виконуються співи «Достойним є» і «Хай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку».

Біблійна школа

Для вивчення Святого Письма і для поглиблення у вчення про віру, необхідно, щоб збори «Армії Господа» щотижня проводили програму вивчення Біблії (катехізації).

З часів заснування Воїнства, ці збори в Сібіу вів сам священник Йосип Тріфа, який в потрібний час залишав всі свої справи і приходив до братів.

Метою цього зібрання є пізнання і фіксації Святого Письма в розумі та серцях воїнів вчень Церкви і віри, відображених в Писаннях Святих Отців.

Зустріч для вивчення Святого Письма починається так само, як і євангельська.

Вступне слово, яке відповідає уривку зі Святого Письма, про який буде йти мова.

Ведучий завжди повинен заздалегідь готуватися роздумами і молитвою.

Потім всі по черзі висловлюються у відповідь на будь-яке питання або вірш з Писання, запропонований для загального дослідження і поглиблення. Для більш вірного і всеосяжного розуміння необхідно триматися навчань святих отців і основоположників «Армії».

Після завершення обговорення і підведення підсумків присутні виконують співи хвали і подяки.

Заключна молитва така ж, як і на євангельській зустрічі.

Молитовні зібрання

Зазвичай відбуваються ввечері в п’ятницю.

Мета цих зустрічей — з’єднати душі тих, хто в них бере участь, любов’ю і причетністю до Бога, дією сили Духа Святого.

Крім Святого Письма, Слова Божого, нам в дар дана молитва, через яку наші душі освячуються. Ми маємо потребу у молитві, так само як у повітрі.

Спільна молитва — велика сила для нас так само, як спільне дослідження Святого Письма — велике відкриття, а спілкування з братами — велика радість.

Тому ми повинні прагнути ніколи не пропускати молитовні зустрічі. На такій зустрічі ми повинні відкласти всяке життєві турботи і возвести наші серця в дусі святості.

Нам добре відома велика сила, явлена молитвою в нашому трудовому житті, в боротьбі з стражданнями за порятунок душ на землі. Без сили молитви ми б нічого не могли ні зробити, ні перемогти, ні винести. Сам Спаситель наш Ісус Христос, і після Нього, всі святі вели життя в молитві і єдності з Господом — Єдиним, від Кого ми можемо отримати таку силу, допомогу і перемогу у всіх битвах нашому житті.

Така зустріч починається так само, як і інші збори, потім після молитовного співу слідує коротке біблійне повчання про значення молитви, про її користь (про роль молитви в житті Спасителя, Церкви, сім’ї, зібрання, народу, світу, кожного віруючого на будь-якому місці, в будь-який час і в будь-якому стані).

Всі схиляють коліна. Моляться брати, по черзі, благоговійно, проникливо.

Всі співають стоячи молитвенний спів.

Вимовляється інше слово, проникливе, про силу молитви, про її чудеса, або про шкоду її відсутності.

Молитвенний спів.

Знову всі схиляють коліна, і моляться сестри.

Як брати, так і сестри можуть помолитися по черзі, мудро і полум’яно. Це не повинно бути занадто довго, або занадто коротко, щоб все було доречно і в рамках відведеного часу для зустрічі.

Спів пресвятої Богородиці.

Всі піднімаються з колін і співають подяку і хвалебний спів [1].

Особливості

На сайті Orthodoxwiki зазначається те що вступ до «Армії Бога» передбачає прийняття певних правил поведінки, спрямованих на заохочення більш чистого і духовного життя.

Звернення: Члени Армії Господа називаються в побуті, «воїни» і звертаються один до одного (а іноді і до інших навколо) з словами «брат» і «сестра», за зразком апостолів.

Назва «Воїн Бога» не розглядалась як нова священником Тріфою, засновником «Армії».

Привітання: члени «Армії» вітають один одного привітанням – «Нехай Бог буде прославлений», отримавши відповідь – «Навіки, амінь!»

Причина вибору цього привітання священником Тріфою було його бажання, щоби «воїни» згадували про битву християн за спасіння і це було як певна форма публічного сповідання віри.

Пісні і поезія: Так як кілька членів-засновників групи, мали тенденцію до поезії, серед «Армії Господа» поширилась поезія, написана в популярному стилі. Центральна тема цих віршів зосереджена на особистих відносинах з Христом, християнської борютьби з гріхами, місії християн у світі і поетичних інтерпретаціях деяких уривків Писання. Багато з цих віршів було перетворено в пісні, які співаються на засіданнях «Армії».

