Віктор Вертило. Третє Боже попередження
Перед тим, як ми будемо досліджувати тему хочу розпочати з передісторії. Якось познайомився з одним братом, служителем та проповідником, він колись перебував у місцях позбавлення волі. Тоді він там був з іншими переконаннями, на згадку про це перебування в нього на тілі залишилися татуювання релігійної тематики. Мені стало цікаво звідки в тюрмі така релігійність. Історія була така, після Громадянської війни 1917 – 1922 років, більшовицька влада понесла в народ філософію атеїзму. Служителів відправляли в спеціальні табори, храми відбирали та знищували. Знаходячись в таких таборах священники почали проявляти непокору режиму через малювання храмів на собі, чомусь вони так собі вирішили. Ідея була в тому, що ви можете зруйнувати наші храми, але ми їх намалюємо на собі. Минав час і значення цих татуювань зовсім змінилося, вони стали мати інший сенс, перестали нести той зміст. Не тільки в тюремній субкультурі є захоплення татуюванням, таких субкультур багато, де роблять тату з окремим змістом. Тим самим люди показують свою життєву позицію до кінця свого часу, бо це не змити водою. Але минає час і людина змінює свої життєві позиції, як в історії з цим служителем, він докорінно змінив свою позицію. Тоді це татуювання стає нагадуванням своєї помилки, того що ти не хотів би сьогодні бачити, але від цього не так просто позбутися чи змити, це дуже боляче й складно.
Про таку життєву позицію, яку встановлює людина мий поговоримо зараз. Але така позиція не є звичайним татуюванням, чи ознакою на тілі, це ознака про яку написано в Біблії. Й особливість цієї ознаки в тому, що ти будеш не в змозі щось змінити. Тому що, це ознака на чолі, яку всі будуть бачити, та на руці, її не можна буде побачити як татуювання, яке ми, мабуть, уявляємо, але це буде доля на віки вічні. Будемо досліджувати звістку третього ангела про знак звіра на руку та на чоло, що ж це за татуювання.
Хочу звернути вашу увагу, якщо звістки першого та другого ангелів є ознакою нашого вибору, ми просто робимо вибір коли чуємо заклик. «Побійтеся Бога, віддайте Йому славу», — говорять нам та просять зробити цей вибір. «Упав, упав Вавилон», — зроби цей вибір. То звістка третього ангела – це вже результат нашого вибору.
«А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй,
то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем.
А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його.
Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!» Одк.14:9-12
В дев’ятому вірші ми бачимо ознаку на руці й на чолі, поклоніння звіру, який саме і робить цю ознаку. Хочу звернути вашу увагу на контекст цієї звістки. 12, 13 та 14 глави йдуть загальною розповіддю, тобто якщо ми читаємо тільки трьох ангельську звістку, то ми її не зможемо зрозуміти якщо не прочитаємо попередні глави. Ба більше, ця звістка не закінчує розповідь, бо далі йде звістка про жнива, кінець століття та інше.
12 глава описує боротьбу між драконом та нареченою чи церквою, чистою дівою. 13 глава описує звіра про якого говориться у звістці третього ангела, звернемо увагу на його опис.
«І я став на морському піску. І я бачив звірину, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім голів, а на рогах її було десять вінців, а на її головах богозневажні імена.
А звірина, що я її бачив, подібна до рися була, а ноги її як ведмежі, а паща її немов лев’яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику». Одк. 13:1-2
Звернемо увагу, що ширшим контекстом того, що ми зараз досліджуємо в книзі Одкровення є книга Даниїла. Саме паралель між цими книгами дуже важлива. Особливо, коли досліджуєш ці вірші, хочеш чи не хочеш, згадуєш книгу Даниїла 7 главу, тому що йде теж самий опис, з моря виходять звіри: лев, ведмідь, рися, потім страшний звір з десятьма рогами. І ми розуміємо, що тут йде мова про теж саме, Даниїла 7 глава та 12,13,14 глави Одкровення. Історичний контекст цих звірив говорить, що на арену виходили певні держави. Лев – це Вавилон, ведмідь – Мідо-Персія, рися – Греція, потім страшний та жахливий звір – Римська імперія, яка з часом переходить у духовний Рим. І багато років темного середньовіччя, цей духовний Рим панує над Європою, через владу, що надав, як написано, сам дракон, тобто сатана, Римо-Католицької церкви.
