Мудрість за 70 доларів: інтерв’ю з директором християнської школи

18-02-2007, 1 комментарий

alfa.gif (1.29 Kb)
«Школа «Початок мудрості» – приватний навчальний заклад, який має на меті надавати освіту на рівні державних стандартів і виховання, зорієнтоване на формування особистості на основі християнських моральних цінностей – любові до Бога і ближнього, поваги до батьків, толерантності, взаєморозуміння, милосердя, терпіння, прощення, розуміння свого покликання і обдарувань для служіння людям, державі і Богу». Така характеристика Харківської приватної середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів «Початок мудрості» Харківської області міститься на шкільному сайті http://bw-school.com.ua/. На наші запитання відповідає директор і засновник школи Олександр В’ялов.
direktor.jpg (17.33 Kb)
Чим Ваша школа принципово відрізняється од інших?

Я скажу, що взагалі є така стандартна фраза, яка вживається для характеристики головної складової школи – це навчально-виховний процес. Тобто ми в школі займаємося навчанням і вихованням. Але, на мій погляд, мав слушність колись відомий грузинський педагог Шалва Амонашвілі, коли сказав, що треба перейменувати цей процес із навчально-виховного у виховно-навчальний, тобто поставив наголос на вихованні. Бо не складає великих труднощів навчити дитину, наприклад, рахувати, але виникає трудність із тим, щоб навчити ту ж саму дитину, яка навчилася рахувати, – не обраховувати у сфері торгівлі або деінде.
Якщо говорити про виховання, то постає питання про те, що оскільки виховання – це закладка певних цінностей у характер, свідомість дитини, то виникає питання, що це за цінності, які ми закладаємо. І в цьому плані ми вирішили «не відкривати Америки» і «не винаходити велосипеда», а піти тим шляхом, щоб запровадити цінності, які витримали перевірку часом. Це цінності біблійні.
З одного боку, всі школи проголошують, що красти, вбивати, чинити перелюб – це недобре, хоч останнім часом деякі з них начебто аксіоматичних істин підлягають «переосмисленню» в сучасній нашій культурі, але ми додаємо до цього, що крім самих моральних постулатів ще існує їхній Автор, перед Яким порушники цих законів несуть відповідальність.
Тобто я дітям кажу не просто, що, якщо ви не слухаєтесь батьків, це погано. Я кажу, що заповідь «шануй батьків» установлено не батьками, а Богом і, відповідно, ті, хто не шанує їх, не тільки відповідають перед біологічними батьками, але й грішать перед Богом.
Я не священнослужитель, який виступає перед парафіянами в церкві. Я директор школи, педагог, тому, відповідно, я повчаю і виховую дітей у контексті того шкільного виховання і навчання, які є нормативно визначеними і передбаченими законом. Але ці речі я додаю, бо вони не суперечать ані чинному законодавству, ані здоровому глуздові, і саме в цьому, на мою думку, корінна відмінність нашої школи.

Викладаючи фізику, яким чином Ви пов’язуєте її з вихованням?

Справа в тому, що на будь-якому уроці з будь-якого предмету учитель перед початком уроку визначає мету цього уроку. Мета будь-якого уроку має три аспекти. Один із них – виховний. Безумовно, є він і на уроках фізики. По-перше, цей виховний аспект стосується суто ситуативної етики, тобто поведінки людини в різних ситуаціях. Ми спілкуємося з дітьми і розв’язуємо різні проблеми, задачі, що виникають у процесі уроку. Сама манера спілкування учителя, сама манера його комунікації з учнями є або зразком для наслідування, або прикладом того, як не слід чинити. З іншого боку, фізика багата на приклади творців, які мали глибокі духовні переконання. До їх числа відносяться лорд Кельвін, Майкл Фарадей, Джеймс Максвелл та інші. Зокрема, коли ми вивчаємо механіку в дев’ятому класі, я показую дітям працю Ісака Ньютона, присвячену тлумаченню біблійного Одкровення апостола Івана. Це дозволяє подивитись на Ньютона не як на вченого, а як на богослова, що для нас досить незвично.
Крім того, фізика на сьогоднішній день є предметом, який формує світогляд дитини, і цей світогляд передбачає відповідь на багато таких болючих питань, як: наскільки етично проводити ядерні дослідження, якщо наслідками бувають трагедії типу Чорнобиля, Хіросіми й Нагасакі; які перспективи мають сучасні технології (той же мобільний зв’язок), якщо говорити про їхній вплив на деякі етичні аспекти. В принципі, тем для розмов, які б формували світогляд дітей, їхні етичні стандарти, більше ніж досить.

