Українське християнство в цифровому світі: виклики та перспективи / за ред. А. Смирнова. Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2022. 286 с.

Українське християнство в цифровому світі: виклики та перспективи / за ред. А. Смирнова є науковим дослідженням представленим у вигляді колективної монографії, де різні автори об’єдналися в дослідженні впливу технологічного розвитку  на християнство в Україні. Загалом в збірці міститься огляд цілого спектру тем, від впливу соціальних мереж на релігійні практики до онлайн-євангелізації.

Головною ідеєю, навколо якої об’єдналися всі автори є те, що цифрові технології можуть бути корисним інструментами для розвитку українського християнства, однак в той же час вони створюють нові виклики та проблеми. Тому метою авторів є аналіз цих проблем та пошук варіантів їх вирішення.

Враховуючи події з якими зіткнулася Україна, а саме пандемія та війна, то тема яка розглядається є актуальною, адже саме завдяки цифровим технологіям вдалося адаптуватися до ситуації навколо та продовжувати задовольняти потреби християн.

Автори цієї монографії представляють різноманітні точки зору, які включають в себе думки різних вчених та теологів.

Марія Петрушкевич — докторка філософських наук, завідувачка кафедри філософії та культурного менеджменту Національного університету«Острозька академія» назвала свою статтю «Можливості моделювання релігійної комунікації у мас-медійному середовищі.

Головна ідея статті полягає в тому, що мас-медіа можуть бути важливим інструментом для комунікації релігійних ідей, вірувань та практик, а також можуть допомогти підвищити релігійну свідомість та сприяти духовному зростанню.

Автор проаналізувала різні аспекти релігійної комунікації в інтернеті, відмітила переваги та недоліки цього середовища для релігійних організацій та поклонників. Вона досліджує різні формати релігійного вмісту, такі як відео, блоги та інтерактивні ігри, а також різні соціальні мережі та їх вплив на сприйняття релігійної інформації.

Враховуючи той факт, що мас-медіа стали неодмінною складовою нашого повсякденного життя та мають значний вплив на наші переконання та світогляд, то тема є досить актуальною.

Відповідаючи на запитання: «Яке ставлення автора до використання цифрових технологій для релігійної комунікації?», можна з впевненістю сказати, що автор не виступає проти цього, а навпаки підтримує цю ідею.

Узагальнюючи, можна сказати, що автор успішно виконала свою мету, а саме, розглянула можливості моделювання релігійної комунікації в мас-медійному середовищі та проаналізувала її вплив на релігійну культуру.  Єдине, що ускладнює дослідження цієї статті – це складна академічні мова, яку використовує автор при написанні статті, тому звичайному читачеві, який не оперує цими фаховими термінами буде складно зрозуміти про що саме йде мова. Також у авторки аналітичний склад розуму, тому ця стаття буде більш зрозумілою для людей з аналітичними здібностями.

Автори наступної статті Волковський Володимир – кандидат філософських наук, науковий співробітник Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України та Смирнов Андрій – доктор історичних наук, професор кафедри історії ім. проф. М. П. Ковальського Національного університету «Острозька академія» назвали своє дослідження «COVID-19 і війна: Церква онлайн у перспективі апокаліпсису».

Однією з головних ідей, яку розвивають автори, є те, що глобальні технології впливають на всі сфери життя, в тому числі й на релігійну комунікацію. Також автори висвітлюють важливість збереження релігійної ідентичності у сучасному світі. Цікавою є думка про те, що пандемія COVID-19 відображає сучасний апокаліптичний настрій, який може вплинути на релігійну практику та розвиток церкви, але також створює можливість для релігії пристосуватися до нових умов та забезпечити духовні потреби своїх прихожан через онлайн-служіння.

Тема, що розглядається, є досить актуальною, оскільки в сучасному світі все більше людей залучаються до релігійних практик, а глобалізація та технологічний розвиток впливають на ці практики.

Цілі, які ставлять перед собою автори, полягають у розумінні впливу глобальних технологій на релігійну комунікацію та розвитку інструментів, які можуть бути використані для збереження релігійної ідентичності.

Автори займають позицію, що глобальні технології мають значний вплив на релігійну комунікацію та необхідно знайти нові інструменти для збереження релігійної ідентичності. Вони не виступають проти будь-якої позиції, але ставлять питання про те, які наслідки можуть бути у разі нездатності релігійних громад відповісти на виклики глобалізації та технологічного прогресу.

Данна стаття написана простою і зрозумілою мовою, тому вона буде зрозумілою для широкого кола читачів, особливо буде цікавою для істориків, релігієзнавців та філософів.

Шиманович Андрій – кандидат філософських наук, протоієрей Православної Церкви України написав статтю під назвою «Теоретичні передумови місіонерської активності християнських Церков у медійному просторі».

Автор у даній праці показує біблійні основи, які містять у собі потужний місіонерський потенціал, тим самим показуючи, що цифрові технології можуть бути потужним інструментом для місіонерської діяльності серед християнських церков.

