Рік російського вторгнення і українське християнство

Агресія Російської Федерації – воєнна, інформаційна, політична – проти суверенної демократичної держави Україна – є фактом, а не предметом дискусій. Росія від багаторічної політики відкритого заперечення державної, політичної, культурної незалежності сусідньої держави, 24 лютого 2022 року перейшла до широкомасштабної окупації України, захоплення та підкорення її населення, руйнування її інфраструктури. 

Незалежно від своїх поглядів, переконань і теоретичної відповідальності за політичний курс України за останнє десятиліття, українці зазнали масштабних втрат. 

Станом на 23 січня 2023 року ООН зафіксувала 7068 загиблих та 11415 поранених внаслідок повномасштабної війни цивільних осіб. Статус тимчасового захисту у країнах Європи до 3 січня 2023 року отримали близько 4,9 млн українських біженців. Це близько 1% від населення країн Євросоюзу. Понад 325 тисяч українців повідомили про пошкоджене чи зруйноване майно. Посівні площі в Україні зменшилися на чверть. Роз’єднано мільйони сімей, найперше чоловіків з дружинами та дітьми. Катастрофічно порушено екологічний баланс на українських землях. Україна стала найбільш замінованою країною у світі. 

Вторгнення найбезпосереднішим чином відбилося на стані проповіді Євангелія та віруючих в Україні та за її межами. Це виразилося у загрозах релігійній свободі, жертвах серед віруючих, захопленні та руйнуванні релігійних споруд і особистого майна вірян, обмеженнях проповіді та релігійної діяльності на окупованих територіях.

Унаслідок російської агресії в Україні повністю знищено, пошкоджено або пограбовано російськими військовими щонайменше 494 релігійні споруди, духовні навчальні заклади та святині. Інститут релігійної свободи задокументував цілеспрямовані атаки російських військових і спецслужб на релігійних діячів і віруючих, передусім на окупованих територіях України. Віруючі різних конфесій свідчать про руйнівний характер російського вторгнення для релігійних кіл. 

Релігійне середовище України відповіло на цей надзвичайний стан активізацією свого служіння суспільству. 

Церковні приміщення в Україні й за кордоном стали також і соціальними центрами. У них переселенці та місцеві жителі отримують гуманітарну допомогу – їжу, гігієнічні набори, одяг, нічліг, психологічну та духовну підтримку. Вони є центрами евакуації, правових та інформаційних послуг, реабілітації. Сотні тисяч вірян включилися до регулярної доброчинної роботи, зокрема розміщуючи людей у себе вдома, використовуючи особистий транспорт, кошти й інші ресурси. 

Пов’язані з релігійними колами доброчинні організації з досвідом роботи до 2022 року наростили обсяги допомоги. Наприклад, благодійний фонд ADRA Україна надав допомогу шести мільйонам осіб. За рік Вторгнення виникла мережа нових благодійних організацій. Адвентисти України за цей час створили десяток громадських організацій, які набираються досвіду та спрямовують допомогу на міському, районному та обласному рівні. 

Волонтерство перестало бути переважною характеристикою релігійних кіл, набувши загальнонаціонального характеру. Більше половини опитаних українців волонтерили чи долучалися до благодійності під час Вторгнення. 

Українська держава докладає зусиль до взаємодії з волонтерами, церквами та громадським сектором. Відповідно до наказу МОЗ, капелани можуть офіційно надавати психологічну допомогу та здійснювати духовну опіку у медичних закладах України. Прийнято низку нормативних актів на підтримку волонтерства.

Закликаємо віруючих і всіх людей доброї волі в Україні та за її межами за цих кризових умов не складати рук, а шукати шляхів виконувати доручення Ісуса там, де вони опинилися, й тими методами й ресурсами, які наразі доступні. Творець Всесвіту також страждає разом зі Своїм творінням. Віряни – незалежно від місця перебування та поглядів – мають прагнути стати руками Господа для здійснення місії служіння й порятунку світу. 

Максим Балаклицький