Рецензія на збірник Михайла Димида «Майдан і Бог»
Ця книга є збіркою свідчень і статей, об’єднаних однією темою – присутності Бога на Майдані. У збірнику публікуються доповіді учасників Революції Гідності, виголошені на конференціях «Богослов’я Майдану» і «Бог на Майдані: реальність чи міф?» в Українському католицькому університеті. Кількість сторінок — 224, ще 8 сторінок фото.
Створенням збірника (укладанням історій очевидців) займався Михайло Дмитрович Димид — український релігійний діяч, науковець, пресвітер УГКЦ, доктор східного канонічного права, блогер, капелан Майдану. Член Пласту, належить до куреня «Орден Хрестоносців», перший ректор відновленої Львівської Богословської Академії (тепер Український католицький університет). У 2013 – 2014 роках активний учасник Революції Гідності, за що зазнав переслідувань з боку влади. Найвідоміші публікації: «The Situation of the Ukrainian Catholic Church in the Soviet Union», «Схема Кодексу Східного Канонічного Права готова», «Двадцятип’ятиліття початку відродження УГКЦ».
Книга «Майдан і Бог» — це богословські рефлексії на вагому суспільну подію Революцію Гідності, яка відіграла надзвичайно важливу роль у житті кожного громадянина. Молода держава Україна, яка з моменту проголошення незалежності дрейфувала крізь невизначеність, проходячи складні етапи державотворення, постійно відчувала брак українського ідейного стрижня. Щоб усвідомити процес народження цієї нової суспільно-політичної клітини, призначенням якої було не паразитувати, а збагачувати, не відбирати, а ділитися, необхідні духовні міркування над тими революційно-творчими подіями, які до цього привели. Послідовники Ісуса Христа, як одна з найчисленніших та найактивніших груп революції на Майдані, повинні були прийти до розуміння того, якою є роль Бога у творенні цієї клітини. Автор книги, а також головні оповідачі висвітлили важливі аспекти сьогоденного українця як релігійно стійкої людини, а також щирого, непідступного громадянина України.
Божі плани нам невідомі, і ми не знаємо, наскільки довгою буде дорога до якісних і кардинальних змін у суспільно-політичних відносинах. Однак ми, як християни, точно знаємо, що там, де діє Бог, там є життя і є майбутнє. Богослов’я Майдану не лише дозволяє належно оцінити Революцію гідності, а й дає силу не опускати руки в складні моменти державотворення та суспільних трансформацій. Відчуття Божої співдії допомагає з натхненням виконувати навіть нудну та рутинну роботу. Бог, який освячував своєю присутністю революційний Майдан, і сьогодні освячує роботу тих, хто прагне змін на краще. Тому богословські думки представлені у книзі зацікавлять широке коло читачів, яким не байдужі питання віри в Бога, культурного та морального розвитку світу, а також суспільно-державного майбутнього України, як європейського суб’єкта.
Головна ідея книги – Бог завжди займав і займає важливе місце у житті українців. Майдан довів – Господь торкається людських сердець. Це дозволяє зберігати надію на краще майбутнє.
Світ побачив книгу ще у 2018 році, але питання, проблеми, які порушували оповідачі актуальні і сьогодні. Це і про патріотичність, екзистенціалізм, співчуття, любов до ближнього, терпіння, розсудливість. І найголовніше – відносини з Богом. Тому головна ідея книги до тепер залишається важливою для нашого суспільства, яке намагається збудувати державу без зла, підступності, обману, фальшу.
Головні цілі збірника – допомогти читачеві у творенні власної ідеї, яка виражалася у оновленій спільноті свідомих громадян – братів і сестер, які готові до змін. Показати необхідність преображення кожного українця зокрема. Навчити творити добро всюди, де є нагода. Лише такий добрий приклад допоможе багатьом ступити на дорогу кращої України, Європи і світу.
