Поэзия Надежды Чеберяк

1. Моя молитва – ще несмілива
Тож в грудях б’ється,
А з вуст не ллється.
О! Всемогутній Боже:
Дай їй крила,
Щоб до небес вона злетіла…
І раптом радість
Моє серце звеселяє,
Що все чим тішусь,
Я від Бога маю.
Спасибі, Господи! За це велике відкриття,
Ти ж бо освітлюєш
Усе моє життя.

2. Спасителю світу,
До Тебе в молитві,
Я кожного ранку встаю.
До Тебе мій Боже,
Я думкою лину,
Бо в грішному світі живу.
В моїй голові –
Лиш одні запитання,
Мій Пастир їм раду дає
Та знову схиляюсь
В молитві благання,
І Він через Слово розраду дає.
До нього звертаюсь
У вечірній молитві:
О, Боже! Прости всі гріхи,
Ввійди в моє серце,
Ввійди в мою душу
Й за руку мене поведи.

3. Заповіт з Господом через водне хрещення
Благословен цей день,
Що дихає любов’ю,
Благословен Господь
До нас зійшовши плоттю.
І нас омитих
І охрещених водою,
Просив не забувати,
Що забере з собою.
Для цього нам –
Потрібно Біблію вивчати,
Надіятися, вірити й прощати.
Ходити в храм та щоб
Разом з громадою
Молитися й людей навчали жити,
Його Святою правдою.

4. Увійшовши в дім молитви,
Скинь журбу і біди свої.
Пригадай, як дуже хотів ти
Все змінити в своєму житті.

Відпусти, не тримай біль у серці,
А віддай все минуле Ісусу Христу.
І відчуєш любов свою першу,
Що належить Богу-Творцю.

Скинув…, скинія, вислів подібний
Скинь же смуток і ти без жалю.
Усміхнися, від смутку ти вільно
Бог зігріє і серце і душу твою.

Мій Господь! Ти є суть в усьому живому,
Ти присутній і в серці моїм.
Віддала себе в руки я Духу Святому,
Щоб до Тебе мій Боже мене Він привів.

5. Я славлю Господа-Творця
Хто, як не Він, життя для нас дарує,
Тож переможне Слово від Отця,
Хто хоче слухати, нехай почує.
Він знає кожного думки,
Він прокладає нам дорогу,
І не сховатися від Нього, не втекти,
Лише з молитвою чекати Божу допомогу.
Міцний зв’язок тримаю з Ним,
Коли з усюди чую застороги,
Розкрию істину і рідним і близьким,
Зі мною мій Господь,
І нестрашні ніякі вже пороги!

6. Я шукала Тебе у мріях,
Я шукала тебе у бурі,
Я шукала Тебе у рідних,
Та вони на бурю подібні.

Відшукала Тебе випадково,
У спокійному подиху серця,
І відчувши Тебе навколо –
Моє тіло Тобою нап’ється.

Твоє Слово відкрилось для мене
І для мене воно наймиліше,
Сяйво правди Твоє променеве,
Хай ніколи мене не полише.

7. Сонце сходить кожного дня,
Краєвидом бризкає в очі,
Моє серце теплом зігріва,
Носа лагідно залоскоче.
Будьмо радісні в Господі, люди,
Бо наш Бог пробуває у нас,
Його сяйво повік з нами буде,
Коли будемо з Ним повсякчас.
Божа милість дана нам нізащо,
Він вогонь свій нам дав у дію,
Без вогню Його жити нащо,
Я ж вогнем цим очиститись мрію.
Запали й збережи у вогні свою душу,
Якщо з Богом з’єднатися хочеш,
Ти – в Господній правді існуєш,
І розбити всю темряву мусиш.

8. Господь!
Ти є світло, що з неба ллється,
Веселка, що барвами грає,
З Тобою сонце сміється,
І радістю нас звеселяє.
Твоя благодать небесна,
Дощем на землю спадає,
І все Твоє, Боже, творіння,
Ім’я Твоє прославляє.
Ти в небі запалюєш зорі,
Ти місячним сяйвом сяєш,
Не буде вже більше ні сліз, ні горя,
Ти Царство Небесне в мені відкриваєш.