Зустрічі: Члени «Армії» регулярно зустрічаються, або в церквах після масових або інших релігійних служб, або в різних інших приватних будинках, щоб бути присутніми на проповідях, лекціях та бесідах духовного характеру. На цих зустрічах часто співаються пісні «Армії». Спільні збори «Армії», не створювалися для того, щоби замінювати церковні служби, а щоб представити альтернативні збори, замість світських зустрічей в барах.

Читання Біблії: Воїнам рекомендовано ретельно і регулярно читати Біблію, а особливо Новий Завіт і Псалтир, і, наскільки можливо, поширювати Біблію, адже вона вважається настільною книгою християн.

Місіонерство: Армія Господа – це місіонерський рух, щоб знову активувати роль місіонерства серед мирян, заснований на священстві всіх віруючих. Таким чином, на зборах «Армії» і миряни теж часто проповідують. Сама звичка проповідувати визнається в Православній Церкві, але під суворим наглядом: миряни не можуть проповідувати без особливого благословення місцевого священика, і священик і миряни повинні перебувати під постійним наглядом місцевого єпископа, щоб не було ризику розповсюдження неправильного вчення.

Волунтаріат: «Армія Бога» вважається рухом народженим від божественного натхнення. Ентузіазмом.

Етикет: членам «Армії» суворо заборонено палити і марнословити. Неодруженим молодим людям заборонено пити, а тим, хто в шлюбі, і які не були п’яницями перед входом в Армію, дозволяється пити лише зрідка стакан. Ніякому воїну, не дозволяється відвідувати вечірки які закінчуються алкоголем, палінням або марнослів’ям. Ці положення відповідають духу канону і релігійних обрядів, і не є новими в Церкві [9].

Доктрини

Лорі Балох пишучи про «Армію Господа», акцентує на тому, що цей рух  не змінює доктрини Православної Церкви, його єдина мета полягає в тому, щоб зробити духовне відродження в лоні цієї Церкви. Акцент зроблений на трьох напрямках:

Прийняття Ісуса Христа як свого особистого Спасителя. У зв’язку з цим, Йосип Тріфа писав: «Кажуть, що ніде так мирно диявол не спить, як там де дотримуються всіх таїнств і звичаїв, але забувають про Ісуса який був розіп’ятий, і ми маємо життя і силу від Нього … Тому святий апостол Павло захищає з такою впертістю Ісуса перед буквою Закону і перед дотриманням заповідей».

Народження знову. Це вважається необхідною умовою для будь-кого, щоб увійти в «Армію Господа»

Читання і дотримування Біблії в родині і в особистому житті. «Прийшов час звільнити Ісуса з вівтаря, щоб принести Його в життя людей», сказав Йосип Тріфа. Для того, щоб заохочувати читання Біблії, Йосип Тріфа починає «біблійну школу» через свій журнал, стимулюючи віруючих призовами (грошима і книгами). Також на зустрічах «Армії» він проводить «Біблійну школу» [11].

У № 46 від 7 листопада 1926 року «Світло для сіл», Йосип Тріфа публікує повний перелік фактів, які не повинен робити воїн Христа: «Хороший воїн робить найкраще, якщо він відразу відмовляється від усіх видів алкоголю. Хороший воїн не буде ходити в бари, на вечірки, не буде сваритись і палити»[8].

Лорі Балох у своїй праці пише, що «Армія Господа» звертає увагу на такі речі:

Поклоніння. Богослужіння проводяться в будинках воїнів, особливо Біблійна школа, і в православних храмах по четвергах і неділях. воїни також беруть участь у великих святах ортодоксії.

На протязі року мають місце дві великі зустрічі на національному рівні: одна в м. Сібіу біля могили Йосипа Тріфи, а друга біля могили Траяна Дорза. Під час зустрічі проповідується, читається Біблія, разом моляться, читаються вірші Траяна Дорза співаються пісні з книги, написаної Йосипом Тріфою «Співайте Господу».

Рух «Армія Господа» підтримує апостольство мирян, саме те що проповідь може бути доручена будь-якому члену. Переклад Біблії який використовують «воїни» – це версія Dumitru Cornilescu.

         Організація. Лідери «Армії Господа» повинні бути обрані з числа православних священиків або мирян, за умови, що вони будуть частиною цього руху.

         Місіонерський дух. Рух «Армія Господа» просуває місіонерський дух, орієнтований, з одного боку, на православних християн, які відвідують церкву не часто, або на «сектантів», які не хочуть навернутись.

