Алехандро Буйон. Єдине, що здатне змінити твоє життя

Давайте відкриймо Біблію та прочитаємо питання, яке задає апостол Павло: «Або нехтуєш багатством Його доброти, лагідності й довготерпіння, не знаєш, що доброта Божа веде тебе до покаяння?» Рим. 2:4

Чи ти нехтуєш, питає Павло, що означає нехтувати? В іншому перекладі принижувати. Це значить давати меншу ціну ніж воно коштує насправді. Пара черевиків повинна коштувати 20 доларів, а ти говориш: «Ні, вона коштує один долар». Ти в цьому разі занижуєш вартість. Павло говорить про те, що ти принижуєш Божу доброту, любов та довготерпіння.

Можливо, сама важка робота з якою я стикався як пастор, це запевнити людину в том, що Бог її любить. Тому що, коли людина чує про Божу любов вона одразу думає про свою поведінку. Розмірковує так: коли я добре себе поводжу – Бог мене любить, але якщо я поганий – Бог не може любити мене. Ми беремо на себе відповідальність за формування такого мислення в головах людей, тому що ми говоримо: «Дивись, поводься добре, інакше Бог не буде любити тебе. Ходи Божими шляхами, тому що в іншому випадку, Бог перестане тебе любити. Бог втомиться любити тебе».

Але тут приходить Павло та говорить: «Ні, ні, ти не можеш принижувати Божу доброту, любов та довготерпіння». Але я чую, як люди говорять, що є пастори які постійно розповідають тільки про Божу любов, тільки про любов та ні про що інше. Послухай, що на це відповідає апостол Павло: «Ніколи не думай, що говорити про Божу любов це щось малозначне. Не применшуй Божу любов». Чому?! Тому що Божа любов це єдиний спосіб яким Господь веде тебе до покаяння. В Нього не має іншого приладдя. Це не палка, не дисципліна, не страх, єдине приладдя яке Бог використовує, щоб привести тебе до покаяння це Його любов. Тому не принижуй Божу любов, проповідуй більше про Божу любов, навчай більше про Божу любов, живи більше Божою любов’ю. Тому що в Бога не має іншого аргументу, щоб привести тебе до Нього.

Пам’ятаю, що багато років тому я був керівником молодіжного служіння. Коли ми готувалися проводити молодіжний табір, один з пасторів підійшов до мене та сказав: «Бачиш того хлопця? Тобі не варто брати його до табору, він створить проблеми». Я подивився на цього хлопця, він був у футболці яка щільно облягала тіло та демонструвала його мускули. У ті часи була мода на довге волосся, бороди та вузькі джинси розкльошені внизу. Пастор сказав: «Всі, хто брали цього хлопця до табору раніше, пошкодували про це». Але я тільки нещодавно почав працювати в цьому служінні тому вирішив, що мені не варто відмовляти цій молодій людині та взяв його з собою. Але через пару днів, я дійсно пошкодував, що зробив це. Виявилося, що він постійно провокував сварки між іншими хлопцями. В таборі були такі правила, якщо хтось робив порушення на початку з ним розмовляв старший з його намету. Якщо порушення повторювалося, тоді його вели до наставника, якщо це повторювалося третій раз він зустрічався з директором табору. Якщо це станеться четвертого разу, тоді його приведуть до мене, як керівника молодіжного відділу. Але в такому разі порушника приводили до мене тільки для того аби я оголосив йому, щоб він збирав свій рюкзак, тому що настав його час відправлення до дому. Ця молода людина сміялась на бесідах всіх попередніх рівнів. Й ось директор табору прийшов до мене та сказав, що цього хлопця пора відправляти до дому.  Згадую, що це було пізно ввечері, коли денна програма вже завершилася. Була вже 11 година вечора. Наш табір знаходився на природі, тому відправити його вночі ми не могли. Тоді я відповів директору: «Чекаємо на завтра. Вранці я поговорю з ним, тому що вже опівночі. Ми не можемо вигнати прямо зараз». Але цей хлопець не став чекати ранку. О другій чи третій годині ночі я прокинувся від криків у таборі, з’ясувалося, що він взяв холодну воду та почав обливати хлопців у наметі. Хлопці вибігали з наметів, спотикалися, деякі намети падали, що призвело до суцільного хаосу у таборі. Я виходжу подивитися що відбувається та бачу, що в центрі табору висить велика ганчіркова лялька на якій великими літерами написано: «пастор Буйон». Тоді я сказав:

Цей хлопець не затримається тут ні на секунду. Де він?