9. Поспішіть до Отця, Ісуса Христа,
Він же кличе усіх нас, — прийдіть,
Вседержитель віддасть нам свої Небеса,
Тож зневажте себе, й до зірок піднесіть.
Тільки в Божому плані спасіння,
Ти пізнаєш радість буття,
Божим Словом і серця горінням,
Ти відкриєш земний сенс життя.
Треба мати велику відвагу,
Увійти у Його дивосвіт,
В спілкуванні з Ісусом,
Отримати Божу наснагу.
У величності Духа Святого
Відкрити по-іншому світ.

10. Спокій в серці залежить від Духа Святого,
Поєднатися з Духом – єдине бажання що є,
Тож, радіючи в Господі славлю я Бога живого,
Ніжним спокоєм пестить Він серце моє.
Піднесу свою думку легку, аж до неба,
І свідомість розкрию, як птах свої крила
В відчутті осяйного, — в минуле вертатись не треба.
Я, радіючи, Духу Святому, дорогу у вічність відкрила.
Дух Святий! Полонив Ти Собою мій простір,
Ти запевнив мене, що життя моє радістю буде.
І з любов’ю у серці, — назавжди відходить мій острах.
Знаю певно: Ти будеш зі мною повсюди.

11. Славімо Бога –нашого Творця,
Він нам в утіху Духа посилає,
Все зародилося від Всевишнього Отця,
І в Його Царстві Він нас бачити бажає.
Віддайте Богу славу за те, що народились,
І на Голгофському хресті, гріхи наші простились,
Віддайте славу у Христі ви Богу,
Своєю кров’ю до Отця, нам Син проклав дорогу.
Всевишнього славімо всюди,
Якщо не ми, то хто Йому віддячить?
За те, чого не бачать інші люди,
А наше християнське око всюди бачить.
Прославимо землі й небес Творця,
Нехай Він нашим серцем володіє,
Найкраща вада – це залежність від Отця,
Тож, коли славимо творця і небо все радіє.

12. Ніч минула і ранок прийшов,
Я ще сплю, я у сні пророчім,
Промінь сонця мене вже знайшов,
А я все ще не хочу розплющити очі.
Ось і світло уже яскравіше,
І оселя вже вся осяйна,
І згадалося все наймиліше,
Вмить у серці розквітла весна.
Й Боже світло постійно я кличу,
Пробувати в Нім хочу і ночі і дні,
І рятує воно мене й тішить
Й насолоду дарує мені.
Утішайтеся світлом Господнім,
Він готує для нас Боже Царство своє,
І радіймо всьому, що Господь посилає сьогодні,
Лише той радість в серці відчує, хто її віддає.

13. На просторах безмежної чистоти,
Дивним спокоєм я втішаюсь,
І змінилося все навкруги,
І життєва напруга мене відпускає.

Легко жити в такому стані,
І любити любов’ю Христа,
І позбутися різних оманів,
Що породжує недовір’я і метушня.

Любов Христа – невидима й легка,
Він береже нас в кожній нашій миті,
І нам потрібна воля і мета,
Щоб для Його любові ми були відкриті.

14. Не залишайся наодинці із собою
Цей шлях тебе в безвихідь заведе,
Покинь, покинь усе, що за тобою –
В нове життя Христос тебе веде.

Ти вже не сам, боятися не треба,
Встеливши шлях, Господь попереду іде,
Здійсняться всі твої бажання і потреби,
І кращого порадника у тебе не буде.

Вклонися Господу і у гріхах покайся,
І радісно прийми Христову благодать,
А потім із колін швиденько підіймайся,
Робити справи добрі, а не споглядать.