Після цього, коли читаєш 7 главу Даниїла і бачиш що тут відбувається, логічно розмірковуючи створюєш паралель між описом суду у 7 главі Даниїла та звісткою першого ангела: «бо настала година суду Його» Одк 14:7. А далі логіка проста, якщо відбувається суд, наслідком його буде вирок, тобто відбувається закарбування чи наслідки суду. І ось, як раз звістка третього ангела і є закарбуванням чи вироком того самого суду. Це дуже важлива звістка, тому що тут вже вирок, який потрібно прийняти. Але ось що я помітив, парадокс нашого часу є в тому, що чуючи звістку третього ангела, як ми відносимося до неї та яскравим подіям, які відбуваються в останній час. Ми завжди думаємо, що живемо у фазі коли в нас є вибір. Звучить перша звістка, друга звістка, «наступив час суду», а суд почався у 1844 році, це вже майже 180 років, це мало? І нам завжди здається, що є час, що не вийшов декрет про недільний день, не звучить звістка третього ангела з силою. Але в розповіді написано, що це не просто оповідання, це крик ангелів, а третій, як написано, вигукує гучним голосом. І я помітив, що ми реально бачимо події останніх днів, що це виконується за наше життя. Пандемія Корона вірусу, війна, котра йде в нашій Україні, і реально розумієш, що ці події говорять про те, що скоро прийде Христос. Розуміємо, але відносимося до цього, як до деякої паузи. Ось, переживемо пандемію, розв’яжемо питання з війною і тоді почнемо готуватися до Другого пришестя. Але ці події нею не пауза, а період підготовки, тому що далі буде третя звістка ангела: знак звіра на чоло чи на руку.
Як щоб цю звістку слухав єврей, то він би одразу зрозумів натяк. У нього б одразу в голові виникло поняття про філактерії – це маленькі коробочки зі шкіри забарвлені чорною краскою, де знаходилися написи з Тори, закону. Це був атрибут єврея який молиться і він носив їх на чолі та на руці. І ось коли єврей чує: «на чоло та на руку», то в нього зрозуміло яка асоціація – це філактерії. Сатана боїться християнина якій молиться. Але він діє з хитрістю та акуратністю, хочеш молитися – молися, але не тому, тобто робить заміну, замість коробочок підкладає дещо інше. Закон у філактеріях означав, що людина усвідомлено приймає закон Божий, тобто він його сприйняв та хоче зберігати у серці. Закон на руці символізує те, що людина готова його виконувати. Тобто практично діяти за принципами та правилами цього закону. Тому сатана розуміє, що вести боротьбу йому потрібно на рівні закону, який є каменем притикання, чому й відбувається ця війна. Книга Одкровення 12 глава, де йде опис війни між церквою та драконом закінчується словами:
«І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.» Одк. 12:17
З тими, що зберігають, носять у цих філактеріях закон, вони зберігають заповіді Божі. Перша звістка говорить: «вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!» Одк. 14:7, на що це натяк? Ви вже пригадуєте, що це четверта заповідь, прямий натяк, одна цитата:
«Пам’ятай день суботній, щоб святити його!
Шість день працюй і роби всю працю свою,
а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх.
Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.» Чис.20:8-11
Тобто ми бачимо тут, що знову йдеться про закон та заповідь Божу. Чим закінчується звістка трьох ангелів? «Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру.», тобто боротьба на рівні закону, боротьба за те під яким прапором ми будемо.
А прапор, як раз і є згадкою про четверту заповідь, що Бог встановив, це є відмінний знак народу Божого.
Книга Єзекіїля 20:12;20
«І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх.
І святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я Господь, Бог ваш!»
