«Психологія, побудована на Біблії, має величезні можливості»
Диплом про вищу
освіту не є свідоцтвом про народження спеціаліста. Людина стає професіоналом у
своїй справі, коли на власній життєвій практиці перевірить ті чи інші закони,
ідеї, вчення, які вона засвоїла теоретично. І тільки після цього зможе ділитися
своїм досвідом з іншими.
Християнський
психолог, кандидат психологічних наук Тетяна Ноель-Цигульська пережила
світоглядну трансформацію від атеїстки до інтелектуальної віруючої, а із
закомплексованої невдахи (за власним визначенням) перетворилася на вільну
щасливу людину, спроможну знайти вихід із важких ситуацій і допомогти іншим
упоратися з ними.
Викладала психологію
в Кіровоградському державному педагогічному інституті та через Інтернет в Українському
гуманітарному інституті. Християнка. Член Церкви адвентистів сьомого дня. Автор
низки психологічних розвідок, есе, перекладів з англійської мови. З 2001 року
мешкає у США. Одружена.
– ПАНІ ТЕТЯНО, ЧОМУ
ВИ ВИРІШИЛИ СТАТИ ПСИХОЛОГОМ? ДАВНО МРІЯЛИ ПРО ЦЕ АБО МАЛИ ЯКІСЬ АЛЬТЕРНАТИВИ У
ВИБОРІ ФАХУ?
– Коли ще навчалася в
школі, прагнула бути співачкою. Проте часто хворіла на застуду, гострі
респіраторні захворювання, бронхіти, фарингіти, ларингіти тощо. Звернулася за
порадою до лікаря-отоларинголога, чи варто мені обирати спів як професію, якщо
враховувати мої часті захворювання. Його мовчанка охолодила мої поривання.
Також я любила
вивчати іноземні мови та психологію. Мене цікавив внутрішній світ людей, чому
вони такі різні. Однак знання іноземної мови я вважала засобом, а не метою
діяльності. Тому зосередилася на психології.
– ОДНАК ВИ ВСТУПИЛИ НЕ НА ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ.
– Я навчалася в
Кіровоградському державному педагогічному інституті (нині університет) на
музично-педагогічному факультеті. Психологією почала цікавитися на другому
курсі інституту, коли цей предмет почала викладати Ніна Олексіївна Головань. Вона
захоплювалася цією дисципліною, була справжнім ентузіастом своєї справи, цікаво
викладала і заохочувала студентів займатися науковими дослідженнями. Ніна
Олексіївна запропонувала мені писати курсову з психології, а пізніше –
вступати до аспірантури. Питання психології мене цікавили ще в підлітковому
віці. Я просто ніколи не стикалася з нею як з наукою. Все, що було доступним на
той час із популярної психології – це книги Володимира Леві. Проте він був
психіатром, а медицина мене не вабила.
– ЯК, НА ВАШУ ДУМКУ,
ТРЕБА БУДУВАТИ КУРС ПСИХОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ НЕПРОФІЛЬНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ І
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ?
– Вважаю, що для
непрофесіоналів слід викладати не лише теоретичну психологію, а й практичну,
яка б давала змогу набути практичні вміння критичного мислення, успішного
спілкування, контролю над емоціями, подолання поганих звичок, пошуків супутника
життя, проведення побачень, пов’язаних із цим пошуком, виховання дітей тощо.
Тобто, як вирішувати повсякденні проблеми психологічними засобами.
– ПОЯСНІТЬ ТЕРМІН
«ХРИСТИЯНСЬКА ПСИХОЛОГІЯ». ХТО ЗАПОЧАТКУВАВ ЦЮ ГАЛУЗЬ НАУКИ?
– Це психологія, яка
покладається на Біблію як на найбільш надійний критерій істинності знань. Її
історією на Заході я не цікавилася. В колишньому СРСР її започаткував професор
МДУ Борис Братусь.
