Шакотько І. С. Адвентисты седьмого дня / І. С. Шакотько. – Ірпінь. – 102 с. – (Ірпінська біблійна семінарія).
Протягом близько 100 сторінок книга Шакотько «Адвентисти Сьомого Дня» пропонує читачам докладний огляд на релігію адвентистів сьомого дня — їх історії, доктрин, практик та життя. Актуальність цього дослідження обумовлена конкуренцією серед деномінацій баптистів та адвентистів.
Аудиторією автора є члени церкви баптистів. Книга написана у вигляді аргументації проти деяких з доктрин адвентистів.
Автор починає з огляду на історію створення цієї релігії та визначних подій у її розвитку. Він детально розповідає про основні доктрини адвентистів сьомого дня, включаючи суботу як сьомий день (день поклоніння Богові).
Ця книга – це дослідження однієї з великих протестантських деномінацій у світі. Автор, сам бувши адвентистом Сьомого Дня, пропонує свій власний погляд на цю релігію, що заснована на віруванні в наближення кінця світу і повернення Ісуса Христа на землю.
Шакотько пропонує розглянути основні принципи і вчення цієї конфесії, такі як субота як день відпочинку, віра в Ісуса Христа як спасителя світу, таємниці пророцтва та багато іншого. Він також відзначає культурну та історичну роль адвентизму у світі і описує життя адвентистів в різних країнах світу.
Один з головних аспектів книги — це погляд автора на традиційні вчення адвентистів та їх інтерпретації. Шакотько звертає увагу на те, що багато з цих вчень не мають наукового обґрунтування і можуть бути суперечливими. Він також звертає увагу на спірні питання внутрішньої політики та організації Адвентистської Церкви Сьомого Дня.
Книга написана досить простою і зрозумілою мовою, вона досить легко читається. Автор займає чітко визначену позицію прибічника церкви ЄХБ, і противником адвентизму, і це є логічним в контексті головної ідеї всієї книги. Але це не дає автору бути об’єктивним і позбавитись упередженості в багатьох питаннях, які він розглядає та освітлює.
Суб’єктивність автора також проглядається в тому, що в книзі не використовуються цитування, лише загальні фрази на кшталт «у адвентистів вірять» або «адвентисти вважають». І таке ставлення автора не може бути сприйняте, як об’єктивна інформація про церкву адвентистів. Хоча, варто додати, що деяка інформація взята з книг авторки Е. Уайт, і викладена парафразом без посилання.
Загалом книга є цікавою і корисною в питанні освіченості і розширення уявлення про адвентизм, та його основні постулати серед населення, яке не знає нічого про адвентизм і неакадемічного кола людей, адже вона є досить простою в розумінні, але має неточності і висловлює дуже суб’єктивну думку автора. Вона не може бути академічним джерелом інформації про адвентизм, але може служити прикладом суб’єктивного ставлення члена церкви ЄХБ по відношенню до адвентистів.
В’ячеслав Ільченко, бакалаврант богослов’я
