Рецензія на роботу: Димид, М. (ред.). (2018). Бог і Майдан: Аналіз і свідчення. Львів: Український католицький університет.
Головна ідея, яку розвиває автор, полягає в тому, що Революція Гідності була не лише суспільно-політичним явищем, але й християнською подією, яка виявила присутність Бога на Майдані та в серцях учасників. Тема та проблема, що розглядається, стосується історичних, культурних, моральних та духовних аспектів сучасної України, її ідентичності, цінностей та перспектив.
Ціль, яку перед собою ставить автор – це показати, як Бог діяв на Майдані через людей, які боролися за гідність і справедливість, та які наслідки має це для Церкви та суспільства. Читацька аудиторія — це всі, хто цікавиться питаннями віри, богослов’я, культури та політики в Україні. Автор займає позицію християнина, богослова, громадянина України, який був свідком і учасником Революції Гідності. Він висловлює своє бачення подій з погляду віри та розуму, а також аналізує свідчення інших людей, які були на Майдані. Автор виступає проти позиції, яка заперечує або ігнорує роль Бога в історії, яка зводить Майдан до маніпуляції, насильства або хаосу, яка не визнає гідності людини як образу Божого, яка протиставляє Церкву і суспільство.
Дана робота справляється з поставленим завданням досить успішно, оскільки автор надає чітке та аргументоване викладення своєї ідеї, підтримуючи її фактами, цитатами, прикладами, аналогіями. Він також враховує різні точки зору, запитання та заперечення, які можуть виникнути у читачів, та намагається дати на них відповіді. Він досягає своїх цілей, оскільки він доводить, що Бог і Майдан були та залишаються пов’язаними, що Революція Гідності мала християнський зміст і значення, що Церква та суспільство мають вчитися від Майдану та йти разом до спільного добра. Проблема, яку розглядає автор, є досить широкою, оскільки вона охоплює різні рівні: історичний, соціальний, культурний, етичний, духовний. В роботі була спроба висвітлити всі ці аспекти, але не втрачає фокусу на головній ідеї.
Автор є об’єктивним, оскільки він не приховує своєї позиції, але також не нав’язує її читачеві. Він користується науковими джерелами, аналізує різні думки, визнає свої обмеження та можливі помилки.
В роботі були зазначенні чіткі рамки дослідження, вказуючи, що автор не претендує на повноту та остаточність своїх висновків, а лише пропонує свою персональну рефлексію. Він не допускає упередженості та суб’єктивних уподобань у своїй роботі, оскільки він не виходить зі своїх попередніх припущень, а базується на фактах, свідченнях, аргументах. Він також не займається самопохвалою, самокритикою або самообманом, а прагне до правди та справедливості.
Логічна послідовність у викладі відчувається, оскільки він структурує свою роботу на розділи, параграфи, пункти, використовує переходи та зв’язки між частинами тексту. Інформація, яку пропонує автор, є надійною та достовірною, оскільки він посилається на авторитетні та перевірені джерела, які він наводить у виносках та списку літератури. Він також вказує, звідки він взяв свідчення та цитати, які використовує у своїй роботі. Автор не допускає неточностей, неакуратного цитування тощо, оскільки він дотримується наукових стандартів, правил цитування та оформлення джерел. Він також перевіряє свої дані та факти, уникає спекуляцій та припущень. Виноски свідчать про те, що автор користується різноманітними та якісними джерелами, які підтверджують його твердження, а також допомагають читачеві знайти більше інформації про тему.
Отже, якщо коротко підсумувати то дана робота буде актуальну тим, хто цікавиться темою про роль Бога та християнства в політичних та суспільних змінах, а особливо в такій події, як Революція гідності. Автор роботи дотримується наукових стандартів та викладає думку досить зрозумілою та виразною, без граматичних та стилістичних помилок, що є величезним плюсом цієї роботи. Також він показує свою об’єктивність та критичність, оскільки він не нав’язує своєї позиції, а пропонує свою рефлексію, яка може бути доповнена та розвинута іншими, автор навіть самий визнає свої обмеження та можливі помилки, а також відкритий до діалогу та критики. І останнє це те, що автор доводить, що Бог і Майдан були та залишаються пов’язаними, що Революція Гідності мала християнський зміст і значення, що Церква та суспільство мають вчитися від Майдану та йти разом до спільного добра. Тому кожному, хто цікавиться, як релігія та суспільство пов’язанні, я рекомендує до прочитання роботу Михайла Димида.
Максим Стінковий