Обґрунтовуючи необхідність даного напряму, вчений зауважує, що ми зросли у
християнській культурі, в якій центральним посередником, образом і втіленням
людської сутності є фігура Христа. Він є прикладом та ідеалом, зразком, фокусом
спасіння, виправдання і сподівання нашої культури; та мета, вище якої нічого не
можна поставити і нижче якої не слід опускатися. Нормальний розвиток людини
розглядається Б. Братусем як реальний досвід успадковування діянь Христа.
Взагалі для християнського
психолога найголовніше – не наслідувати людські традиції, а навчатися
якомога більше безпосередньо від Бога через Його Слово і Його Духа. Я вбачаю
перевагу в тому, що я була відносно «чистою дошкою» в цьому відношенні, і
Господь зміг відкрити мені стільки нового про Себе і про психологію людини, про
що я деінде не читала. Я свідомо прагну не підпадати під вплив людських
традицій.
– ЯКІ ЗАВДАННЯ
РОЗВ’ЯЗУЄ ХРИСТИЯНСЬКА ПСИХОЛОГІЯ?
– Проблеми
повсякденного життя людей, а також проблеми близького пізнання Бога і як
правильно представляти Його людям, яким служить християнський психолог.
Узагалі-то психологія, побудована на Біблії, має величезні можливості, тому що
покладається на силу Божу. Їй під силу те, що людина вважає неможливим,
наприклад, простити і полюбити ворогів, позбавлення від проклять, могутніх
залежностей, від страху смерті.
– У ЧІМ ПОЛЯГАЄ
ПОКЛИКАННЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО ПСИХОЛОГА?
– Я б назвала її
роллю слуги й посередника. Головою церкви є Христос, а ми всі – члени Його
тіла. Тобто ми є руками, очима, вухами і т.ін., крізь які Господь може «досягти
серця» людини.
– ЧИ МАЄ ХРИСТИЯНСЬКА
ПСИХОЛОГІЯ КОНФЕСІЙНУ СПРЯМОВАНІСТЬ?
– Це «християнська»,
а не «баптистська», «католицька», «православна» чи «адвентистська» психологія,
чи не так?
– ТЕТЯНО ФЕДОРІВНО,
ЧИ ВИДІЛЯЮТЬ НА ФАКУЛЬТЕТАХ ПСИХОЛОГІЇ ЯК ОКРЕМИЙ КУРС ХРИСТИЯНСЬКУ ПСИХОЛОГІЮ?
– У християнських
вузах – так. У світських її не викладають: у США сильна антихристиянська
спрямованість світської освіти. Про причини такого стану мені важко судити. Я
спостерігала прояви цього духу, який для мене означав відсутність свободи слова
в світських вузах США стосовно Біблії і християнства. Мій чоловік пояснює цей
утиск викладанням теорії еволюції, що було запроваджено до вищої школи
одночасно з припиненням публічних молитов. Однак мені викладання дарвінізму
здається не одинокою причиною. Адже в СРСР теж викладалася еволюція й викладається
в Україні зараз, але працівники вищої школи відкритіші до Біблії. Міністерство
освіти України в 2000 р. навіть ухвалило мій посібник з психології, в якому
багато моментів розглянуто з біблійної позиції. У вузі, в якому я була у
відрядженні, професор-християнин говорив мені, що не може на занятті нічого
казати про Бога, лише в приватних бесідах, якщо студенти його запитають. Хоча
законодавство США прямо не забороняє представлення біблійного вчення у
навчальних закладах, загальна атмосфера є дуже нетерпимою.
В ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ВАША ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГА НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ?
– У даний час
професійно психологією не займаюся. «Для душі» пишу і перекладаю статті,
консультую людей з приводу їх особистих проблем.
– ЯКИМ ЧИНОМ ГОСПОДЬ ПРИВІВ ВАС ДО ЦЕРКВИ АДВЕНТИСТІВ СЬОМОГО ДНЯ?
