Як правильно любити ворогів
Веління любові до ворогів є «візитною карткою» біблійного вчення, що вирізняє його з-поміж усіх ідеологій світу. Та саме це веління, відмічає Іван Карамазов, найбільше увиразнює недосконалість людської природи, є найнездійсненнішим власними силами, хай і релігійної людини.
ХТО ТАКИЙ ВОРОГ? ЯК СТАВИТИСЬ ДО НЬОГО ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ? НАЩО РОБИТИ ЦЕ?
Володимир Даль так тлумачить дане слово:
ВРАГ м. врагуша ж. или ворог и ворогуша; умалит. вражек, вражко, вражишка; противиик, неприятель, супостат, недоброжелатель, злорадец, (супротивник, противоборец; также в знач. общего противника рода человеческого, дьявола, сатаны или в значении военном, неприятельской земли, войска. умалит. вражишка арх. враженок вят. вражен новг. вражина, в значении бранном, черт, чертенок, бесенок; неугомонный ребенок. Вражда ж. враждебство ср. вража ж. арх. состояние враждующих; неприязнь, несогласия, зложелательство. Вражить новг. шалить, дурить, блажить, баловаться, пакостить; арх. мешать кому, быть помехой назло, вредить. Стар. ворожить, колдовать, знахарить. Вражба ж. ворожба; вражбит м. ворожея, колдун, знающийся со врагом, сиб. вражный сущ. м. знахарь.
Його синоніми – опонент, супостат, противник, неприятель.
Це той, хто налаштований проти як мінімум внутрішньо, ідейно, а як максимум той, хто активно шкодить. Ясно, що його сприймаєш як НЕПРИЯТеля – він емоційно, психологічно неприємний, навіть неприйнятний.
Людський варіант відповіді на подібну позицію – жорстока помста або, в «цивілізованому» варіанті, т.зв. «справедливість» – «адекватна» порція насильства у відповідь. Причім у релігійних людей її прикривають кривотлумаченням заповіді «око за око, зуб за зуб», твердячи, що Господь дозволяв робити зло злому.
Спочатку розберімося, що означає даний вірш і чи допускав помсту Мойсеїв закон.
Вихід 21:22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів. 23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу, 24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, 25 опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.
Ясно, що приклад, із якого Мойсей виводить цю залежність, уже містить у собі натяк на неможливість і безглуздість «відновлення рівноваги» в тяжких конфліктах. Як жінці, в якої був викидень, завдати адекватної втрати чоловікові, що спричинив її нещастя? Вочевидь, чекати на нагоду доведеться довгенько… Слово Боже натякає: чи відновиться «справедливість», якщо до одного ображеного доєднається другий? Чи це називається помстою?
Ось як тлумачить це правило Ісус у Проповіді на горі:
Матвія 5:38 Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба. 39 А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. 40 А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. 41 А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві. 42 Хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайсь від нього.
Міняється адресат. Мойсей говорив про відповідальність злочинця й необхідність по змозі компенсувати завдану шкоду. Ісус звертається до ображеного й забороняє йому спекулювати на власній утраті, намагаючись «роздягти» винуватого по максимуму. Себто Бог бачить запоруку примирення в обопільному прагненні сторін до цього – як у зусиллях щодо компенсації, так і в готовності жертви вдовольнитися пропонованим відшкодуванням.
Але то стосунки братів. А як бути з ворогами? Противників породжує протистояння, ідейне чи фізичне. І перший тип стосунків з опонентами постає на світанку Зоряної війни всесвіту – Великої боротьби між Дияволом і Христом:
Одкровення 12:1 І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір. 2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу. 3 І з'явилася інша ознака на небі, ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців. 4 Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить… 5 І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його. 6 А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день. 7 І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, 8 та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. 9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені. 10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! 11 І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! 12 Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має! 13 А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я. 14 І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу. 15 І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. 16 Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст… 17 І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.
Першим в атаку іде червоноогняний змій. Очевидно, червоні прапори – його ідея 🙂 Як він воює?
• Хвостом стягує з неба зірок – обманом зводить янголів.
• Намагається з’їсти небесну Дитину, народжену у Віфлеємі.
• Оскаржує вірних перед Богом.
• Переслідує жінку, яка народила Христа – Церкву.
Отже, ПЕРШИЙ ТИП СТАВЛЕННЯ ДО ОПОНЕНТІВ – АКТИВНА АГРЕСІЯ. Він характерний для РЕЛІГІЙНОЇ СВІДОМОСТІ, яка виходить із жаги будь-що ствердити своє розуміння небесних матерій. Це ідеологія кровного інтересу, фанатичної переконаності й екстремізму. Вона втілилась у війнах Ізраїлю в Ханаані, переслідуваннях католицизмом і православ’ям інакомислячих і сучасному тероризмі релігійного штибу. Коли проповідував Христос, євреї або нажахано падали ниць, або намірялись укаменувати Його. Якщо говорять про святе, інших варіантів не існує.
