Моє свідчення
Я Дмитро Кропивницький, є пастором в церкві АСД, якось зимою готуючись заздалегідь до суботнього служіння, яке розпочинається о 10:00, я написав проповідь, в яку вклав чи мало зусиль протягом тижня.
В суботу з ранку о 6:00 в зимній період ще темно, проснувшись з відчуттям, що мене хтось розбудив, і звучить голос в голові ясний та чіткий, встань іди в кабінет пастора, і пиши нову іншу проповідь на тему; Молитва, в якій мають бути відповіді на такі питання:
- хто дав молитву — приклад Христос, коли, скільки і як Він молився;
- що таке молитва і її суть, для чого Бог дав молитву;
- що можемо досягнути в молитвах в духовному і фізичному значенні;
- Скільки часу ми повинні приділяти молитві, як грішні люди, дивлячись на Христа безгрішного, скільки Він часу приділяв для молитви – спілкуванні з Отцем будучи на землі;
Не бажаючи вставати, я знову і знову чую ці слова, і проти свого бажання я підіймаюсь з дивана і йду в кабінет, згадавши історію Самуїла, будучи маленьким хлопчиком, його кликав Господь.
На приємний подив: проповідь була написана на одному подиху, як то хто диктував, а я писав, я зрозумів що Дух Святий діє нині.
Настала година проповіді у Церкві, коли я вийшов за кафедру і мав об’явити тему проповіді, все ж таки, яку я готовив протягом тижня, а не нову написану, в цей момент заходить людина в церкву, яка раніше не приходила, і плачучи просить: помоліться за моїх рідних, які на війні, та розкажіть і поясніть мені про молитву, щоб і ми молились, бо ми молимось, але не знаєм чи правильно і дає кошти,
Ось тоді мені відкрилась вся картина та розуміння того, хто мене розбудив, чому розбудив, Бог бачить все на перед, Він підготував мене для вичерпної відповіді для цієї жінки, що стало і для мене важливим досвідом в стосунках з Богом.