Скільки років Вашій школі? Скільки років Ви працюєте на посаді директора?

Від заснування школи працюю на посаді директора восьмий рік. До цього я мав дуже невеликий досвід педагогічної роботи: три роки учителем фізики в 47-й гімназії.

Скільки коштує навчання у Вашій школі, і за що саме платять батьки?

На сьогоднішній день навчання в школі коштує 350 грн. на місяць, і плата ця вноситься 10 разів на рік із вересня по червень включно. Батьки, по суті, платять за те, щоб сформувати оперативний бюджет школи. Одна з ідей, яку було закладено від початку існування школи, це доступний розмір оплати. Його не можна назвати абсолютно доступним, але якщо порівняти з подібними навчальними закладами Харкова (500–1000 грн./міс.), то наша ціна найнижча.
Ми забезпечуємо такий рівень відносно невисокої сплати за рахунок декількох речей. Передусім, це рівень заробітної плати працівників школи, ідентичний державному. Крім того, ми наполегливо шукаємо підтримку серед наших, на жаль, не постійних, але, слава Богу, наявних спонсорів, які допомагають нам, бо батьки на сьогоднішній день не спроможні задовольнити нагальні потреби бюджету.

Які існують взаємини між учнями і вчителем? Чи розуміють учні, куди вони потрапили?

Запитання насправді непросте. Чому? По-перше, дуже важко сказати про те, що однозначно б визначило стосунки або рівень стосунків між учителем і дітьми, бо ці взаємини залежать від конкретного вчителя і певною мірою від конкретного учня або класу, хоча, безумовно, «перша скрипка» належить педагогу.
Від початку ми створювали у школі певне культурне середовище, яке ґрунтується на восьми ключових цінностях нашої школи. Одна з них – це довіра, тобто ми проголошуємо і декларуємо, що в нашій школі при існуючій ієрархії (не демократії), яка «має людське обличчя» і доволі сильну горизонтальну складову, завдяки саме цій горизонталі і виникають стосунки довіри й партнерства між учителем та учнем. У нашій філософії, у нашому баченні освіти хороший учитель не стільки вчить і повчає, скільки організовує навчання дітей, їхній процес пізнання. В цьому плані наші учні є активними діячами на уроці, активними учасниками процесу пізнання. У цьому й проявляється партнерство.
Що стосується реалій життя, то на 80–90% на удається цю філософію реалізувати.
Певною мірою, ми маємо складнощі, пов’язані з деякими чинниками. Один із них – це наявність певної плинності кадрів через низький рівень заробітної плати. В результаті цього нам доводиться приймати нових учителів і витрачати певний час на їх адаптацію і пристосування до нашої школи і наших вимог.
По-друге, хотілося б мати стовідсотковий штат педагогів, які б активно сповідували християнські цінності. Але на сьогоднішній день ми часто змушені брати на роботу вчителя, який, з одного боку, поділяє нашу філософію, але з іншого, не є активним прихильником християнських цінностей. І це накладає відбиток на реалізацію того бачення, яке ми побудували.
Проте в цілому, з Божою допомогою, ми досягаємо тієї мети, яку перед собою ставили. На мою думку, діти в нашій школі почуваються краще, ніж у якомусь масовому вимірі.

Чи не створює малочисельність учнів у класах вакууму в школі?