Біблія чітко говорить, що відмінним знаком народу Божого є дотримання суботнього дня. І прапор чи знак – це теж саме, що печатка Божа. Це противага знаку звіра, що згадується в книзі Одкровення. Мені подобається, як апостол Павло роз’яснює це у Посланні до Римлян 4:11, тут мова йде про інше, але він показав, що це теж саме:
«І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність»
Апостол Павло показує, що знак та печатка це теж саме. Тобто ми з’ясували, що знамення, яке є противагою знаку звіра, це Закон, субота й саме субота, як знамення та печатка. Знак звіра це хибна ознака, чи хибне знамення, на противагу печатки, поклоніння у фальшиву суботу, тобто в неділю. Сатана не буде вас витягувати з церкви. Хочеш молитися – молися, але не тому, хочеш поклонятися – поклоняйся, але не тому, хочеш ходити в церкву – ходи, але не в ту, в хибну, хочеш святити святий день – святи, але не той, хибний. Розумієте, знак звіра – це не атеїзм, це хитрий викрут диявола, який він сьогодні пропонує. Ти спасенний завдяки благодаті, тобі закон вже непотрібний. Сьогодні багато звучить сильних проповідей, але не тих. Сатана сьогодні нас просто уловлює, тому я знов хочу звернути увагу на ті події які сьогодні відбуваються.
Згадайте пандемію коронавірусу та дівчинку Ґрету Тунберг, котра починає говорити за екологію, що ми всі загинемо. Й ось з’являються статті Папи римського, що нам потрібно об’єднатися, бо ми всі загинемо, нам потрібно всім покаятися, давайте всі разом поклонятися Богу в один спільний день. Пригадуєте ту спільну тенденцію, коли почалася хвиля переживань в адвентистів.
Зараз в Україні йде війна і знов я читаю статті про те, як нам всім важко, що потрібно об’єднатися, нам потрібно буде відновлювати країну, нам не вистачає часу, потрібно переходити на шестиденку. Ви вже бачили такі статті? Ми переходимо на шестиденку, нам не має коли відпочивати два дні на тиждень. Я бачу, як готуються підстави для знаку звіра, але ми живемо з поняттям, що в нас завжди є час. Нам здається, що ми встигнемо, вихід декрету про недільний день буде в майбутньому. І сьогодні я бачу, що люди починають працювати в суботу та не приходити у зібрання, говорячи, що Бог їх зрозуміє, бо важко зараз, грошей немає та це ж ще не кінець, як тільки вийде декрет про недільний день я одразу стану вірянином. Я перейду на сторону, яка не буде брати на себе знак звіра. Але я вам скажу, що це така самоомана, одразу вірянином не стають. Неможливо одразу стати таким, якщо зараз ти лякаєшся через війну та кризу втратити роботу й працюєш у суботу, то потім ти не зможеш перекинутися й робити по іншому, це самоомана. Ми вже сьогодні робимо це татуювання на руку та чоло, ми вже сьогодні цим займаємося, якщо не витримаємо, ми не зможемо різко почати відстоювати суботу, фізично цього не зможемо.
Повернемося до звістки третього ангела та прокоментуємо 10 вірш:
«то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем.»
Пригадаємо ще раз, що звістка третього ангела, це наслідки вибору вісток першого та другого ангелів. Тобто вістки першого та другого ангелів – це коли ми робимо вибір, а вістка третього ангела, це наслідки нашого вибору. Так ось, вістка другого ангела про Вавилон стосувалася того, що він «бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!» Одк.14:8, де вино розпусти – це деяке вчення. І ось ці гарні проповіді і є те вино розпусти, яким можна напоїти всі народи. Тому 10 вірш – це вже вино Боже «вина незмішаного в чаші гніву Його», це наслідки того вживання, коли ти напився цього вина. Хибне вчення дуже гарно стелиться, дуже гарно приймається, підстава хибного вчення – вседозволеність. Проповідник добрий психолог, він знає, що хоче людина. Підстава психології хибного вчення – надати людині те, що вона хоче у цьому гріховному світі, тому воно сприймається, воно приємне, його хочеться слухати, але це те вино, яке солодке на вустах та гірке у череві, а потім настає похмілля. Далі йде третя звістка ангела з якою ти вже нічого не можеш зробити, тут вже наслідки того, що ти послухав та того куди ти пішов. Наслідки – це загибель, це суд. Як за часів потопу, тільки тоді було знищення завдяки воді, люди просто потонули, то в іншому разі за пророцтвом суд буде у вогні та сірці.
Тепер звернемо увагу на 11 вірш:
«А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його».
