Запитання служителю: Цікавить трактування даного вірша, особливо слово ‘нічого’ (Мр. 7:1-2)

Тарас запитує: Доброго дня. Цікавить трактування даного вірша, особливо слово ‘нічого’. Що мається на увазі? Дякую)

Відповідає Андрій Зубчук, бакалаврант богослов’я:

15 Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.

Дякую за таке цікаве запитання стосовно такого не звичного тексту. Особливо він здається не зрозумілим, коли прочитується без наративу, котрий як раз-таки може стати ключем до його значення. Давайте разом прослідкуємо як взагалі зав’язалася ця розмова (Мр. 7:1-2):

1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,

2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.

Тобто, ми бачимо що Ісус почав свій діалог не зі простими зустрічними людьми, а зі фарисеями. Як ми пам’ятаємо вони, своєю чергою, були вчителями народу, котрі слугували для вивчення, зберігання та виконання Святого Письма. Одним з їх методів – було дотримання різноманітних приписів, передань, котрі, по ідеї, мали мінімізувати відходження від букви Закону (Мр. 7:3-9). Як раз за те, що учні Ісуса ритуально не омили руки, фарисеї почали докоряти ним, бо ті порушили припис. Хоча Ісус помітив таку не зрозумілу суперечність – що люди настільки зосередилися на зовнішньому виконанні Закону – за допомогою приписів (Мр. 10-15), що забули про сам Закон, його суть. На приклад, єврейське дотримання суботи дивує тим, що описує 39 видів праці (млахот), котрі заборонено здійснювати в суботу. На основі цих принципів, деінде в Ізраїлі можна побачити побутову техніку з суботнім режимом – щоби не порушувати саму суботу. Це може бути ліфт без кнопки, щоби її не натискати (не здійснювати роботу) чи холодильник в якого не спрацьовує світло в суботньому режимі (вмикання світла теж є роботою), щоби не рахувалося що людина щось зі цього робила.

У Ісуса було подібне здивування, що народ, а особливо фарисеї, настільки переживали про зовнішнє дотримання Закону за допомогою приписів, що зовсім забували суть самого Закону, фундаментальні принципи закладені в ньому (Мр. 7:13). Наочний приклад наводить сам Христос (Мр. 9-13) – показуючи саму проблематику, що не зовнішнє порушення Закону веде до гріха та духовної смерті, а внутрішнє – те що є на самому серці. Дотичне питання піднімає й апостол Яків (Як. 3:5-6):

5 Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!

6 І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

Себто, апостол намагається донести дотичну ідею що наші слова – виходять саме з середини нас, за допомогою язика, органу, котрий просто показує наш внутрішній світ. Звісно, можна вирішити просто мовчати, але думки, спотворений внутрішній світ нікуди не діваються, адже потрібно «вилікувати» не симптом, а корінь проблеми (наочний приклад – слова самого Христа в Мт. 5:27-28). Якщо говорити конкретно — саме серце потребує оновлення, а не просте зовнішнє «благочестя» — саме це мав на увазі Христос, що чудово підкреслює Єз. 36:26:

26 І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті.

З повагою,

Андрій