Мій духовний шлях
Перша, хто прийшла до церкви з моєї родини, була моя прабабуся, якій Бог відкрив біблійну правду через її знайомого родича, якого звали Юра, який ревно досліджував Слово Боже і дух пророцтва і який свідчив моїй прабабусі про Бога. На початку, звісно, не було легко робити кроки на зустріч Господу, адже до цього вона все життя була в православній вірі і прийняти щось нове не було так просто, адже і її мама з татом вони також були православними не в першому поколінні і забороняли моїй прабабусі міняти віру, адже в той час на тій території ніхто не чув про адвентистів.
Але прабабуся, коли почала досліджувати Біблію, то Дух Святий їй відкрив, що це саме та церква, саме та дорога, до якої її кличе сам Господь. Через певний час і неодноразові молитви, вона все ж таки вирішила не дивлячись на те, що про неї подумають оточуючі, що про неї скажуть в родині, вирішила прийняти хрещення.
Також і її чоловік, якого звали Григорій, був ярим противником її вибору і як мені розповідали в дитинстві, що дід брав бабу і на цепі вів її до православної церкви в неділю, думаючи, що так він якось зможе перешкодити прабабусі йти в суботу на зібрання. Але все було даремно, адже бабуся довірилася в руки Божі і Господь пом’якшив серце діда.
Вступивши до рядів народу Божого і гарно вже знаючи Біблію, вона паралельно свідчила своїй доньці і її чоловіку (моїй бабусі та моєму дідусю). Невдовзі вона подарувала їм Біблію і перша почала читати баба, а з годом і до дослідження Слова Божого приєднався дід. З тих історій, які мені розповідав дідусь, йому також не було легко покинути те своє старе життя і прийняти нову істину. Але коли він згадує свої ранні роки, то говорить, що він зараз на старості розмірковуючи над своїм життям, бачить, що Господня рука з ним була протягом всього його життя.
Дідусь часто мені розповідав досвіди, які були з ним на його шляху навернення і прийняття Ісуса у своє серце. Один із них це про те, коли дідусь тільки почав відвідувати богослужіння і їдучи на зібрання в суботу, він зустрівся по дорозі із своїм братом, який був ярим противником того, щоб його менший брат міняв віру, адже цим за його словами він неславить сім’ю. Як розповідає дідусь далі, що ця суперечка дійшла майже до бійки. Але якимось чином все перейшло без цього, і дід далі поїхав своєю дорогою. Але в понеділок, коли дід пішов на роботу, його прораб відіслав до його брата, щоб вони працювали разом (адже він нічого не знав, що відбулось між ними в суботу), і коли дід прийшов на робоче місце, то його брат Танасій подає дідові руку і запитує чи він ображений на нього, на що дід відповідає, що ні і в додачу до цього його брат говорить до діда, щоб він вірив в що хоче, ходив куди хоче, адже він дав Богові обітницю, що він більше йому слова не скаже стосовно цього. На що дід спитав його, де ти зустрівся з Богом? І його брат почав розповідати, що після того, як вони розійшлися в суботу, він їдучи своєю дорогою на мотоциклі, розповідає, що була гарна хороша дорога і ось раптом його незрозумілим чином підняло вгору і вдарило об землю і на початку він не міг навіть поворушитись і аж потім до нього дійшло, що це напевно через цю ситуацію із моїм дідом, якому він забороняв їхати на служіння, і він почав плакати і молитися, адже не міг поворушитись так, як за його словами в нього розійшовся хребет і після молитви він говорить, що хребет почав помалу сходитись і він зрозумів свою помилку, хоча так і не прийшов за свого життя до Бога, але дав можливість моєму дідусеві відвідувати зібрання.
Пройшло пару років і після свідчення мами і особистих досвідів дід та баба вирішили заключити завіт з Богом через водне біблійне хрещення. Пройшло близько 10 років після їхнього навернення і на світ появилася моя мама, яка вже з дитинства почала відвідувати зібрання і у віці 12 років вона через своє ревне бажання бути в рядах народу Божого також заключила завіт з Богом. Спонукало її до цього проповідь пастора Меленка, який говорив про останній час, і мама думаючи, що не встигне прийти до Господа, вирішила зробити цей крок.