ДРУГИЙ ВАРІАНТ – БАЙДУЖІСТЬ – НАБАГАТО ПІДСТУПНІШИЙ.
Виникає вона в гордих Афінах – осередді язичницького світу, де бог цього віку остаточно засліпив розум мудрецям (2 до коринтян 4:4). Поневаживши мораль, совість і здоровий глузд, пізня грецька філософія породила софістів і циніків, які заперечили існування єдиної істини й смислу життя. Подивімося, яким толерантним здавався цей обман:
Дії 17:32 Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом… 33 Так вийшов Павло з-поміж них.
Завважте, ніхто не взявся за зброю. Висміявши, дивака відпустили з Ареопагу «на всі чотири».
Видобута з архівного пилу в пізньому середньовіччі, ця ідеологія сумніву, іронії та інтелектуальної самозакоханості стала знаменом світського мислення Нового часу – діячів Відродження, Французької революції й (пост)модерного секуляризму. Найдивніше, що ці ідеї затопили й сучасних християн. Замісць бути гарячим сповідником або холодним атеїстом, вірянин утішається літеплим комфортом у знебоженому світі, вважаючи рукопокладення ґеїв на служіння лакмусовим папером «християнської» демократії.
Як уже говорилося, політеїстам абсурдно вбивати одне одного в ім’я богів, яких кожен може придумати собі хоч триста. Ворогують ради обмежених ресурсів – землі, коштів, влади. Апостол мав клопіт із язичниками, тільки якщо тут заважав їм. Ефеський золотар Дмитро здійняв галас, бо від проповіді Павла страждав його бізнес. Намісник Фелікс залишив «апостола поган» за ґратами ради «політичної стабільності» та в надії на в’язневого хабара.
То як же християнам бути? Їх же ніхто не чіпає, ну що їм іще треба? ХРИСТОВЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРОТИВНИКІВ – ІНІЦІАТИВНА ЛЮБОВ.
Біблія виражає любов дієслівними формами:
Малахії 1:2 Я вас покохав, говорить Господь, а ви кажете: Як Ти нас покохав? Чи ж не брат Ісав Якову? каже Господь, а Я Якова був покохав, 3 а Ісава зненавидів, і зробив його гори спустошенням, а спадок його – для шакалів пустині. 4 Коли скаже Едом: Ми зруйновані, та знову збудуємо руїни, то так промовляє Господь Саваот: Вони побудують, а Я розвалю! І звати їх будуть: Країна безбожности, і народ, на якого навіки розгнівавсь Господь! 5 І ваші очі побачать оце, і ви скажете: Стане великий Господь понад границю Ізраїлеву!
Коли Адам підкорився Дияволу й утворив із ним «нерозривну коаліцію», Бог поклявся цих новоспечених «друзів» таки пересварити. І коли нарешті встановився «мир і спокій», усеїдна толерантність і римське право, сталось так:
Луки 12:49 Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав! 50 Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться! 51 Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ! 52 Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох. 53 Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!…
Чи бере Господь відповідальність за заподіяне Ним? Диявол після хрещення завжди нашіптує, що не варто було настроювати всіх проти себе; ба більше, ходіння перед Богом – суцільні неприємності. Та справжня причина якраз у тім, що твій Ворог вийшов з тіні. Що робити з ним? Читаймо далі Проповідь на горі:
Матвія 5:43 Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. 44 А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, 45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. 46 Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? 47 І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? 48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!
Де ізраїльтяни могли це чути? Другої частини цитати немає в законі Мойсея. Однак Христос тут наголошує на їх сприйнятті цієї теми.
• Пасаж побудовано на антитезах. Ісус остаточно поборює ідею «справедливої рівноваги».
• Бог благословляє супостатів дощем і сонцем. Посилає їм пророків і апостолів, запрошуючи до діалогу і каяття.
• Ми вже знаємо, хто насправді є нашим неприятелем, хто від початку проклинав, ненавидів і переслідував дітей Божих, хто є зліший і неправедніший від митників і поган. Однак Вседержитель дотепер утривалює його нікчемне існування, хоч Ворог і не хоче визнати того (Єзекіїль 28:12–19). А зустрівшися з ним віч-на-віч на хресті, Спаситель не сказав «одійди» чи «хай Господь докорить тобі». Він молився за тих, хто тримав молотка і цвяхи. Підставив руки, що створили небо і землю.
І переміг.