15. Розіп’ятий Христос для нас, людей – надія
Чому ж до Нього очі не підводиш,
Не йдеш до Бога, сповнений довір’ям,
Гадаючи у серці – мене це не обходить.

Ти відповідь даєш: я не готовий,
В другого праведність лише своя,
А Він нас спас від зла і діл гріховних,
Його є істина і мудра і проста.

Ісус сказав: візьми Моє ярмо,
Ярмо бо моє любе, а тягар легкий,
В дорозі будь зі мною за одно,
Я був слугою для людей, тож будь і ти такий.

16. Християнам
Вас вибрав Бог і вам довірив,
Засвідчити про Сина Божого життя,
А ви і досі падаєте у зневіру,
До ніг Христа не хочете припасти з каяттям.

Про Божу істину розповідаєте не мало,
Самі ж ви не пізнали ще Його,
Читати Слово Боже теж замало, —
Живи життям Спасителя свого.
На грішника дивись Його очима,
Ісуса віра хай твоєю буде.
Чого тебе не чують – не шукай причину,
Ти понеси Його хреста й тобі повірять люди!

17. Не має чуда із чудес,
Найбільшого по всьому світу,
Ніж те, коли прийшов Христос з Небес,
Відкривши Слово правди Нового завіту.

Ця правда мов зерно росте,
Все більшу й більшу набирає силу,
В житті приємніша понад усе ,
Хто вибере її, тому не страшно в домовину.

Яка чарівна звістка вічного життя,
Мене охоплює щомиті,
Що на теренах майбуття,
У Царство Боже двері вже відкриті!

18. Привіт від Бога
Взимку квіти малюю на вікнах,
Кришталеві бурульки розвішую всюди,
Все для того, щоб ви посміхались привітно,
І життєвий тягар вам нести легше буде.

Я в усьому, що бачиш себе відкриваю,
І весняним теплом зігріваю вам душу,
Солов’їною піснею влітку Я вас звеселяю,
І на Себе беру Я земну вашу ношу.

Мої зорі дорогу птахам прокладають,
Звірі в лісі – моїми стежками ходять.
Лише ті, кого завжди Я щиро кохаю,
На мій шлях навернутися не бажають.

Все одно, я дарую вам взимку квіти,
А весною – тепло і пташиний спів.
І навіки Мої ви коханії діти – тож приходьте,
Для вас Я готую святковий Мій стіл.

19. У веселім танку сніжинок,
Я бачу Твою благодать,
Синичка летить на сніданок,
І в цьому я бачу Твою благодать.

Під килимом білим земля спочиває,
Я бачу Твою благодать,
Цей день нам на осені щедрість звіщає,
І в цьому я бачу Твою благодать.

Дорогу закрили сніжні заметілі —
Я бачу твою благодать.
Неначе всі брами небесні відкрились ,
І в цьому я бачу Твою благодать.

На відстані зору довкола,
Я бачу Твою благодать.
І так як було — вже не буде ніколи,
І в цьому я бачу твою благодать.

20. Ми в коханні приречені жити,
Бог створив нас і полюбив.
Треба жити і кохати вміти,
Бо любов’ю Він нас освятив.

Тож кохайтеся у любові,
Об’єднати любов’ю Христос нас бажає.
Вірний праведності Христовій –
Злом на зло не відповідає.

Мир вам! – Ісус Христос говорить, —
Злагода й вірність цей мир збережуть,
Благословенне те слово, що творить,
І розділяє між чорним та білим межу.

Любити так, тільки любити,
Горіти вогнем Творця,
Не треба боятись когось ним зігріти –
Наповнений будеш ти знову
Любов’ю Бога-Отця.

21. Ісусе, своїм теплом руки зігрієш мою руку,
А поглядом відкриєш серця таємницю.
Від гніву Божого, Ти взяв нас на поруки,
Відкривши джерело Христової криниці.

Не подолає нас і не зіб’є негода,
І не закриють шлях природи у житті,
Хто має ціль, того очікує велика нагорода,
З Твого ми п’ємо джерела – і ми уже не ті.

