Релігійні журналісти хочуть утворити свою Гільдію й пропонують рекомендації світським колегам
КИЇВ. 7 квітня в Інституті журналістики Київського
національного університету імені Тараса Шевченка відбувся круглий стіл
«Релігія і мас-медіа» за участі релігійних журналістів, академічних
релігієзнавців і медіа-дослідників, а також представників світських медіа.
На думку присутніх, основний конфлікт у цій
царині полягає в тім, що релігійні журналісти мають богословську компетенцію
без знання законів мас-медіа, світські ж навпаки.
/На фото: В.Єленський, А.Бойко,
В.Різун, Т.Антошевський, Л.Филипович/
Учасники критикували окремих світських
медійників за поверховість робіт, упередженість, нехтування фактами, «мову
ворожнечі», що може кваліфікуватись як розпалення релігійної, расової чи
національної нетерпимості.
Вітаючи гостей, директор Інституту професор Володимир
Різун заявив, що в своїй педагогічній діяльності його колеги широко використовують
загальнолюдські цінності, які містяться у вченні всіх релігій.
Модерував зустріч Тарас Антошевський, директор
Релігійно-інформаційної служби України (РІСУ),
який указав, що багато сучасних міфів у релігійній сфері походить од браку
спеціальних знань (ця ситуація є наслідком атеїстичних часів). Він закликав
журналістів здобувати ґрунтовну освіту з богослов’я та історії релігій. Позаяк
журналісти, замісць філософів у минулому, мають владу формувати обличчя
сучасної епохи, вони є відповідальними за цей час.
За його словами, змістові журналістської
інформації часто шкодить тяга до узагальнення, надмірний пошук сенсацій, коли одиничне
перебільшується подається як усталена загальна практика, що особливо стосується
фінансових справ релігійних спільнот.
Президент Української асоціації релігійної свободи професор Віктор Єленський наголосив на засадничо упередженому зображенні представників різних конфесій та релігій українськими медіа, що виражається і на змістовому, і на стилістичному рівнях журналістських повідомлень.
Він намагався захитати твердження про заборону
діяльності низки поширених в Україні релігійних організацій. На його вимогу
довести ці твердження ніхто з журналістів не представив доказів на їх користь. Людина
приєднується до тієї чи іншої релігійної організації в більшості своїй у
результаті свідомого власного вибору, а не через «психологічну обробку»,
заявив учений.
Старший науковий співробітник Інституту соціології НАНУ Людмила Рязанова закцентувала на сучасній трансформації релігійної ідентичності, яка часто виступає аналогом національної (патріотичної) свідомості, а не моральних установок у повсякденні.
До того ж свідоме спрощення, огрубіння медіа-повідомлень, вилущення емоційно
драстичного «ядерця» з отриманих даних, становлячи сутність журналістської
роботи, водночас є свідченням «професійної ушкодженості» цього фаху і є
джерелом небезпеки для невігласів у медіа-сфері.
Олег Ростовцев, керівник медіа-центру «Алеф»
Федерації єврейських общин України, скритикував таку позицію, сказавши, що найважливішим
є релігійне самовизначення людини: «чоловік є юдеєм, якщо він сам так вважає і
якщо так вважає його рабин». Доповідач також одмітив медійну пасивність
релігійних лідерів, їх прагнення працювати тільки з прогнозованими, «підконтрольними»
журналістами, їх боязнь надавати дані про життя своєї громади.
Журналістка Тетяна Шпайхер підкреслила право
світських журналістів висловлювати різні точки зору на святі для вірників речі,
але при тому не перекручуючи верифіковані факти.
Випусковий редактор порталу
«Православіє в Україні» Юлія Комінко навела
приклади зневажливого й тенденційного висвітлення релігійного життя
українськими ЗМІ, нарікаючи, що загальником стало перенесення аморальних
практик і понять сучасного суспільства на сферу Церкви, коли, скажімо, плату за
треби названо «священицькими хабарами».
Презентуючи проект
Хартії журналіста, що спеціалізується на релігійній тематиці, професор Алла Бойко
вказала: завдання цього документа – захистити всі релігійні організації
від публічних образ у роботах непрофесійних працівників мас-медіа, і
запропонувала утворити об’єднання релігійних журналістів на кшталт гільдії або
клубу.
Співробітник РІСУ Олена Кулигіна висловила
побажання церковним прес-службам працювати оперативніше, проявляти ініціативу у
створенні й використанні інформаційних приводів, скритикувала неготовність коригувати
негативні моменти інформаційних кампаній.
Ольга Дорофеєва, редактор сайту «Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів»,
ствердила наявність надприродного аспекту буття Церкви, який не може
вичерпуватися підходами до висвітлення «людської» історії.
Доктор Ігор Щупак, директор
Центру вивчення Голокосту «Ткума», нагадав про
труднощі масової релігійної освіти в Україні, яка може ображати релігійні
почуття учнів, батьки яких сповідують ту чи іншу віру або не сповідують жодної,
або «викладатися представниками певної конфесії на свою користь».
Юрій Вавринюк, редактор журналу
«Благовісник», закликав релігійних і світських
працівників пера нести своїми виступами моральні цінності християнства, які
стають усе актуальнішими перед фактом дегуманізації світу.
Доцент Максим Балаклицький, редактор сайту
«Путь», указав на протистояння релігійного та
світського світоглядів віри в абсолютну Істину або відкидання цього
постулату як на головну колізію релігійної журналістики. Відтак, «ЗМІ є
голосом постмодерного суспільства», виявляючи недоліки й переваги світського
життя. Вони висловлюють зневагу щодо релігійних збірнот через той самий скепсис,
із яким критикують політикум. Якщо ж саме щира релігійність є «зрілою» людською
свідомістю, її носії мають терпіти філіппіки світських медій, заробляючи
моральний авторитет у суспільстві реальними зусиллями щодо його вдосконалення,
зокрема морального.
Про соціологічні дослідження Ісламського
культурного центру «Арраід» розповів його
співробітник Олег Гузік. Він навів свідчення того, що більшість українських
публікацій про іслам найбільше хибує на необізнаність зі специфікою цієї
релігії, і перелічив просвітницькі кроки центру щодо зміни цього стану.
Дальші кроки до діалогу медіа з Церквами було
запропоновано Світланою Ярошенко, кореспондентом РІСУ: слід викладати максимум
довідкової інформації про свою конфесію в Інтернет, створити адресарій і мережу
консультантів, розповсюдити координати речників Церкви, які готові спілкуватися
з пресою.
Фото автора