Він був у своєму наметі. Коли я туди зайшов він вже сидів із зібраним рюкзаком. З порогу він мені сказав:

Вам не потрібно мені щось говорити, я вже ухожу.

І в цей момент Бог змінив в мені те, що я відчував. Я спитав його:

Хто сказав, що я тебе виганяю?

Я знаю правила, якщо дійшло до бесіди з вами, отже мене виганяють, але мене ніхто не вижене, я піду сам, — відповів він.

Ні, я прийшов не для того, щоб вигнати тебе, я прийшов сказати, що я люблю тебе.

Тоді я побачив, як його очі наповнилися сльозами.  Він відповів:

Покарайте мене, виженіть мене звідси, скажіть, що я нічого не вартий, що всім тут заважаю, але не потрібно говорити мені про любов!

Послухай, я знаю, що любити тебе нелегко, ти не дозволяєш цього, бо тобі важко, але я хочу любити тебе, дай мені шанс.

Ні, ніхто не любить мене, мої рідні не люблять мене, мої вчителі не люблять мене, мої однолітки не люблять мене, мене ніхто не любить! Не потрібно говорити мені про любов!

Ти можеш залишитися в таборі.

Але я зіпсую весь табір.

Я хочу зробити тебе відповідальним за дисципліну, — додав я.

Мене?!

Так, тебе, адже про недисциплінованість ти знаєш все, залишайся.

Й він залишився в таборі, з цього моменту в нас не було жодних проблем з дисципліною. Пройшли роки, одного разу я проводив семінар для пасторів у нашому університеті в Сан-Пауло. Я вже збирався йти на обід, коли до мене підійшов молодий чоловік в костюмі з краваткою й спитав:

Ви пам’ятаєте мене?

Ні, — відповів я.

Пригадуєте, колись в таборі я зробив велику ганчірну ляльку з вашим ім’ям.

Це ти?! А що ти тут робиш?

Я вчусь на пастора і в цьому році закінчую богословський факультет. Я збираюся стати пастором, як і ви.

Сьогодні він чудовий євангеліст Бразилії, іноді я тремчу від думки, що було б з ним якби сказав йому забиратися з табору.

Послухайте, я хочу, щоб у вас не було ні яких сумнівів. Бог любить тебе не тому, що ти хороший, Він не любить тебе за те, що ти зробив. Він любить тебе тому, що Його природа – це любов. Ось чому, коли хтось говорить, якщо ти будеш робити погані справи, Бог перестане тебе любить – це брехня. Бог завжди буде тебе любити, тому що в той день коли Бог перестане тебе любити Він припинить бути Богом. Тому що Він є любов, Він не може перестати любити. Але я чую, як мені говорять: «Те що ви проповідуєте – це небезпечно. Тому що люди будуть думати, якщо Бог мене так любить, то мені не має про що турбуватися, щоб я не робив я буду спасенний». Але давайте не будемо плутати, я говорю не про твоє спасіння, я говорю про Божу любов до тебе. Божа любов не залежить від того як ти себе поводиш, але спасіння своєю чергою не залежить від того чи любить тебе Бог. Спасіння залежить від того чи приймеш ти Божу любов, чи дозволиш ти їй працювати у твоєму житті.

Я наведу такий приклад, ви знаєте, що в Бразилії є ріка Амазонка. Вона бере свій початок в горах Перу у вигляді струмка. Й в міру того, як вона спускається з гір, у неї вливається безліч допливів. У Бразилії це вже велика ріка і в тому місті де вона впадає в океан вона настільки широка, що стоячі на одному березі ти не зможеш побачити інший. Потік ріки настільки потужний, що коли вона вливається в Атлантичний океан, її води на 250 кілометрів від берега не змішуються з солоною водою океану.