Автор займає позицію притомних українців, які готові до змін у державі не тільки на політичному, а й духовному підґрунті. З перших сторінок книги стає зрозуміло, яку ідею сповідують люди, котрі хочуть зламати стару систему. Точніше не зламати – а змінити. Автор з тими, хто прагне створити світ без зла, без морального і фізичного насильства, без нерівноправ’я. Це підтверджує цитата з книги: «Ми знаємо, що цього нового світу поки що не існує і що можновладці цього світу, як і цієї країни, пригнічують свій народ. Панує насильство там, де необхідна далекоглядність. Ґумові кийки, направлені проти людей, які здійснюють своє право на свободу вираження поглядів та свободу демонстрацій. Про це християнська церква не може мовчати. Ми не можемо цього не помічати, тому що Ісус це помічає. Тому що Ісус не терпить несправедливості й насильства. Тому що Він закликає нас, як своїх послідовників, служити закону і справедливості».
Книга засуджує тих, хто ради дочасної вигоди готовий полишити бажання творення нової держави. Такі люди не думають про наслідки, їм байдужа не тільки доля країни, а й своїх дітей, адже ті, хто називав себе Антимайданом, хто і сьогодні стоїть на антиукраїнських позиціях, намагаються на рівні суспільної свідомості зневажити все те, що було під час Революції Гідності. Їхня аргументація побудована на маніпуляціях, завданням яких є принизити українську національну ідею і довести марність подвигу та жертви, що їх чинили українці в ім’я свободи, відкритості, справедливості та єдності християн.
Автору та оповідачам вдається передати той дух, який панував і підбадьорював українців йти до кінця. Він стверджує, що людям необхідне об’єднання, задля творення щасливого майбутнього. Багато хто вважає, що Революція Гідності побудована тільки на політичних засадах. Але це не так. І автор допомагає в цьому переконатися. Такого духовного росту не було уже досить давно. Саме 2013 і 2014 роки є тим часом, коли українці масово почали шукати Бога. Майдан дав цей поштовх, пробудив голод, спрагу, потребу у Бозі.
Як бачимо Михайлу Димиду вдається досягнути поставлених задач – українці почали задумуватись над духовністю, її потребою і втіленням у суспільному житті.
Книга «Майдан і Бог» є досить об’єктивною. Це досягається в результаті розповідей різних людей за національністю, професією. Основа збірника – розповідь учасників Революції Гідності, які безпосередньо були до неї дотичні. Реальні люди та події, історичні факти, які важко підкоректувати. Цим книга і захоплює читача – своєю правдивість, непідкупністю, істинністю, різносторонністю поглядів.
Кожен із оповідачів реальний герой, історія якого підтверджується багатьма відомими фактами, про які не раз згадувала преса, політичні діячі. Деякі з них внесені у підручник з історії України як обов’язкові для вивчення. До прикладу історія Вахтанга Кіпіані, головного редактор інтернет-видання «Історична правда», викладача магістерської програми з журналістики УКУ. Він розповідає про перші дні початку боротьби людей з тогочасною владою, яка відмовлялась враховувати думку народу. Як притомний громадянин своєї країни, а також як журналіст Вахтанг не міг залишатись осторонь всього, що тоді відбувалося. Тому у ніч з 10 на 11 грудня 2013 року він пішов на Майдан : «Коли «Громадське» сказало, що «Беркут» наступає, зайшов у кімнату, глянув на сплячих дітей, викликав таксі і поїхав на Майдан, точніше, до Європейської площі. Внутрішні війська вже виставили кілька лав, перегородивши весь Хрещатик. Пройти не можна було. Носився уздовж цієї лінії, благав і кричав разом з кількома людьми на офіцерів – вони відвертались. Зі знайомих бачив там лише музиканта з групи «Немо» Анатолія Іванюка. Привітався. Зустрічалися востаннє якраз на Майдані, але в 2004-му. Хтось сказав, що під мостом роздають каски. Пішов туди. Взяв той символічний захист, бо він ледве тримався на голові. Пам’ятаю, бачив Олександра Положинського, Володимира В’ятровича, Андрія Іллєнка з розбитою головою, отця Андрія Дудченка, Тамілу Ташеву. Далі весь час до ранку був під мостом на Інститутській. Коли міліціонери почали розбирати барикаду і тиснути, всі взялись попід руки і стали однією стіною. Те, що було далі, – загальновідомо.
