Запитання служителю: Що Біблія говорить про татуювання?
Андрій запитує: Що Біблія говорить про татуювання? ЧИ можна застосувати даний текст до нашого часу?
Не робіть на своєму тілі нарізів за душу померлого і не робіть на собі наколених написів. Я — Господь, ваш Бог. Левит 19:28
Відповідь: Добрий день! Це дійсно актуальне питання, адже татуювання стали певним культурним елементом суспільства і тому в цьому варто розібратися. Якщо людина так вільно розпоряджається своїм тілом, то необхідно зрозуміти, що про це говорить Біблія? Чи могла б Біблія замовчати про таку річ, як татуювання, якщо це дійсно заборонено або не заборонено Богом?
Отже…Біблія не говорить про куріння, але ми розуміємо, що куріння шкодить організму, і Бог не радий, коли людина свідомо завдає собі шкоди. Але Біблія згадує про татуювання. Тоді, що це може означати?
Якщо взяти текст, де згадується татуювання, у книзі Левит 19:28 написано:
“І нарізів для померлого не робитимете на тілі своєму, і написів писаних не робитимете на собі. Я — Господь!”
Коли ми читаємо вірші перед цим, там говориться і про догляд за бородою, і про стрижку. «Не будете стригти волосся довкола голови вашої, і не будеш нищити краю бороди своєї.» Левит 19:27. То що не стригтися!? Але якщо розглядати цей вірш у контексті тої ситуації, в якій писалося це послання, стає зрозуміло, що татуювання тоді робили язичники. Вони використовували їх із метою поклоніння своїм ідолам. Ізраїльтяни могли перейняти ці звичаї, і наслідувати їх. Мета Бога — зберегти свій народ від впливу язичництва. Господь же обрав ізраїльтян, щоб через них явити Себе іншим людям.
Щодо сучасних татуювань, дехто може сказати: “Ми це робимо не для ідолів, бо зараз немає кому поклонятися”. Але чи справді це так?
Якщо подивитися на татуювання, то більшість із них має символічне значення. Ніхто не набиває собі тату бездумно. Ніхто не набиває собі персні на пальці або ж купола на грудях…бо в цьому зовсім інший сенс, який не підходить тій чи іншій людині! Коли людина набиває татуювання, вона вкладає в це певний зміст, і це певним чином впливає на її життя. Усе, що є в нашому житті, має на нас вплив.
Хтось скаже, що людина робить також татуювання і в якості певного естетичного елементу, без жодного гріховного сенсу. Можливо це викликає менше питань, але все ж потрібно враховувати інші аспекти, такі як мотиви, можливий вплив на оточуючих і свідчення про Бога. Для чого я це роблю? Чи хоче цього Бог? Чи вимагає?
Будь що, що ми робимо у своєму житті має своє значення! І ще одне….Якщо подивитися на текст Біблії:Звернемо увагу на ще один бібілйний текст:
“Хіба ж ви не знаєте, що ваше тіло — храм Духа Святого, що живе в вас, якого ви маєте від Бога, і ви не свої? Бо ви куплені дорогою ціною. Тож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що належать Богові!” (1 Коринтянам 6:19–20). Ми можемо бачити, що наше тіло є місцем Божої присутності. Бог створив людину для того, щоб бути з нею. Гріх руйнує цей зв’язок, бо Бог і гріх несумісні. Коли ми грішимо, Святий Дух не може жити в нас.
Щоб краще це зрозуміти, давайте уявимо такий приклад. Архітектор довго будував споруду. Як ви думаєте, чи сподобається йому, якщо хтось вночі намалює на ній графіті? Це сворідне порушення того первинного задуму! Архітектор і далі буде любити своє твориво бо воно Його, але це уже зіпсовано. Так само і з татуюваннями. Бог створив людину чистою, без малюнків і проколів. Як сприймає Бог те, що Його дитина нівичить те над чим Він працював?
Отже які висновки можна зробити? Кожна людина сама приймає рішення щодо тату, але:
- Коли людина робить татуювання, вона вкладає в це певний сенс, і це впливає на її життя. Іноді ці сенси можуть відводити людину до окультних або небіблійних ідей, які не несуть добра.
- Потрібно пам’ятати про справжнє коріння татуювань і про те, з якою метою вони робилися.
- Бог закликає нас до пристойності й скромності у зовнішньому вигляді, який і відображає стан нашого серця.
«Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!»
1-е до коринтян 6:20
Нехай Бог дарує мудрості, щоб виконувати Його волю, адже так ми зможемо бути з Ним!
Кащук Ярослав, бакалаврант богослів’я