Думаю, ні. Бо, по-перше, за думкою психологів і педагогів, більш-менш сформований учнівський колектив починається від семи учнів у класі. Практично, всі наші класи відповідають цьому показнику. По-друге, на відміну од масової школи, де діти спілкуються в паралелях (наприклад, сьомих А, Б, В класах), у нашій школі виникають товариські стосунки по вертикалі. Це дуже корисно, бо спілкування такого типу обопільно збагачує: старші привчаються до того, щоб допомагати молодшим і приділяти їм увагу; молодші мають можливість на рівних товаришувати зі старшими дітьми. На мій погляд, так не лише не ушкоджується ситуація щодо спілкування – не створюється якесь штучне середовище на зразок акваріума, – а навпаки, саме такий вимір школи сприяє розкриттю людини і реалізації її спілкування на різному рівні.

Якими підручниками Ви користуєтесь?

Ми повністю працюємо за державними програмами, які передбачають використання державних підручників. З ними є певні складнощі, тому що підручники коштують шалені гроші, а Міністерство освіти не забезпечує навчальною літературою приватні школи. Але певною мірою ми намагаємося робити якісь свої інноваційні кроки, створюючи власні навчальні посібники, якось експериментувати з ними. Проте, по-перше, це дуже відповідальна річ, а по-друге, цей процес, якщо його здійснювати правильно, вимагає певних узгоджень із управлінням освіти, з методистами педагогічного університету і т.д. У нас є такі кроки, і таким чином ми намагаємось вивчати, зокрема, математику в п’ятих-шостих класах, музику в перших класах та ін. Але, здебільшого (на 95%), ми користуємось державними підручниками. Решта – державні посібники, доповнені нашими інноваційними розробками, наприклад, пробні підручники з музики, математики і т.д.
Англійську мову вчимо за книжками британського видавництва «Лонґман», яке має угоду з Міністерством освіти і науки України. Ці підручники розроблено носіями мови, тому віддаємо їм перевагу в порівнянні з книжками В. Плахотника – суто українськими аналогами. Наші підручники відрізняються од стандартних, але їх допущено на державному рівні.

У школі є якісь специфічні предмети?

На сьогоднішній день у нас їх немає, хоч наша школа іще два роки тому на рівні управління освіти ініційовано питання про розробку програми і впровадження курсу християнської етики як на базі нашого закладу, так і в харківських школах. Зараз вона набула підтримки у керівництва районного й навіть обласного управління освіти. Тому ми плануємо, якщо Господь нас благословить, через пару-трійку років почати впровадження цього курсу. На сьогоднішній день це неможливо. По-перше, не існує загальнодержавної програми з християнської етики, по-друге, немає можливості методичного й кадрового забезпечення предмету. Себто треба підготувати людей, які будуть це робити, і на це треба витратити певний час і зусилля.
Спеціальних предметів релігійного спрямування немає через те, що ми є загальноосвітнім навчальним закладом. І ще ми не переслідуємо мети дати дітям релігійну освіту, але хочемо виховати їх на ґрунті християнських цінностей.
60% наших дітей зі своїми батьками відвідує ту чи іншу християнську церкву різних конфесій, – здебільшого це протестантські церкви. Тому те, чого ми не додаємо їм у школі, я сподіваюся, їм дають у сім’ї й у церкві.

Які у Вас плани на майбутнє?

Дуже важко передбачити перспективи, бо умови, в яких перебуває приватна освіта в Україні, є екстремально несприятливими для її розвитку. На мій погляд, головне, щоб задекларовані цінності, які ми визначили, не залишилися на рівні гасел. У мене є плани, які торкаються поліпшення рівня нашого професіоналізму стосовного нашої педагогічної та виховної діяльності так, щоб це було не просто проголошено на словах, але максимально впроваджено у практику.

Розмовляв Олександр Глущенко

baby.jpg (20.2 Kb)
В 2005-2006 навчальному році в школі навчаються 103 учня (з 1 по 11 клас). Середня кількість учнів у класі — 11. Разом з ними і для них працюють 24 учителя і 10 чоловік допоміжного персоналу. Навчання в школі здійснюється українською мовою. З першого класу не менше 2 раз на тиждень проходять уроки англійської мови. Учні школи отримують гарячі обіди в шкільній їдальні. Для першокласників облаштовано спальню для післяобіднього сну. Заняття в школі починаються о 9-00 ранку і закінчуються не пізніше 16-30. Для бажаючих є можливість додатково займатись живописом, фортепіано, хоровим співом і інформатикою.