         Емблема. Ті, хто входять у «Армію Господа» можуть носити медальйон у вигляді хреста. Носіння не є обов’язковим, але власник повинен взяти на себе зобов’язання перед правителями або перед зборами:

«Я, воїн Господа…, бажаючи носити цей маленький хрест, зроблений для «Армії Бога», обіцяю, що я буду носити його з честю, всіма силами виконувати правила «Армії Господа», які я прочитав в книзі про «Армію». Якщо я відступлю від Воїнства, тобто повернуся до своїх колишніх пристрастей та поганої поведінки, і буду суперечити правилам, через які входять у Воїнство, в цьому випадку я обіцяю перед Хрестом Спасителя, що я не буду носити медаль і не буду називатись воїном Господа. Нехай допоможе мені Бог!» [11].

Висновки

Отже, дослідивши історію виникнення руху «Армія Господа», можна прийти до висновку, що після 1918-го року світ переживає економічний спад, спричинений переходом від військової до мирної економіки. Виникає моральна криза, і найбільше вона проявляється через розпусту, алкоголізм, жадібність, національну ненависть і шовінізм. Існувала також боротьба між православною церквою та іншими релігійними конфесіями. Значною причиною для виникнення «Армії Господа» стало поширення неопротестантських деномінацій. І тому утворення цього руху було природним явищем.

Метою цього руху є боротьба проти всіх гріхів і їх усунення з духовного життя Румунської Православної Церкви, згідно з її вченням.

Цей рух, схожий на протестантські церкви. Як було досліджено, зустрічі «Армії Господа» були встановлені з самого початку, з часів заснування руху, в трьох різних видах, а саме:

Євангельські;

Біблійні;

Молитовні.

Вступ до армії Бога передбачає прийняття певних правил поведінки, спрямованих на заохочення більш чистого і духовного життя.

Воїнам рекомендовано ретельно і регулярно читати Біблію, а особливо Новий Завіт і Псалтир, і, наскільки можливо, поширювати Біблію, адже вона вважається настільною книгою християн.

Завдання Армії Господа це: «…знайти і проголосити Ісуса розп’ятого», адже це все, що потрібно людині для спасіння.

У цього руху є певні правила, яких треба дотримуватись. Членам «Армії» суворо заборонено пиячити, палити і марнословити.

Рух «Армія Господа» сам про себе заявляє, що він не змінює доктрини Православної Церкви, і його єдина і найголовніша мета полягає в тому, щоб зробити духовне відродження в лоні саме цієї Церкви.

Перелік  літератури

1. Из истории гонений на Воинство Господне [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://adam-a-nt.livejournal.com/910321.html
2. Cultura [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://adevarul.ro/cultura/istorie/oastea-domnului-sectantii-ortodoxiei-1_50b9ed2a7c42d5a663acee8e/index.html
3. Daniel Brânzei, Identitate creștină în istorie [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.crestinul.ro/oasteadomnului.htm
4. Daniel Brânzei, Identitate creștină în istorie [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.emanuelcalvarychapel.com/wp-content/uploads/2011/12/Identitate-Crestina-in-Istorie-de-Daniel-Branzei.pdf
5. Gherghe Spiridon, Represiunea în România Comunista religioasă. Studiu de caz: de Renaștere Miscarea spirituala Oastea Domnului [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://www.academia.edu/5794559/Represiunea_religioasa_in_Romania_comunista._Studiu_de_caz_miscarea_de_renastere_spirituala_Oastea_Domnului
6. Gheorghe Spiridon, Mişcarea de renaştere spirituală Oastea Domnului de la întemeiere până la intrarea României în cel de-al doilea război mondial [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.scribd.com/document/64012440/Lucrare-de-licen%C8%9B%C4%83-Oastea-Domnului-1923-1941
7. ro, Oastea Domnului, „sectanții“ ortodoxiei [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.historia.ro/exclusiv_web/general/articol/oastea-domnului-sectan-ii-ortodoxiei
8. Iosif Trifa, Spre Canaan — predici, Sibiu 2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://liviucanada.ca/wp-content/uploads/2015/06/Spre-Canaan-spre-%C5%A3ara-f%C4%83g%C4%83duin%C5%A3ei.pdf
9. Oastea Domnului [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://ro.orthodoxwiki.org/Oastea_Domnului
10. Prezentare, Oastea Domnului [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.oasteadomnului.ro/prezentare
11. Lori Balogh Oastea Domnului [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.loribalogh.ro/2014/04/7287/
12. Traian Dorz, Dreptarul învățăturii sănătoase, Timișoara 1991
13. Traian Dorz, Lumina Satelor, Sibiu, nr. 1/1922, apud, op. cit.
14. Teodor Danalache, Parintele Iosif Trifa [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.crestinortodox.ro/parinti/parintele-iosif-trifa-126180.html

***

Баклаврант богослов’я Віталій Стрієнко

Ілюстрація