– Я спочатку
відвідувала кілька разів євангельську програму пастора Ральфа Ордуньо в
1993 р., а в 1996 р. майже всю програму Лоуелла Харгрейвса
(пропустила лише перші 1 чи 2 теми). Про духовний вплив брата Лоуелла на мене я
розповіла у своєму свідоцтві
Найти свою “половинку,
розділ 4.
– ЧИ Є ЯКІСЬ
ПРИНЦИПОВІ ВІДМІННОСТІ БОГОСЛУЖІНЬ АМЕРИКАНСЬКИХ АДВЕНТИСТІВ ВІД УКРАЇНСЬКИХ?
– Відмінності помітила.
Наскільки вони принципові, судити не буду. До початку суботньої школи на
Україні відбувалися жіночі служіння, яких в США я не бачила. В Північній
Америці до суботньої школи нерідко проходять пісенні служіння по 20-25 хвилин, котрі веде музично обдарована особа. В спинки передніх сидінь вправлено
дерев’яні кишені, де містяться збірники «Адвентистських гімнів» з нотами
(більшість гімнів спільні для християн різних конфесій) і є кілька специфічно
адвентистських, як, наприклад,
«We have this hope»,
створений для всесвітньої сесії Генеральної конференції в 1962 р. Суботня школа
в США триває годину, а проповідь – 30-40 хвилин. Перерва дуже
коротка – 10 хвилин (а не півгодини, як в Україні). Для матерів з
маленькими дітьми існують спеціальні кімнати, відгороджені склом і облаштовані
гучномовцями, – таким чином матері бачать і чують, що відбувається, але
дитячий гамір громаді не заважає. Традиції передавати привітання немає. Коли
деякі брати і сестри з України передавали привітання, я їх переказувала чи на
молитовних зборах увечері в середу, чи на суботній школі, коли надається
можливість висловлюватися. Майже кожного богослужіння розповідається історія
для дітей. Малюків запрошують пересісти на передні ряди, і розповідач сідає на
стільці перед ними. До того, як розказують дитячу історію, збирають пожертви на
освіту дітей у християнських школах і вузах. Богослужіння починається о
9.20–9.30 і закінчується в 12.00–12.30. Після нього влаштовують дружній обід
(чи кожної суботи, чи через раз, це залежить від громади), на який запрошують
усіх гостей. Перед проповіддю інколи демонструють 10-хвилинні фільми
«Mission Spotlight» про те, що
робиться в світі в сфері проповіді Євангелії (це своєрідні місіонерські
новини).
Замість проповіді
інколи (можливо, раз на 2–3 місяці) вранці в суботу влаштовують концерти або
музики в жанрі bluegrass, або вокаліста, або ансамблю ручних дзвоників дітей з
адвентистської школи,
або хору на Різдво.
Богослужінь після
обіду в суботу немає. Після обіду в суботу часом (можливо, раз на 2 місяці)
влаштовуються щось на кшталт посиденьок, де люди співають,
читають фрагменти з Біблії чи духовної літератури, грають в ігри, їдять
(vespers приурочують до вечері). Іноді в суботу після ланчу в церкві
влаштовуються вилазки на природу, пікніки, пішохідні прогулянки.
Раз на рік у кожній
конференції проводяться табірні збори, на які з’їжджаються майже всі віруючі.
Для цього заздалегідь планують відпустки і замовляють кімнати на території
зборів на цей час (типово 1 чи 2 тижні). За традицією ці збори відбуваються в
шатрах (див. фото: білий тент, розрахований на 5 тисяч осіб);
іноді – у великих приміщеннях (як спортзалах).
Там виступають
найкращі проповідники і активісти церкви (мені пощастило чути Дага Батчелора, Девіда
Ашерика, Генрі Райта, Марка Фінлі, Лео Скревена, котрий завойовує найбільшу
кількість душ у церкві АСД в Північній Америці (США і Канаді), Шері Пітерс
(одну із найпопулярніших ведучих телепередач на 3ABN); виступають найкращі
музиканти, зокрема, бразильський хор, піаністка Келлі Маурер, чоловічий квартет
«King’s Heralds”, якому вже понад 70 років, ансамбль «Valor».