Це складний уривок і деякі люди не можуть його зрозуміти через конфлікт в голові, що таке вічні муки, як так має бути. Невже добрий Господь, який любить людину, придумав вічні муки. Це нелогічно, навіть для безбожної людини, якщо ти прожив 70, 90 років і ти був грішною людиною, вбивцею, де логіка, що тебе мучать не стільки років, скільки ти прожив, а вічність. Ми так сприймаємо, бо є таке вчення. А якщо ти не був грішною людиною, але не прийняв Христа, прожив нормальне життя, ти теж повинен вічно страждати? Ну не прийняв Христа, не повірив у Бога.
Тут нам потрібно звернути увагу на граматику, слово вічний – це прикметник від грецького айоніс, цей термін відносний прикметник. Тобто все залежить від того до кого чи до чого воно відноситься, якщо ми говоримо про вічного Бога, то ми розуміємо, що це відносний прикметник стосовно до Бога і тут саме й мається на увазі нескінченність Його існування. Але, якщо це має відношення до створеної істоти чи матерії, то воно має стільки часу, скільки існує сотворена істота чи скільки існує ця матерія. Тому в грецькій мові це дуже легко сприймається, коли ми говоримо про поняття вічний. Пов’язуючи це поняття зі звісткою третього ангела ми розуміємо, що тут йдеться про вічну долю.
Псалом 91:8
«Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочинці, то на те, щоб навіки були вони знищені»
Тобто ми бачимо, що Біблія розповідає про поняття вічність в цьому тексті, як зникнення на віки, ти вже як злочинець не з’явишся на цієї землі, будеш знищений назавжди. В Біблії багато таких прикладів, як то знищення Едома, Содома та Гоморри, про останнє записано у книзі Юди 1:7
«Як Содом і Гоморра та міста коло них, що таким самим способом чинили перелюб та ходили за іншим тілом, понесли кару вічного вогню, і поставлені в приклад» — зрозуміла думка де ці міста та де цей вічний вогонь. Можна поїхати до Ізраїлю на місце де існували Содом та Гоморра та побачити, що там не має вже вогню, тому що цей вогонь означає знищення на віки, на завжди.
І остання думка, повертаючись до Одкр. 14:11
«І не мають спокою день і ніч».
Звернемо увагу, що кожна людина на цієї землі мріє знаходитися у спокої. У часи війни чи миру, кожна людина мріє про стабільність. Нагадаю, що вістка третього ангела це не питання атеїзму, це питання сатани, який хибно підробляє для вірянина звістку, яку людина сприймає. Сьогодні багато хто шукає спокій, але шукає його у хибному місці, навіть якщо вони віряни.
Розповім вам притчу, філософську. Один вірянин хотів знайти спокій, щоб у тиші помолитися Богу, у повному покої. Звісно, що в місті він цього знайти не міг, бо там шум та галас. Тому пішов до лісу, став там на коліна та думає, що зараз він у повної тиші помолиться. Але тут почув спів птахів, стрекотіння коників, це почало його дратувати, не має тиші, не має спокою. Втратив декілька днів, щоб знайти печеру, зайшов до неї, став на коліна, здається повна тиша, починає молитися й раптом чує кап. Йому здалося, що це капає прямо на мозок, десь рідко крапала вода. Він почав нервувати. Витратив ще пів року, щоб зробити повну шумоізоляцію свого дому, зачинив всі двері та вікна, став на коліна і чує стук годинника, тік-так, він так розлютився, що розбив цей годинник. Здавалось би все, знову став на коліна й почув стук свого серця, тоді він не витримав цього зовсім. Так закінчилося життя людини, яка шукала спокій у хибному напрямі.
Ця притча має прямий натяк на логіку знаку звіра, хибну суботу, тобто неділю. Людина, яка шукає спокій, тільки думає, що вона шукає, але не знайде, бо спокій і є субота. Апостол Павло пише, що вони так і не знайшли спокою, суботство це і є спокій, але вони не там шукали, це все було хибним. Саме цей Закон дає справжній мир.
«Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі», ми можемо шукати, але якщо шукаємо у хибному місті ми не знайдемо спокій ніколи. Хочу закінчити гарним віршем з Псалмів 119:165
«Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.»
Нехай Господь надасть вам справжній мир, справжню впевненість в нашому Господі, в нашому Агнці, який згадується у третій звістці. Нехай Господь поблагословить вас, щоб ви сьогодні знали цю звістку, тому що завтра буде пізно.
