Поэзия Романа Паруха

Я втомлююсь вірити
Чекати… де сили?
Вони повтікали, натомість прийшли
Й каміння покидали
малі дітлахи

Вони-то птахи
Не можна їх стримати
Їх кличе теплий край
А я тих крил не маю
Пішли слова

Опустіла голова
І серце, і бажання
Нема любові, співчуття
До забуття забулось все
не можна нагадати

Обстрілюють озброєні солдати
Їх ненависть мене лякає
І відлетів би в теплий край
Та я тих крил не маю
Прийшли думки

За ротою прямує рота
У засідках вони чекають час
Дивляться напасти на ворота
Щоб їх зламати вщент…
Проникнути в Йерусалим

Держи, держи ворота
Не послабляй засуви брам
Солдат не співчуває
Ні дітям, ні жінкам
Бо це війна

Знайти б душі куточок теплий
Втікти б від вигуків війни
Як під крилами орлиці
То як під Божими крильми
Сховатися в затищі

Бажаю трохи тиші
Як ластівка під стриху
Від лиха, від хижацтва
Ховає пташенят
Від злого лиха

А згодом виростуть малята
Їх не втримати на місці
У них то танці, а то пісні
Бо тут вони останні дні
Там теплий край

Тому до чого сумувати
Йерусалим чекай,чекай!…
Йерусалим — свята границя
Чудово знають перелітні птиці
Те місце, що ми звемо рай…

***

Ми думаєм і знищуєм свої думки
Не віримо, ми розбиваєм наші мрії
Ми хочемо усе зробить самі
Коли жаліємось, це так нас гріє…

Ми хочемо усе зробить самі
Егоїсти, що не бачать Божу руку
Та в Нього в серці, щоб допомогти
Відвести біль, печаль та муку

Та в Нього в серці, щоб допомогти
Не кожен хоче допомоги
Обдурені сліпі та злі
Не бачать навіть власної дороги

Обдурені, сліпі та злі
До Бога йдіть, а Він відкриє очі
Ти Істину знайдеш, ти просто йди
Бог дасть її, якщо ти хочеш

Ти Істину знйдеш, ти просто йди
Готовий будь прощатися з брехнею
І одягни на себе тяжкі кайдани
У невідомість йди за руку з нею

І одягни на себе тяжкі кайдани
Ти з нею вийдеш на пряму дорогу
А кайдани… — в прекрасу перетворяться вони
На твердім камені поставиш ногу.

Бо в Батька мудрість, а життя у Слові
Божий Дух у Небі й преісподні
І хто ми, і як без Нього
Початок мудрості — це Страх Господній.

***

Можеш бути кращим
чи краще ним не бути
вирізки з дитячих мрій
дзеркала перепони, викривлення реальності
відключаєш сумніви, ти просто дій

Бо у невір’ї всесвіт, розвернувсь до темряви
до світлі простягнув ножі
Єгипед це чи Вавилон…біжи!

Біжи! ти не втікач
і ти не грався совістю
бо їх слова диявольський міраж
вони не добрі пастирі
куди прибуде екіпаж?

Бо у невір’ї всесвіт, розвернувсь до темряви
до світлі простягнув ножі
Єгипет це чи Вавилон…біжи!

Ти кажеш, що осліп
мій друже вірно бачиш
загнились гріхи, смердять що гній
шукаю дерево-життя
життя скаженний буревій

я відаю,  Дорога є одна
я відаю є Істина одна
неначе промінь, розщепив мене
у нім є все, життя безмежне
воно високе, неземне…

Бо у невір’ї всесвіт, розвернувсь до темряви
до світлі простягнув ножі
Єгипед це чи Вавилон… біжи!

***

Хочу світла, хай прольється світло
Хай краплями прольється із Небесних брам!
Мої руки мов розкішне віття
Розкрию двері й волю дам птахам!

Хачу пісні, хай прольється пісня
Акомпонемент небесних арф
Вона янгольська, блискуча, чиста
Під бій військових громових литав!

Хочу Бога,хай прольється Слово
Хай вітер Божий серед чудернацьких хмар
Хай Перше Світло, Всемогутній ранок
Розгонить страх нічних примар.

***

Парух Роман Михайлович — Месcианский еврей. Пришел к познанию Бога в возрасте 10 лет, и до теперешнего времени возрастаю. Верю в Бога Израиля, и в Его Сына Йешуа и люблю свой народ. Убежден в том что заповеди Всевышнего не потеряли силу до сегодняшнего дня и являются абсолютным законом и ориентиром в духовной жизни человека. Верю в то что жертва Мессии Йешуа в силе примирить каждого человека с Богом, если тот хочет быть в союзе с Ним. Через свое творчество я в первую очередь хочу показать реальность бытия, в которой я стремлюсь познать жизнь, и Творца, и Мессию. Наша жизнь она не просто материальна, или наоборот только духовна. Наши чувства и переживания, а также опыт событий есть не что иное как познание Творца и Его воли по отношению к нам. Эти стихи о жизни,о людях, о нашем Небесном Отце и Его Сыне. Всем Шалом)