Вопрос пастору: Чи є помилки в Біблії?

Біблія – це слово Боже, звернене до людей всіх поколінь і народів, яке було написане під натхненням Святого Духа. Апостол Павло у посланні до Тимофія пише: «усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» (2Тим.3:16). 40 авторів Біблії були представниками різних культур та історичних епох. Вони відрізнялися один від одного за соціальним статусом, видом діяльності, інтелектом і т. д. При всій цій різноманітності, книги Біблії поражають своєю єдністю. Від початку до кінця Біблія говорить про єдиного Бога, Творця неба і землі.

Сьогодні багато хто стверджує, що в Біблії є багаточисленні помилки, протиріччя, історичні неточності та інші недоліки. Подібні твердження ставлять під сумнів достовірність Священного Писання і його богонатхненность.

Оригінали рукописів, написаних Мойсеєм або апостолом Павлом, – до нас, звичайно ж, не дійшли. В оригіналі є тільки деякі листування давніх людей, а всі древні літературні твори дійшли до нас у копіях, зроблених пізніше. Перші відомі копії поем Гомера були зроблені після смерті автора не раніше ніж за півтисячоліття. Рукописів «Іліади», найбільш відомого твору древньої Греції, до нас дійшло близько 600. Для порівняння: сьогодні відомо більше 5000 рукописів, що містять ті чи інші частини Нового Завіту. Самі ранні з них були зроблені на папірусах в Єгипті на межі І – ІІ ст. н.е., лише через кілька десятиліть після смерті апостолів. Як зазначає Брюс Метцгер, «з усіх творів грецької літератури найкраще підходять для порівняння з Новим Заповітом поеми Гомера».

Гейслер і Ніке порівнюють різночитання в текстах Нового Завіту і в «Ілліаді» Гомера. Вони пишуть: «… в Іліаді близько 15600 рядків. Під сумнів ставиться всього 40 рядків (близько 400 слів) Нового Завіту, в той час як для Іліади ця цифра досягає 764 рядків. Іншими словами, текст Іліади спотворений на 5%, а текст Нового Завіту — всього на 0,5 %». І тут говориться не про значні помилки, які змінюють суть Нового Завіту, а про окремі випадки, відносно яких виникає сумнів у дослідників. Це ще раз підтверджує, що Бог оберігав Своє Слово протягом тисячоліть, а авторів і переписувачів спонукав з ретельністю відноситися до Біблії.

Безумовно, Святе Письмо має людську складову. Авторами були звичайні люди, мали свої слабкості і недоліки, вони не були безгрішними. При написанні вони знаходилися під натхненням Святого Духа, проте це не означає, що вони записували під диктовку. В Біблії є пряма мова Бога, а є і опис, коли автори були очевидцями або Бог відкрив Свою волю іншим чином (наприклад через видіння), а вони своїми словами передавали основну вістку. Бог піклувався про те, щоб вони передавали правдиву вістку. Ісус, перебуваючи на землі підтверджував авторитет Святого Писання (Ів. 17:17) і часто його цитував. Апостол Пало стверджує, що Євангеліє є Істина (Еф.1:13).

Як ми говорили вище, деякі окремі місця в Біблії містять певні не точності, які Бог допустив, проте зазвичай вони стосуються дат або географічних місць і аж ніяк не спотворюють біблійної вістки. Наприклад, такою «помилкою» є слова Степана перед побиттям. Він говорить, що тіло Якова після смерті в Єгипті, поховали в Сихемі у гробі, яке «Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового» (Дiї.7:16). А в Старому Завіті ми читаємо, що Якова «понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре» (Бут.50:13). А от синів Емора в Сихемі поле купив Яків (Бут. 33:18-19). Ми бачимо тут явну неточність. Степан, цитуючи Старий Заповіт, нібито об’єднує два уривки разом.

Дана неточність дуже добре підтверджує істинність Біблії і також вона добре ілюструє те, таким чином діє Святий Дух. Апостол Петро говорить наступне: «Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2Петр.1:21). Стефан був сповнений Духом Святим (Дії 7:55), але це не означає, що Святий Дух вселяв в його уста кожне слово, яке він повинен був сказати. Дух Святий надихав Стефана як особистість і дарував йому звістку, яку він повинен був донести до своїх слухачів. Головна думка проповіді Стефана зрозуміла і вона дуже гарна. Стефан використовує приклади патріархів і каже, що багато хто з них були відкинуті. Наприклад, Йосип був відкинутий братами, а Мойсея відкинув народ. Але і через Йосипа, і через Мойсея, Господь дарував спасіння. І після цього Стефан говорить про Ісуса Христа, який теж був відкинутий, але став нашим Спасителем. І ось цю Божественну звістку Стефан говорить своїми слова. В цьому прикладі явно можна побачити, як Божественне з’єднується з людським.

Цей приклад є хорошим аргументом на користь істинності Біблії ще й тому, що цю неточність могли б виправити хтось із наступних переписувачів, але цього не сталося. За декілька тисячоліть, коли її переписувало багато людей, ця Книга книг дійшла, повністю зберігаючи задум її головного Автора – Бога. І хоч вона містить незначні «помилки», ми можемо бути переконаними, що Біблія — ​​це не сфабрикований документ і їй можна повністю довіряти.

Список літератури:

1. Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту / Переклад І. Огієнка. – К. : УБТ, 2010. – 1346 с.
2. Десницький А. Чи дійшов до нас оригінал Біблії? [Електронний ресурс] / Андрій Десницький. – Режим доступу до сайту: http://www.god.in.ua/?p=889 (дата доступу: 28.04.20).
3. Макдауэлл Д. Неоспоримые свидетельства : исторические свидетельства, факты, документы христианства / Джош Макдауэлл ; пер. с англ.: Бахыта Кенжеева. — ; Чикаго : Украина для Христа, 2002. — 320 c.
4. Настольная книга по теологии. Том 12 : Библейский комментарий Адвентистов седьмого дня / ответ. ред.: Евграфов А. А.; пер. с англ.: Поспехина И. Л.. — ; Заокский : Источник жизни, 2010. — 726 с.
5. Понятовський Ф. Есть ли в Библии ошибки? Деяния 7:16 [електронний ресурс] // Сложных текстов нет / Феликс Понятовский – 2019. – Режим доступу до сайту: https://youtu.be/PPV5txq7FaE (дата доступу: 28.04.20).

Андрій Смерека, ПБ-31