Згодом Вахтанг у своїй історії згадає епізод з молитвою. Чоловік стверджує, що чув, як йому на вухо хтось сказав молитву: «Це не був «Отче наш» чи якась інша відома мені молитва. Я не можу повторити жодного рядка. Але це було настільки сильно і вчасно, що я подумки повторював сказане ним. Він говорив десь кілька хвилин. Потім замовк. Потім почався черговий наступ ментів. Ми його відбили. І як тільки стало можливо розвернутись, я швидко розвернувся, щоб побачити цього чоловіка. Але нікого не було…». Ця історія підтверджує, що зв’язок з Богом є важливим.
Цю книгу досить легко читати, адже вона написана звичайними людьми, які, на жаль, водночас і на щастя опинилися на Майдані. Це священники, журналісти, волонтери, екзорцисти, їєреї, доктори, кандидати наук. Загалом це звичайні люди, з якими ми спілкуємося щодня. Тому їхні історії написані просто – без якихось смислових навантажень, художніх прийомів. Якщо у книзі зустрічалися біблійні вірші, цитати філософів, автор історії розтлумачував його, аби читач не просто перечитав незрозумілі слова, а вникнув у них.
Книга має чітку логічну послідовність у викладі думок. Її читаєш як художній твір у якому є експозиція, зав’язка, кульмінація дій, розв’язка. Книга писалася як літочислення революції. Події, які розгортаються на її сторінках, послідовні, ідуть за календарем – від початку Майдану і до його завершення. І що найцікавіше – це те, що кожна історія готує читача до наступної, вони ніби доповнюють одна одну, хоча їх розповідають різні люди.
Щодо неточностей, які зустрічалися у книзі, то вони незначні. Але все це можна аргументувати. Інколи головні герої забували ім’я того чи іншого учасника і замінювали іншим. Так складалося, тому що оповідачі знаходились у стресових ситуація, в яких важко було реагувати, мислити. В такому вирі подій можна загубитися і втратити деякі деталі.
У книзі є чимало приміток, які надають коротке пояснення тому чи іншому явищу. Найчастіше зустрічаються примітки на роботи, виступи, лекції, книги, статті чи конференції з яких було взято якусь цитату. Можна знайти і примітки стосовно дат, які пов’язані з Революцією Гідності. «Майдан і Бог» наводить чимало біблійних віршів на староукраїнській мові. У примітці можна знайти вірш сучасною українською мовою та невеликий коментар до нього.
Збірник «Майдан і Бог» є дуже цікавим. Він наповнений глибоким духовним змістом, вказує на вади нашого суспільства, яких необхідно позбутися. «Майдан і Бог» це не про політику. Книга дає чітке пояснення присутності Бога, церкви у житті українського народу, адже без духовної опори, сили ми не збудуємо міцну державу. Таку книгу варто читати не лише людям, які дотичні до історії і кому не байдужа доля майбутніх поколінь українців. Істини, які викладає ця книга важливі і для підлітків, які стоять на шляху становлення громадянської думки, особистості, і для людей, котрі сформували свій світогляд, і для старших поколінь, які протягом десятиліть жили в брехні. Реальні історії людей, які описані в цій книзі не можуть не торкнутися серця читача. Вони вкотре доводять, що боротьба можлива, навіть з втратами, які розірвуть душу. Майдан був знаковою подією, яка змінила вектор розвитку України та серця її громадян. Церква, яка всебічно підтримала протестуючих людей під час Революції гідності, відчитала цю подію як знак часу, тому так зріс рівень довіри до Церкви українського суспільства. Однак для того, аби цей знак часу був уповні реалізований, Церкві потрібно продовжувати практично здійснювати комплекс важливих завдань, які поставила революція на Майдані. Щоб виконати ці завдання, необхідні активність та креативність у служінні, близькість до проблем та потреб людей, критичність, авторефлексія та вчасне реагування на зміни у суспільстві. Крім цього, Церкві слід постійно проводити кайрологічні дослідження ситуації. Адже якщо правильно розпізнати кайрологічні моменти та мудро на них відповісти, то можна змінювати хід історії. Світ, який нестримно рухається вперед, потребує «богослов’я, яке дає відповіді на запитання» (С. Белецький) і тим самим дає змогу попередити негативні наслідки деяких масштабних явищ та вчасно звіщати Божу волю тоді, коли ці знаки часу ще залишаються актуальними.
Надія Ярова