І через років 10 вона зустріла мого батька, який не був адвентистом і живучи розгульним життям, невдовзі смертельно захворів. І лікарі давали мало шансів на його життя. Але моя мама, коли почула про це все, почала ревно молитися. Фактично вся церква молилася за одужання мого батька і дійсно Господь зцілив його. Батько, побачивши Божу руку, яка його зцілила, вирішив заключити завіт з Господом і після хрещення вони з мамою одружилися в 2002 році, а через 3 роки, 15 квітня, народився я. Моя прабабуся, про яку я розповідав на початку, — вона була ще 11 місяців мого життя, але потім померла у віці 82 років. Дуже мені шкода, що я її не пам’ятаю.
Перші 3 роки я проживав з мамою, а батько був на роботі за кордоном. Але стались такі обставини в житті, що і мама також вирішила поїхати до нього, адже потрібні були на той момент кошти, і я залишився на 60-річних бабусю з дідусем, які і почали займатися моїм вихованням. Забігаючи трішки на перед і переглядаючи свої ранні роки, то я впевнений в тому, що в цьому був прояв Божої волі, адже залишившись на вихованні у діда та баби, вони прививали мені любов до Бога, до Слова Божого та до церкви. Навчали християнських принципів і чеснот.
Особливу увагу моєму духовному розвитку приділяла бабуся, яка навчала мене псалмів і кожного дня читала мені Біблійну історію із дитячої Біблії (і так проходило моє духовне зростання).
Перше служіння, яке я звершив у своїй рідній церкві в с. Банилові Чернівецької області, було в віці 12 років, коли мені довірили вечірнє служіння в п’ятницю, і я читав дух пророцтва. Звичайно, на початку не все виходило, але проходив час, і з кожним разом виходило все краще і краще, і тим більше у цьому допомогла підтримка членів церкви. Хоч церква в нас не велика, десь до 30 членів, але це і допомогло відчувати себе потрібним.
Стосовно мого рішення прийняти хрещення, то воно було добре обдуманим мною, і я свідомо до цього прийшов. Я добре обдумував те, чи дійсно я впевнений в тому, що церква адвентистів сьомого дня — це саме та церква, в якій я хочу бути, і чи це не просто віра моїх батьків. Досліджуючи Біблію, я дійшов висновку, що по іншому бути не може, і це саме та істинна церква, в якій я хочу бути і в якій я хочу служити. Після проповіді пастора (тієї суботи в нас був пастор-гість, якого я раніше ніколи не бачив), і саме після його проповіді, Дух Святий торкнувся мого серця, і я підійшов до місцевого пастора і сказав про моє бажання проходити пункти віровчення і згодом прийняти хрещення. Церква мене підтримала в цьому рішенні, і кожної суботи я проходив з пастором доктрини нашої церкви.
До весни 2021 року я пройшов всі 28 пунктів і готувався до хрещення, яке було в планах на 2-у половину червня. Звичайно, було важко, адже диявол прикладав всіх зусиль для того, щоб це не відбулося, і моментами було так важко, що ти думав, а чи дійсно це та церква, в якій я хочу бути, чи дійсно я готовий все життя бути тут і служити? 19 червня 2022 року, в суботу перед громадою, я заявив про свою віру, і всі члени церкви одноголосно мене підтримали. Після обіду ми вирушили до с. Черешенька в наш санаторій, де там в басейні я і заключив завіт з Господом 19.06.2021. Зі мною разом також прийняли хрещення ще 7 молодих людей із Буковинської конференції.
На наступну суботу, 26.06.2021, мене громада гарно прийняла в члени церкви, де подарували мені Біблію, свідоцтво про хрещення та 2 букети. Після того, як я вже був повноправним членом церкви, мені довірили бути помічником молодіжного служіння, а через невеликий проміжок часу мене обрали на секретарське служіння.
Сьогодні я ніяк не жалію про свій вибір і радію, що обрав саме бути в церкві АСД, і я готовий і надалі служити в церкві та підтримувати її. Дяка Ісусу за Його любов до мене, яку він проявив. За ту дорогу, якою Він мене вів до цього часу, і, що я можу бути в числі народу Божого. І вірю, що й надалі Він буде мені допомагати в служінні і в тій дорозі, яку я обрав бути служителем Божим і, що я зможу ще багато сердець навернути до Нього. Дяка Богові за все. Амінь!