Декілька років тому один корабель зазнав аварії, люди відправилися на пошуки й знайшли човен в якому було четверо людей, які вижили після аварії. Коли їх знайшли, вони були близькі до смерті. Як тільки вони побачили рятівників почали прохати надати їм води. Пізніше рятівники пояснили їм, що весь час вони плавали маючи навкруги прісну воду Амазонки. Так, любов Божа безмежна, але вона не дасть тобі користі, якщо ти не приймеш її в середину себе. Якщо ти не приймеш її – ти загинеш. Не тому, що Бог перестав тебе любити, Він ніколи не перестане тебе любити, ти загинеш тому, що не пив із джерела Божої любові.

В Біблії є чудова Книга Осії. Пророк отримує Боже повеління йти у дім розпусти, взяти з нього жінку та одружитися з нею. Привести її до церкви, одягнути на неї білі одежі та здійснити обряд вінчання. Він виконує волю Божу й всі глузують з нього. Всі дивляться на нього й говорять: «Дивись який він дурень, навіщо він це робить». Тому, що це було Боже повеління, бо іноді Бог надавав уроки не тільки через слова, а й через життя пророка. Перші декілька місяців все було добре, але одного разу вона пішла з іншим чоловіком. Пророк залишається один та всі насміхаються над ним: «Тобі ж говорили, що нічого іншого від неї очікувати було не можна». Минає час, до пророка приходить людина та говорить: «Твоя жінка вагітна, її вигнали з дому та вона живе на вулиці, їй немає чого їсти та немає де спати». Тоді Бог говорить пророку:

Йди та приведи її назад.

Але Господи!

Йди та приведи її назад.

І він йде, знаходить її на вулиці та повертає до дому. Народжується дитина й пророк приймає її як свою. Проходить півтора року і жінка йде з іншим чоловіком, залишаючи пророка з чужою дитиною. Минає час, до пророка приходить людина й говорить: «Твоя дружина вагітна, валяється на вулиці, їй немає чого їсти та немає де спати». І Бог приходить та говорить пророку: «Йди та приведи її знов». Пророк плаче, а потім він йде і робить те, що повелів йому Бог. Народжується дитина, пророк знову приймає її як свою. Через пів року все повторюється знов. Тоді пророк говорить:

Господи, будь ласка, я більше так не можу! Я вже дав їй шанс, і другий, і третій!

Синку, — відповів Господь – Я хочу, щоб ти зрозумів одну річ. Ти – це Я, а жінка – це мій народ. Вони уходять від мене, через деякий час повертаються хворими на СНІД та зруйнованим життям і Я приймаю їх. А потім вони знов кидають Мене, але вони знов повертаються та Я приймаю їх. Я хочу, щоб ти зрозумів, що таке моя любов.

Але, коли четвертого разу до жінки підходить інший чоловік та починає говорити їй компліменти, вона відповідає: «Ніколи більше, я більше не можу причиняти біль чоловіку який любить мене». Саме любов може привести нас до покаяння. Ця любов, яка у підсумку підкорює тебе. Ця любов веде тебе до переконання: «Господи, я не хочу більше змушувати Тебе страждати. Я більше не хочу жити так, як я жив». Тоді сила Божа увійде в твоє життя та перетворить тебе. Не має значення через що ти пройшов. Сьогодні день благої звістки.

Мабуть, вам приходилося бачити, як мати змінює підгузки дитині. Вона з ніжністю знімає з нього брудні підгузки, прибирає, миє, потім цілує свою дитину, така саме Божа любов. Ти живеш тільки тим, що брудниш підгузки, а Він бере тебе на руки й говорить: «Синку, Я люблю тебе». Ти відповідаєш, що негідний. Звісно, що негідний. Я не заслуговую. Звісно, що не заслуговуєш. Але любов Бога неможливо заслужити. Бог любить тебе, тому що любить. І якщо Його любов неспроможна привести тебе до покаяння, то ніщо інше не допоможе. У Бога не має іншого аргументу, але в Нього є тільки Його любов.