Також автор робить акцент на тому, що вже ніколи людство не повернеться до старого укладу життя без цифрових технологій, таким чином роблячи висновок, що для Церкви надто важливо бути залученою до цих процесів і не сподіватися, що щось зміниться з часом. Тому враховуючи це можна вважати тему актуальною та практичною.

Головною ціллю яку переслідує автор є навчити християн адаптувати вістку Євангелія в цифровому просторі таким чином, щоб не спотворити її та не десакралізувати.

В даній статті автор часто посилається на інші праці, таким чином підтверджуючи свою позицію. Загалом написано все зрозумілою мовою, більше того, є можливість оцінити статтю та думки в ній з богословської точки зору, адже автор є протоієреєм Православної Церкви і часто розмірковує над богословськими питаннями.

Лавриш Юліана – кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри нових медій факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка написала статтю під назвою «Від отримання ТОМОСУ до пандемії COVID-19: особливості онлайн-комунікації православного духовенства в Україні».

Головною ідеєю статті є те, що у зв’язку зі змінами, які відбулися в Україні після отримання Томосу та пандемії COVID-19, православне духовенство змушене було шукати нові форми онлайн-комуникації зі своїми прихожанами, щоб зберегти свою присутність у житті вірян. Автор досліджує, які форми комунікації використовували духовенство в Україні під час пандемії, які переваги та недоліки мають ці форми та як вони вплинули на відносини між духовенством та прихожанами.

Цікавою є думка автора про те,  що використання онлайн-інструментів не замінює присутності в церкві та виконання релігійних обов’язків у фізичному просторі. З цього приводу автор наводить цікавий приклад, про онлайн-Євхаристію, що мала місце під час пандемії, та стала резонансною і викликала безліч дискусій.

Загалом порівнюючи стратегії ПЦУ і УПЦ МП автор приходить до висновку, що ПЦУ є більш відкритою до використання цифрових технологій, а УПЦ МП притримується більш консервативних позицій, що базуються на живому спілкуванні.

Аналізуючи статтю можна прийти до висновку що автор є об’єктивним у своєму дослідженні і виступає в ролі дослідника не займаючи тієї чи іншої сторони.

Георгій Коваленко – кандидат філософських наук, ректор Відкритого православного університету, протоієрей Православної Церкви України написав статтю під назвою «Доповнена реальність Церковного служіння під час війни».

Головна ідея статті полягає в тому, що використання сучасних технологій, зокрема доповненої реальності, може поліпшити досвід церковної служби під час війни. Автор стверджує, що інтеграція технології доповненої реальності в практику Церкви може допомогти сприяти проведенню релігійних служб та наданню духовної підтримки тим, хто постраждав від війни.

Автор підкреслює, що в умовах конфлікту Церква відіграє важливу роль в наданні зручності та надії тим, хто постраждав від насильства. Однак фізична небезпека та руйнування, спричинені війною, часто ускладнюють виконання місії Церкви. За допомогою технології доповненої реальності Церква може подолати ці виклики та продовжувати забезпечувати духовне керівництво та підтримку тим, хто потребує цього.

Дана стаття є результатом особистого досвіду автора, який він мав під час війни в контексті служіння в середовищі Православної Церкви. Загалом можна сказати, що автор досягає своїх цілей, а саме, показує, що використання доповненої реальності може поліпшити якість Церковного служіння, розглядає етичні питання пов’язані з використанням доповненої реальності, та виступає за збереження культурної спадщини в умовах війни.

Севастьянів Уляна – кандидатка філософських наук, викладачка кафедри філософії та педагогіки факультету громадського розвитку та здоров’я Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького написала статтю під назвою «Формування та втілення комунікаційної стратегії в католицьких конфесіях України: сучасний контекст».

Головна ідея автора полягає в тому, що ефективна комунікаційна стратегія є необхідною для успішної діяльності католицьких конфесій в умовах сучасного світу, де інформаційний простір є дуже широким і конкурентним.

Автор ставить перед собою такі цілі, як дослідження сучасних тенденцій у комунікаційній діяльності католицьких конфесій, аналіз комунікаційної стратегії католицької Церкви в Україні та визначення її особливостей, визначення проблем та перешкод у втіленні комунікаційної стратегії, а також пропозиції щодо вдосконалення комунікаційної стратегії католицьких конфесій.

В своєму дослідженні автор використовує офіційні заяви Католицької Церкви, де зазначається позитивне ставлення до змін у світі в тому числі й у цифровій сфері. Те ж саме відношення до сучасних цифрових інструментів присутнє і в Українській Греко-Католицькій Церкві, акцентуючи увагу на тому, що перехідні процеси все ще тривають, а класичні методи євангелізації залишаються пріоритетними.

Автор добре справляється з поставленим завданням та досягає своїх цілей, оскільки стаття містить обґрунтовані та конкретні пропозиції щодо вдосконалення комунікаційної стратегії католицьких конфесій в Україні.

Балаклицький Максим – доктор наук із соціальних комунікацій, професор кафедри журналістики Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна написав статтю під назвою «Українські протестанти і цифрова культура».

