Наталя Яковенко “У пошуках Нового неба”
Життя і тексти Йоаникія Галятовського
Київ: Лаурус, Критика, 2017.704 с., библ.
Великою справою можна назвати книгу відомого українського історика Наталії Яковенко: через творчість духовного письменника і богослова Києво-Могилянського кола Йоаникія Галятовського. Масштабні проблеми формування особливих інтелектуальних просторів у Київській метрополії у ХVІІ ст. і знавець ранньомодерної української релігійної культури. Головним героєм вибрано Йоаникія Галятовського, одного з найбільш плідних і читаних православних письменників другої половини XVII ст. Усі його твори 1659–1687 років були опубліковані за його життя і далеко за межами Київської митрополії. Видатний представник київського духовенства, він водночас був типовим для свого часу як за освітою, так і за колом своїх інтелектуальних інтересів і релігійних шукань. А тому в ньому, як у дзеркалі, можна і побачити, і спробувати цю епоху краще зрозуміти. Книга складається з передмови, шести розділів, озаглавлених цитатами з творів Галятовського, післямови, бібліографії, списку ілюстрацій, покажчиків та двох додатків: перелік посилань в україномовних творах Галятовського та відомості про авторів.
Перший розділ цієї книги присвячено характеристиці життєвого шляху та інтелектуального розвитку Йоанникія Галятовського, його творів та їх читачів, користувачів і колекціонерів («Вижде моє смирення і моя праця»), проаналізовано бібліотечні ресурси Галятовського (де він брав книги? Що він читав і від чого залежали його читацькі уподобання?), яка стала авторською розробкою Характеристики Київської митрополичої (приватної) книгозбірні володіння, монастиря, церковного братства тощо) та її регіональної специфіки, документування явища. Велика частина цього розділу присвячена аналізу навичок читання Галятовського та багатьох етапів його роботи над його особистим твором, коли попередні уривки поступово накладалися на нові факти та аргументи, спрямовані на посилення того чи іншого. У зв’язку зі зміною довідкових інструментів у різних версіях однієї роботи досліджувалася проблема її перенаправлення: так, зникло Цитати античних письменників до другого видання «Ключів розуміння» (Львів, 1663). На думку М. Яковенка, норма читання, яка формувала шкільну програму риторики того часу, засвідчила, що вона більшою мірою була спрямована на духовенство, якому бракувало шкільної мудрості. Ці висновки підтверджуються візитаційними матеріалами, які документують домінування саме цієї версії «Ключа до розуміння» в парафіяльній бібліотеці. Автор книги навіть фіксує унікальний зразок літературного стану київської метрополії того часу, майстерний зразок одночасного письма Галятовського кількома «мовними регістрами»: від розмовної до складної фразової неохоластики. Вибір завжди зумовлений комунікативною ситуацією, залежно від «співрозмовника» Галятовського в тому чи іншому творі. М. Яковенко розшифровує зміст висловлювань свого героя, пов’язуючи свою мову з конкретним соціальним чи культурним контекстом, у якому вживаються ці мовні структури. Найпопулярнішою частиною спадщини Галятовського проповідницьким тек — відводиться третій розділ книги («Запрошую ласка ваших до слуханя»). Автор виражає незгоду з тезою, що існує в літературі, про появу проповідництва лише в 1570-1580 рр., посилаючись на факти більш раннього побутування на землях Київської митрополії рукописних Учительських Євангелій XVII ст.
Приніс появу нового — західного за своїм походженням типу гомілетики, хоча й ці «нові проповіді» не змогли до кінця витіснити з церковного побуту традиційні Учительські Євангелія. Особливістю Київської митрополії другої половини XVII ст. було співіснування прихильників святоотцівського типу проповіді (наприклад, Лазар Баранович) та прихильників нової, заснованої на активному використанні «концептів», гомілетики, до яких належав і Галятовський. У книзі аналізуються його «техніки спілкування» з аудиторією, система стилістичних ефектів проповідей Галятовського. М. Яковенко ставить також питання про оригінальність гомілетичного посібника свого персонажа
Митрополія, яка в літературі вважається виявом свідомої православної латинізації, могла бути викликана до життя з інших причин. Отже, тенденція записувати чудеса за західними зразками та перевірка того, як вони відбувалися, а в першій половині XVII століття, участь надійних свідчень і кількість мирян, які брали участь у цих чудесах, продовжували збільшуватися. Це було зумовлено не стільки процесом латинізації та запозичень, скільки розпадом Київської митрополії. Берестейська церковна унія поділяється на дві частини. Цей розпад змусив Православну Церкву і Єдину Церкву виявити велику благодать своєї Церкви. Латинська модель «виявлення чудес» виявилася цілком доречною в цьому протистоянні і була прийнята за взірець насамперед з практичних, а не з інших причин. Київська митрополія знайдена в літературі, яка не усуває жодного віруючого, як і культура.
Приклад Галятовського показує, як можна парадоксальним чином поєднати, наприклад, православний есхатологічний оптимізм (коли диво-нагорода чи чудо-кара, що керують слинками), з одночасним визнанням гріха та спокутою в розумінні категорії католицької віри; хоча останнє виражається усно за допомогою поняття з православного богослов’я. Галлятовський може водночас «міркувати» про категорії чистилища та приватного суду, властиві латинській традиції, але за допомогою цілком ортодоксального поняття «видання» описувати відповідні процедури. Дисонансне подібне поєднання того, що Л. Бережна назвала «бароковою логікою» Галятовського, характерне для Могилян і не свідчить про втрату ними православної ідентичності. Їхньою метою не є знищення Візантійської матриці символів віри, вони просто прагнуть піднести нову теоретичну основу під православну думку, зміцнюючи тим самим свою церковну ідентичність. Християнський досвід сприймався могилянцями як універсальний, чому зовсім не суперечило їх полемічне протистояння з католиками по цілій низці богословських та обрядових. Наталя Яковенко у пошуках Нового неба. Життя і тексти Йоаникія Галятовського моментів. Своєю книгою М. Яковенко не лише наочно показує даний парадокс могилянця-Галятовського, який постійно демонстрував свою «грецьку», хоча часто «думав латиною», а й закликає заново «перечитати» всю православну культуру Київської митрополії переломного XVII ст., щоб краще зрозуміти її зусилля щодо пошуку своєї ідентичності як своєрідної третини його шляху між католицизмом і православ’ям.
Світлана Левченко
