Сучасний євангельський протестантизм в Україні: перспективи і актуальність наукових досліджень

Неможливо у стислій доповіді схарактеризувати або хоча б описати ті колосальні зміни, які відбулися в євангельському протестантизмі за роки незалежності України.

І все ж, використовуючи дані теоретичних і практичних досліджень, було б корисно окреслити коло питань певної тематики, актуальних для сучасного релігієзнавства.

Хоча євангельський протестантизм дуже різноманітний як за віронавчальною ознакою, так і за територіальним розподілом, усе ж існують загальні для всіх євангельських церков процеси, що дозволяють розглядати їх у руслі однієї доповіді.

Невеликий екскурс у минуле дозволить побачити деякі особливості пройденого шляху та тих змін, які потребують висвітлення.

За часів СРСР, в умовах жорсткого тиску з боку атеїстичного керівництва країни, практично в усіх релігійних об’єднаннях був майже знищений централізований устрій, що, в свою чергу, не давало змоги протестантським церквам вибудовувати офіційні відносини як на рівні держави, так і на міжконфесійному рівні.

І як відзначають дослідники, були докладені колосальні зусилля для того, щоб «маргіналізувати»¹, «виштовхати на узбіччя» соціуму тих, хто належав до протестантських громад, тобто людей віруючих, здатних аргументувати і відстоювати власну точку зору, зразкових  у моральному плані, переконанні і вірі. Що, в свою чергу, призводило до відмови членів протестантських церков від соціально активної позиції, і відходу від участі в політичному та громадському житті.

Кінець епохи комунізму і проголошення незалежності України призвели до колосальних зрушень та кардинальної зміни ролі релігії у формуванні суспільства. І ця колосальна зміна, що відбулася як у мисленні  віруючих що належать до протестантських церков так і  суспільства в цілому, і сьогодні є не до кінця зрозумілою і висвітленою як релігієзнавцями так і богословами. Що, в свою чергу, ставить перед ними завдання не тільки спільно сформулювати і описати передумови і процеси, які передували цим колосальним змінам, але і екстраполюючи дані зрозуміти, яким чином процеси  в середовищі євангельських протестантських церков впливатимуть на  розвиток країни в найближчому майбутньому.

________________________________________________________

1. 1. Боднар Віктор Богданович. Особливості функціонування релігійних об’єднань Чернівецької області (1944 – 1985 рр.).Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Спеціальність 09.00.11 – релігієзнавство. Чернівці, 2016. 226 с.

Відновлення або створення церковних структур

Будь-якому фахівцеві, що працює у сфері релігієзнавства, цілком зрозуміло, що релігійна ситуація на теренах нашої Батьківщини невпізнанно змінилася. З відносно невеликих і часто розрізнених груп епохи Рад сучасні протестантські церкви України перетворилася на організації, які налічують сотні тисяч членів церкви. І змінилися вони не тільки в кількісному відношенні, але і структурно. Тому одним з перших питань, яке були змушені вирішувати євангельські протестантські церкви незалежної України, було відновлення, а іноді й створення церковних структур. Тисячі храмів та молитовних будинків, офіси об’єднань і церковні будівлі, школи і вищі навчальні заклади, видавництва та санаторії, медичні та реабілітаційні центри  вимагали впорядкованої системи взаємин.

Незважаючи на велику різноманітність ретельно продуманих і теологічно обґрунтованих назв, таких як: місія, асамблея, синод, конференція, протестантські церковні об’єднання в Україні можна умовно розділити на дві основні групи.

Перша група, це союзи або об’єднання незалежних громад, які фактично є асоціаціями в тій чи іншій формі. В епоху пострадянського розвитку саме ця форма взаємодії виявилася найбільш прийнятною для більшості протестантських церков, часто штучно розділених за часів СРСР.

Помісні громади, що входять до подібних об’єднань, з одного боку мають свободу самостійно вирішувати догматичні або організаційні питання, які стосуються місцевої громади, а з іншого боку можуть фінансувати спільні проекти.

Друга група — це церковні об’єднання в корпоративній формі. І хоча історично форма корпоративного об’єднання вважається традиційною для ортодоксальних церков, вона з успіхом використовується найбільшими протестантськими об’єднаннями. І це не дивно, оскільки управління майном і діяльністю численних місій, в умовах капіталістичних взаємин, є набагато ефективнішим при делегуванні владних повноважень.

До того ж для протестантських церков, які історично виникли в США, подібна форма організації є звичним використанням принципу представницької демократії, який лежить в основі життя і діяльності демократичного суспільства. Тому організація діяльності церкви в корпоративній формі є природним проявом домінуючої соціальної парадигми в релігійній сфері. Законодавство багатьох країн передбачає реєстрацію релігійних організацій саме у формі публічно — правової корпорації².

Розуміння того, наскільки змінилася ситуація в релігійній сфері, ставить безліч питань не тільки перед служителями або керівниками церков. Вирішення питання, на яких принципах те чи інше об’єднання церков буде вибудовувати взаємини між помісними громадами або на яких керівних принципах буде зберігатися єдність між різними структурними підрозділами церков, піднімає питання про необхідність нових наукових досліджень, результати яких відповідали б сучасним реаліям.

__________________________________________________________________

2.↑Перелік релігійних об’єднань Німеччини, що мають статус публічно-правової корпорації

Соціальна роль євангельських церков України.