Ісус Христос, Ти дав нам з Духом силу,
Яка посеред шляху впасти не дає,
Вона нам Божу істину відкрила,
Любов – це Бог, її Він спраглим віддає.

22. Земні царі законами своїми,
До хаосу в суспільстві призвели,
По всій землі безладдя і руїни,
Безпечного життя вони нам не дали.

Я вірю лиш Йому, Святому Михаїлу,
З дияволом, за нас Він боротьбу веде.
Збулися всі пророцтва, що послав Він Даниїлу,
Готуймо ж Йому шлях і Він скоріш прийде.

Я вірю в Царство Божого правління,
Через Христа Він на землі порядок наведе,
Не дасть згубити Він своє творіння:
Господь на допомогу і мені й тобі іде.

Бог дав Закон і Він є досконалий,
Він хоче, щоб у серце ти собі Його поклав,
Хто йде до нього і в дорозі витривалий,
Той буде в Його Царстві — Бог нам обіцяв!

23. Подарував нам вічну спадщину Господь,
В ній кожного чекає, вибрана ним доля,
До Господа за милістю приходь,
З тобою збудеться Його Вселенська воля.
Перебувай щомиті у Його любові,
Бог Біблії з любов’ю світом цим керує,
Не віриш, — прочитай про це в Святому Слові,
Хто житиме в Христі, тому Отець обітницю дарує.
Обітниця, яку Христос дарує – Спаситель наш Христос,
Не буде вже гріха у нашій долі.
Що обіцяв нам Бог воістину збулось,
І вибір за тобою: вільним будеш ти,
Чи житимеш повік в неволі.

24. Жатва
Дарована Богом земля,
Так довго чекала нагоди,
Віддати все те, що зростила вона,
І показати Господню красу природи.

Поглянь: помаранчі вогню,
Дарує нам листя клена,
А сосна і ялина такі стрункі
І вічно зелені-зелені.

Попід небом Божі птахи летять,
Господь дарував їм крила.
А щедра, квітуча і рідна земля,
Скарби нам свої відкрила.

Радій, що з Господньої ласки,
Ти народився на світ,
Хоч на землі працювати так тяжко,
Але звеселяє, на полі пшениці, сніп.

Хвала Господньому Слову,
Яким народився весь світ,
Хвала Ісусу і Духу Святому,
Всевишньому Слава на многії літ.

Радій, що знайшов Божу церкву,
І підтримку Ісуса знайшов,
В серці з Богом живи відтепер ти, —
День бо жатви уже прийшов.

Надія Чеберяк народилася і живе у селі Тахтаулово Полтавської області. Мама тяжко працювала в колгоспі, батько часто випивав і життя в сім’ї було нестерпним. Але мама вірила в Бога, вчила дочку вірити і терпіти. Віра мами допомогла їй прожити до 89 років. Дівчинка в школі почала писати вірші, які передавали її любов до мами, до природи. Господь через людей постійно запрошував її на євангельські програми, але гріховність батька, яка передалась їй, не дозволяла відгукнутися на поклик Бога відразу. В душі було відчуття глибокого розчарування, біль від втрати сина, непорозуміння з близькими, з дітьми. Надія зрозуміла, що повинна змінити своє життя, придбала Біблія і почала її читати. Багато чого було незрозуміло, але Ісус вже зігрів її душу. В березні 2007 року вона поїхала на програму, яку проводив пастор Олександр Антонюк. ЇЇ підібрали по дорозі знайомі, і з вікна машини вона побачила веселку, зрозуміла, що це Сам Бог дає їй знак. Надія після програми заключила завіт з Господом. Спочатку рідні не сприйняли її вибору, але побачив як Бог змінив її характер, її життя, налагодили з нею відносини.

В своїх віршах Надія показує всю любов Бога до неї, що Господь її Порадник і Утешитель. В віршах, як в пісні, ллється її любов до свого Спасителя.