Рецензія на книгу: Дмитрий Юнак. Самиздат: культурно-нравственное наследие Церкви АСД времен тоталитарного атеизма. 2014.  208 с.

Історик Церкви Адвентистів сьомого дня (АСД) здійснив свій давній задум і створив першу працю, присвячену історії адвентистського самвидаву радянського часу. Його книга є результатом багаторічного дослідження, збору архівних матеріалів та спогадів ветеранів Церкви АСД на пострадянському просторі.

Дмитро Онисимович Юнак – пастор, історик, письменник, автор багатьох книг: «Миф или действительность» (Москва, 1996 [машинописні видання – 1965, 1971]), «И помни весь путь» (Кишинів – Москва, 2000), «История Церкви Христиан АСД в России: 1986-1981 гг.» т.1 (Заокский, 2002), «История Церкви Христиан АСД в России: 1981-2000 гг.» т.2 (Заокский, 2002), «Два юбилея и третий…» (Тула, 2003), «Отдыхая, учись: Сборник духовных кроссвордов, головоломок, ребусов, загадок и библейских вопросов» (2003), «Церковь АСД в России: документы из государственных, партийных и церковных архивов» (Москва, 2004), «Знаешь ли ты свою Библию» (2005), «Библейские кроссворды, выпуск 1» (Тверь, 2005), «Для рода последующего. История Церкви АСД в Белоруссии» (Тула – Минск, 2005) «Библейские кроссворды, выпуск 2» (Тверь, 2008), «Библейские кроссворды, выпуск 3: часы досуга с Библией» (Тверь, 2009), «Путь надежды. Юбилей 70-летия Трехангельской вести в Николаевке» (Церковь АСД, 2009), «И рассвирепел дракон на жену» (Тула, 2011), «Облако свидетелей» (Тула, 2013), «Прочие от семени её… История Церкви Адвентистов Седьмого Дня в Украине» (Тула, 2014), а також співавтор книг «Библия в стихах» в 5-ти томах (2006), «Подвиг страданий», История Церкви АСД в Средней Азии” (Тула, 2007), «Желтая река» (Харьків, 2008), «О летах минувших» (Тула, 2009), «Неоконченная повесть» (Кишинів, 2016), «Возвещая Слово. Очерки об истории адвентистского книгоиздания» (Заокский, 2017) та інші.

У своїй праці автор описує нелегкий шлях релігійного книгодрукування в атеїстичні часи. У книзі на основі архівних даних і спогадів ветеранів церкви зібрані матеріали, які зображують культурну спадщину адвентистів. Автор описує не тільки процес, як з’являлася література самвидаву, але також знайомить читачів із принципами віровчення АСД, нелегким життям віруючих людей у комуністичній країні. Та не дивлячись на труднощі і небезпеки, вірні Богові люди перекладали і вручну друкували духовні матеріали, які були такими бажаними для багатьох адвентистів СРСР.

Піднята автором тема представляє інтерес і практичну значущість для розуміння історії книгодрукування. Знання історії дає розуміння як уникнути помилок минулого в теперішньому і майбутньому. Книга є актуальною в наш час ще і тому, що видавниче служіння є одним із основних стовпів розвитку місії Церкви АСД по всьому світу з моменту виникнення. У представленій роботі послідовно викладена історія адвентистського самвидаву як в цілому на території СРСР, так і в окремих регіонах.

Автор прагне описати історію адвентистського самвидаву як культурного спадку і його роль у формуванні релігійної і суспільної думки на пострадянському просторі. Книга розрахована на широке коло читачів, студентів і дослідників, які цікавляться історією Церкви АСД. Метою автора було показати ще не відкриті сторінки історії, адже це перша вітчизняна книга по цій темі. Тепер уже є ще одна книга 2017 року на тему історії книгодрукування, співавтором якої є Д. О. Юнак.

Позиція автора в принципі зрозуміла – він патріот своєї церкви. В книзі описаний період атеїзму і безбожності. Автор виступає з позиції розмежування держави і церкви, взаємне не втручання і повна свобода віросповідання. В книзі наведені архівні документи, які підтверджують, що на початку становлення соціалістичного суспільства релігійна свобода була затверджена на законодавчому рівні. І ця свобода була насправді, можливо не така, як зараз, але вона була, поки не почалися сталінські репресії.

При написанні автор вміло поєднує опис історії церкви та її книгодрукування із описом принципів Церкві і їх відстоювання в нелегкі тоталітарні часи. Наскільки основна мета книга досягнута, важко оцінити, тому що багато документів знищено, багатьох людей вже немає в живих – чимало з них не пережили допитів КДБ або ув’язнень в тюрмах і таборах. Також значна частина історії залишилися невідомою, оскільки в той час на друкованих виданнях не ставили відмітки про те, хто працював над виданням. Підпільний друк і поширення релігійної літератури каралося законом. Також територія описаних подій того часу обмежується місцем перебування автора, часто він описує події, які мали місце на території сучасної Молдови, звідки автор родом – він був очевидцем і учасником подій саме на цій території.

Книга написана хорошою літературною мовою, що сприяє легкому читанню. Автор послідовно викладає зібраний матеріал, роблячи вставки з історії життя церкви. Інколи ці вставки відволікають і здається, що вони не мають нічого спільного із темою книги. Проте автор їх використовує, як літературний прийом для того, щоб читачі могли краще відчути всі радощі і труднощі з життя як простих членів церкви, так і служителів, особливо тих, що займалися самвидавом.

Основним джерелом інформації в книзі є спогади як самого автора, так і людей, з якими він спілкувався. Не має причин сумніватися у навмисному поданні недостовірної інформації автором, проте потрібно допускати можливість помилки, не все людина може запам’ятати і через роки точно відтворити. Наприклад, у книзі згадується про ансамбль бандуристів «Буковинська перлина» із Чернівців, хоча насправді цей ансамбль із церкви АСД села Мамаївці, що знаходиться в 10 км від Чернівців. Це можна назвати недостовірною інформацією, проте здебільшого люди із навколишніх сіл, розташованих навколо великого міста, для того, щоб люди з іншого регіону або країни зрозуміли, звідки вони родом, називають саме велике місто, не вдаючись в деталі, що це село неподалік. Архівні ж документи не мають властивості втратити пам’ять, проте багато архівних документів СРСР були знищені або змінені – це не дозволяє побачити повної картини подій того часу.

Посилання на використану літературу залишені прямо в тексті, що створює певні незручності при читанні.

В книзі представлена історія адвентистського самвидаву і не тільки. Також автор акцентує вірування Церкви АСД і як їх дотримувалися і розуміли ветерани адвентизму на пострадянському просторі. Цікава книга і гідна уваги для того, щоб краще розуміти різницю між життям сьогодні, коли є свобода віросповідання, і нелегким життям в минулі часи. А також порівняти, з яким запалом тоді віруючі прагнули дотримуватися повелінь Христа і яка ситуація у наших церквах зараз, чи використовуємо ми тепер відкриті для нас можливості для проповіді Євангелія в повній мірі.

Особливу цінність представляють зібрані автором фотографії, які доповнюють картину, яку автор мав на меті представити читачам.

Андрій Смерека, бакалаврант богослов’я