Принцип ізоляції Церкви від суспільства, що активно практикувався в країнах колишнього соцтабору, більше не працює. Євангельські протестантські церкви все частіше залучаються до вирішення соціальних питань. Втілюючи заповідь про служіння ближньому, протестантські церкви розширюють спектр взаємодії між соціумом і релігійними організаціями та установами, ними заснованими. Численні реабілітаційні центри, групи анонімних алкоголіків або анонімних наркоманів, центри допомоги переселенцям, медичні центри та  центри допомоги вагітним  уже є частиною загальної системи формування здорового суспільства, а за ефективністю своїх програм, у реабілітації алко- і наркозалежних, у співпраці з пенітенціарною системою, протестанти можуть позмагатися з державними структурами.³

Далеко не завжди чітко сформульовані і висвітлені для широкого загалу  позиції цих конфесій з приводу таких соціально значущих питань, як евтаназія, ювенальна юстиція, зміна статі, питання особистої та суспільної моралі.

Прийняття в 2015 році Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів»⁴ значно розширило коло суспільної співпраці протестантських громад або їхніх об’єднань, і вже зараз ми бачимо їхню націленість на перспективу, яка відображається у навчальних програмах вищих навчальних закладів, заснованих церквами. Останні готують не тільки церковних служителів, а й капеланів і журналістів, фахівців у галузях педагогіки, менеджменту, психології, культурології та соціології.  Україні сьогодні життєво важливо використати той потенціал громадської активності, який мають протестанти.

__________________________________________________________
3. Любащенко В.,  Львів – Додаток до листа МОНУ №1/9 -100
4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до деяких законів України щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 31, ст.294)

Євангельські церкви як складова політичного життя України

Від  XVI століття Реформація як суспільно релігійний рух була впливовим фактором внутрішньої та зовнішньої політики європейських країн. І дослідження цього нового і незвичного для більшості українців суспільного фактору, є ще одним пріоритетним напрямком для досліджень.

Як вказує Вікторія Любащенко «Протестанти стають все більш помітними у громадянській і навіть політичній царинах участю у виборчих кампаніях до місцевих органів влади і Верховної ради України, членством у партіях і громадських рухах з проблем екології, охорони пам’яток, молодіжної політики тощо. Протестанти активні у моніторингу законотворчості в питаннях свободи совісті і прав людини, за їхньою ініціативою засновано Українське відділення Міжнародної асоціації релігійної свободи. Присутні протестанти у багатьох культурних, освітніх, медичних товариствах, молодіжних та жіночих організаціях.

Протестантів усе частіше можна побачити в науці, освіті, бізнесі, мас-медіа»^5.

Розуміння різних протестантських церков своєї ролі в політичній мапі країни є діаметрально протилежним, від активної участі до повного відсторонення від політичного життя.

Тому тема впливу  євангельських протестантських релігійних об’єднань на політичну ситуацію в Україні відкриває перед релігієзнавцями найширший пласт досліджень.

_________________________________________________________
5. Любащенко В.,  Львів – Додаток до листа МОНУ №1/9 -100

Висновки

Підбиваючи підсумки, необхідно ще раз окреслити те коло необхідних досліджень, які могли б відповісти на питання, виниклі в соціумі завдяки швидким соціальним і політичним змінам, що відбулися  на території нашої країни за останню чверть століття.

Україна — поліетнічна територія, яка має багатовікову історію міжконфесійних взаємин. Старі «прикордонні стовпи»  взаємодії церкви і держави, зметені вітром змін. Нові не до кінця «прокреслені».

Потрібні нові дослідження, які дадуть змогу зрозуміти і висвітлити не лише внутрішні процеси формування церковних об’єднань або релігійних течій, а й їхній соціальний та політичний вплив на суспільство. Уже сьогодні ми маємо необхідність написати нові книжки, які допоможуть сформувати нове розуміння актуальних тенденцій. Допоможуть формувати суспільство без расової або релігійної дискримінації,  базоване на європейських цінностях, сформованих у горнилі Реформації.

Бібліографія

1. Попович М.В. Нарис історії культури України. / М.В. Попович. – Київ: Видавництво «АртЕк», 1999. –  728 с.: іл.
2. Сітарчук Р. Адвентисти сьомого дня в українських землях у складі Російської імперії (друга половина ХІХ століття – 1917 рік) / Роман Сітарчук. – Полтава: Скайтек, 2008. – 324 с.
3. Черенков М.М. Європейська реформація та український євангельський протестантизм: Генетико – типологічна спорідненість і національно – ідентифікаційні виміри сучасності: Монографія. – Одеса: Християнська просвіта, 2008. – 566 с. – Серія « Національні євангельські автори »
4. Черенков М.М. Баптизм без кавычек. Очерки и материалы к дискуссии о будущем евангельских церквей. – / Черенков М.М. Черкассы: Коллоквиум, 2012. – 291 с.
5. Жукалюк М. Крізь бурі, шторми, лихоліття: – Київ: « Джерело життя », 2009  –  544 с.
6. Жукалюк Н., Любащенко.В. История Церкви христиан адвентистов седьмого дня в Украине. – Киев.: «Джерело життя», 2003. – 320 с.
7. Любащенко В., Львів – Додаток до листа МОНУ №1/9 -100 від 23.02.2017
8. Домбровский Р. Официальные заявления, рекомендации и другие документы Церкви Адвентистов Седьмого Дня : Пер. с англ. – Заокский: « Источник жизни », 2010. – 384 с.
9. Боднар В. Б. Особливості функціонування релігійних об’єднань Чернівецької області (1944 – 1985 рр.)  Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Спеціальність 09.00.11 – релігієзнавство. Чернівці, 2016. 226 с.

***

Автор — пастор Дмитро Левін. м. Полтава.