Автор показує в даній роботі, що український протестантизм має свій унікальний феномен через складну політичну історію та конфесійну палітру на українських землях. В той же час протестантське богослов’я в Україні є відсталим у порівнянні з сучасними світовими тенденціями, але з’явлення цифрового богослов’я стимулювало появу нових наукових напрямів та досліджень у цій галузі. Таким чином, посилаючись на праці інших дослідників, автор показує, що все ж таки протестантизму першому вдалося стати тією рушійною силою, яка підштовхнула до діалогу Церкви й цифрову культуру в Україні.

Автор підтримує думку більшості дослідників, які стверджують, що протестанти адаптувалися до пандемії легше і швидше ніж історичні Церкви, а також не погоджується з твердженнями тих дослідників, які переконані, що християнська спільнота була абсолютно неготовою до нових реалій.

Автор піднімає досить цікаву тему інформаційної перенасиченості в протестантському середовищі в період пандемії, що стало новим серйозним викликом для лідерів цих Церков. Все це стало поштовхом до намагання навчитися критичному мисленню та фільтрації непотрібної інформації в цифровому середовищі.

Показуючи статистичні данні цифрової активності протестантів автор підтверджує думку про те, що протестанти успішно справляються з новими викликами, та швидко адаптуються до змін у суспільстві.

Загалом дана праця є цікавою і корисною для аналізу. Інформацію подано структуровано, а сам матеріал є простим і зрозумілим, особливо для представників протестантських конфесій.

Тимченко Сергій – доктор філософії, ректор навчально-дослідницького центру «Реаліс» написав статтю під назвою «Євангельські громади України в епоху цифровізації та медіатизації : релігійні та етичні виклики».

Автор ставить за ціль зробити загальний огляд викликів цифровізації для богослов’я та традиції українських євангельських громад, а також пов’язаних із цими викликами питань їхньої релігійної ідентичності. Автор аналізує ці виклики та пропонує шляхи їх подолання. Основна ідея полягає в тому, що євангельські громади повинні активно використовувати цифрові технології та медіа, але при цьому дотримуватись своїх релігійних та етичних принципів.

Цікавою є думка про те, що в епоху цифровізації та медіатизації України стикається з викликами євангельський бібліцизм, який визнавав Біблію як найважливіший авторитет у всіх питаннях життя. Зокрема, автор ставить питання наскільки зручність читання Біблії на екранах різних пристроїв сприяє збереженню її цілісності та правильного сприйняття контексту тексту. Також наголошує на тому, що в руках не цілком сумлінних цифрових маніпуляторів Біблія може стати небезпечним інструментом. Але постає логічне запитання : «Чому автор робить акцент саме на цифровій маніпуляції з Біблійним текстом? Та чи є взагалі різниця в який спосіб це робити? Адже для того щоб спотворити істину не обов’язково використовувати електронну Біблію. Хоча загалом ідея цікава, однак потребує більш широкого розкриття.

Загалом автор підтримує позицію використання цифрових технологій для євангельського служіння,  використовуючи кожен наступний технологічний прорив як інструмент для проповіді, водночас остерігаючись можливого негативного впливу на сфери ідентичності євангельських громад.

Петро Балог ОР – доктор теології, директор Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського написав статтю під назвою «Майбутнє Української Церкви в технологічному світі».

Автор у даній статті акцентує увагу на тому, що майбутнє української Церкви чи Церков у технологічному світі залежить від сьогоднішнього ставлення тих же Церков до сучасної науки, техніки, медицини. Він наголошує на тому, що не завжди вороже ставлення Церкви до сучасних наукових відкриттів є корисним, а навіть навпаки може мати вкрай негативний вплив на розвиток Церкви.  Це і є головна теза цієї статті.

Автор підтримує позицію, що наука ні в якому разі не є ворогом Церкви чи Святого письма, але це засоби, які віряни можуть використовувати в своєму житті.

Також автор різко засуджує крайнощі, які пов’язані з відношенням віруючих до таких явищ як біометричний паспорт, вакцинація та число звіра. Він наголошує на тому, що довільне поєднання Біблійних текстів з антинауковими статтями породжують хибний напрям у розвитку Церкви.

В загальному автор підняв дуже цікаву і актуальну тему. Однак піднімаючи деякі медичні запитання, які стосуються вакцинації, автор цитує деякі статті, авторами яких не є компетентні лікарі і спеціалісти саме в медичних питаннях. Тому хоч інформація цікава, але все ж таки потребує більш точного підтвердження.

Висновок

Однією з найсильніших сторін цієї монографії є той факт, що її автори є представниками різних конфесій, що включають православну, католицьку та протестантську традиції.  Це в черговий раз свідчить про актуальність теми, а також дає широкий погляд на розглядувані проблеми.

Загалом дана монографія є цінним внеском у вирішення насущної проблеми, що стоїть перед християнством на території України. Тому дану книгу можна рекомендувати до прочитання всім кого цікавить ця тема, незалежно від конфесійної приналежності.

Олександр Коломієць, бакалаврант богослов’я