Запитання служителю: Как понять весь стих? О какой субботе речь?
Андрей запитує: Как понять весь стих? О какой субботе речь?
Відповідає Ігор Омельченко: Колосянам 2:16: «Итак никто да не осуждает вас за пищу, или питие, или за какой-нибудь праздник, или новомесячие, или субботу»
У Біблії ми зустрічаємо два види субот: перший вид названий «суботою Господньою» (Левит 23: 3) або «днем Господнім» (Ісаї 58: 13) — щотижневий день відпочинку — «день сьомий» (Вихід 20 : 10).
Другим видом субот були дні спокою під час святкування церемоніальних свят, наприклад «день очищення» супроводжувався спокоєм і називався також суботою (Левит 16: 30-31; Левит 23: 32). Церемоніальні суботи були встановлені разом із служінням в скінії і були прообразами або «тінню»(Колосянам 2: 17) великої реальності — спокутної жертви і служіння первосвященика Ісуса Христа. Ці суботи були встановлені «до часу пришестя насіння (Ісуса Христа) » (Галатам 3: 19; Даниїла 9: 27).
В уривку Колосянам 2: 14-17 якраз йдеться про церемоніальні суботи (у оригіналі слово «субота» стоїть в множині). Також у вірші 16 згадуються хлібні приношення і лиття вина, які приносилися на ці свята, як це сказано в Єзекііля 45:17
«А на обов’язку князя буде: цілопалення, і жертва хлібна та жертва лита в свята, і в новомісяччя та в суботи, в усі свята Ізраїлевого дому, він приготує жертву за гріх, і жертву хлібну, і цілопалення, і жертви мирні на очищення за Ізраїлів дім».
Цей вираз «свята, новомісяччя і суботи» у Біблії завжди відноситься до церемоніального закону і до церемоніальних субот (2 Хронік 8 : 13; Осії 2: 11) і ніколи не застосовується до суботи четвертої заповіді.
Апостол Павло попереджає церкву не звертати уваги на деяких християн з Єрусалиму (Дії 15: 24), які учили, що треба приймати обрізання і дотримуватися обрядового закону, що було небезпечною помилкою, оскільки після спокутної смерті Христа на хресті, реальність («тіло» Колосянам 2: 17) зустрілася з прообразом («тінню») і дотримання жертвопринесень, свят, церемоніальних субот і інших приписів обрядового закону було не лише марно, але і шкідливо, оскільки зменшувало реальну Жертву. Усі ці приписи будучи частиною «рукописання» (Повторення закону 31 : 26) і були «прикуті до хреста» Колосянам 2: 14.
Субота ж четвертої заповіді (Вихід 20 : 10) була заснована при творінні, ще до того як виникла необхідність в прообразному церемоніальному служінні, не є церемоніальною заповіддю, її дотримання актуально і після спокутної жертви Ісуса Христа, «тому для народу Божа ще залишається субботство» Евреям 4 : 9.
Благословень!
