Питання служителю: Чи потрібно повертати десяту частину з плодів дерев на орендованій тимчасово території?
Відповідь: Для того аби відповісти на дане запитання, потрібно для початку зрозуміти, чи актуальний принцип десятини нині в XXI ст? Дехто з богословів тлумачать дане веління, як Старозавітнє й не актуальне нині, в епоху так би мовити Нового Завіту. Щоб перевірити, що ж сказав Сам Ісус стосовно десятини, ми відкриємо Євангеліє та спробуємо поглянути яку думку стосовно десятини мав Ісус. В Матвія, 22 розділі 17-21 написано: «Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? ……… Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже». Коли Ісуса запитали про те, чи варто повертати податок кесарю, Він відповів недвозначно. У Його відповіді ми знаходимо й ключ до розуміння нашого питання, а саме, що ж робити з Божою часткою? Ісус каже «віддайте Богові Боже». Що мається на увазі під словами Боже?. Щоб відповісти на дане запитання потрібно звернутися до історичних джерел та тодішньої культури, в якій проживав Ісус. Будучи юдеєм з народження, Він знав закони, записані в Торі, і безумовно дотримувався їх, так як Його вчили з дитинства батьки (Лук.2:52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей). З досвіду повернення податку кесарю, ми бачимо, що Ісус Христос був вірним принципам встановленим тодішньою владою. З такою ж вірністю він підходив і до повернення десятини Богу. Поглянемо, що саме передбачає повернення десятини у Святому Письмі. Згідно книги Левит, 27 розділ: «30 А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа! 31 А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, той додасть п’яту частину її над неї. 32 А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що перейде під палицею, десяте буде святість для Господа».
Перше, про що пише Мойсей, це десятина з землі, звісно це стосується саме території, на якій мали проживати Левити. Друге – це десятина з насіння землі, що передбачає повернення 10 % з усього, що ми отримали, з нашого городу. Наступна десятина – з плодів дерев, котрі ми маємо. Також кожна десята худоба, котру ми набуваємо теж належить Богу. Все перелічене вище – святість для Господа, тобто повертаючи все це, ми визнаємо, що Бог є нашим подателем усіх цих благ. Усім принесеним для Бога керували левити, котрі розприділяли ці кошти й речі в потрібне русло. Відповідаючи на першу частину питання, хочеться згадати Новозавітній текст, записаний в 1Кор.9:13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? Коментуючи книгу Левит, Павло тлумачить повеління повертати десятину для священнослужителів, як актуальний на той час обов’язок кожного християнина. Новий Завіт показує нам, що веління записані в книзі Левит ніхто не скасовував, проте, замість коліна Левія, Бог каже повертати десятину тим, хто від вівтаря (жертівника) годується. А хто нині годується від вівтаря? Левитів нині немає, проте Павло порівнює служіння левитів із служителями Євангелія, котрими нині є ті, хто несе вістку про Ісуса всьому світу. Отож ми, християни XXI ст. теж отримали дане повеління, що передбачає повертати Богу Боже, незважаючи на те, звідки ми одержали прибуток, Бог кличе нас десяту частину повернути Йому. Маючи город біля хати, чи то орендованої чи особистої, ми маємо відповідно й плоди на деревах та врожай з насіння землі. Яким чином нам його повернути Богу нині? Книга Числа недвозначно показує, що людина не могла просто так залишити десятину собі, натомість, вона мала перевести врожай у відповідні куп’юри. Потім вона мала додати п’яту частину й повернути її в храм перевівши її з додатковими 5 %. Ці закони на той час були актуальними, оскільки деяким людям було складно транспортувати врожай чи худобу, відповідно в Єрусалимі можна було купити за ці кошти все що потрібно для жертвоприношення а кошти можна було обміняти на ті, котрі в обіході у храмі.
Бог дав нам життя на землі так би мовити в оренду, звісно наш обов’язок, мудро управляти тим, що Він нам дає й повертати Йому належне за дане нам життя й можливості (земля, повітря, сонце, день, ніч, та ін.).
З повагою, Роман Липівський бакалаврант богослов’я