– ЧИ Є В США ВИКЛЮЧНО УКРАЇНО- ЧИ РОСІЙСЬКОМОВНІ ГРОМАДИ?
– У США дуже багато
російськомовних баптистів і п’ятидесятників, а от адвентистів живцем зустріла
за 7 років лише декількох. Чула, що десь адвентистські національні громади є,
але жодного разу не була там і не знаю, яку мову там уживають. Бачила по
3ABN (Three Angels Broadcasting Network) –
Всесвітній адвентистський телеканал, що мовить цілодобово, – інтерв’ю з
Олександром Пономарьович, свідоцтво якого я читала. Він служить пастором у
російській громаді США і вільно володіє англійською.
СВОЮ ГРОМАДУ. СКІЛЬКИ НАРАХОВУЄ АДЕПТІВ? ЧИ ВИПУСКАЄТЕ ГАЗЕТУ? ЯКИЙ У ВАС ХОР?– У нашій громаді
приблизно 85 членів. Люди дуже дружні, відверті. Гарне приміщення, церква
знаходиться в одній будівлі з адвентистською школою. Випускають не газету, а інформаційні
листки, які вкладаються в програмки богослужінь. У нас дуже гарний хор, у якому
більшість членів має музичну освіту та співає дуже чисто і точно, а хорові
твори відзначаються складністю. Ми повинні приносити Господу все найвищої
якості. У псалмі сказано, що співати і грати на музичних інструментах під час
богослужіння також треба дуже вміло: «заспівайте Йому нову пісню, ГАРНО заграйте
Йому з гуком сурем» (Пс. 32:3). Звідси очевидно, що «негарний» спів Господу є
неприпустимим. Коли я жила в Україні, то ще не знала цього вірша. Через своє
незнання мені довелося страждати від жахливого «співу» хору як слухачу, а особливо
як керівнику хору. Деякий час я намагалася розвинути у хористів пісенні
навички, проте моя праця була марною. Співали «хто в ліс, хто по дрова». Зі
своїм теперішнім знанням Слова Божого мені треба було б одразу відмовитися і
відмовити невмілих співаків від низькопробного співу. Це була просто ганьба! Ми
не повинні зневажати Божого слуха співом, з яким не допустили б виступати
навіть на світській сцені.
– ЧИ НЕ ВИНИКАЮТЬ У
ВАШІЙ ГРОМАДІ КОНФЛІКТИ З ПРИВОДУ МУЗИЧНИХ СМАКІВ ЛЮДЕЙ СТАРШОГО ПОКОЛІННЯ ТА
МОЛОДІ?
– Таких конфліктів не
спостерігала. Зауважу, що музичні смаки старшого покоління американських
християн зовсім не такі, як в Україні. Наприклад, ансамбль «Valor» співає в
стилі Southern Gospel на дуже високому рівні. Під час табірних зборів Церкви
АСД, де були присутні близько 5 тисяч людей, музичний колектив було прийнято
70-річними на «ура». Сама бачила, як літні сестри гаряче їм аплодували. В
Україні більшість людей похилого віку були б шоковані. Вони назвали б їхню
музику «роком» (хоча цей ансамбль не співає у стилі «рок»). Зразки їхніх пісень
можна послухати тут.
– НАСКІЛЬКИ СУВОРИМИ
Є ОБМЕЖЕННЯ У ЗОВНІШНЬОМУ ВИГЛЯДІ АДВЕНТИСТІВ США?
– Брюки жінкам носити
не забороняють. Щодо косметики мови не було. Взагалі американські жінки вживають
косметику скромно і непомітно. Порівняно з ними невіруючі жінки, що приїжджають
з колишнього СРСР, фарбуються дуже «крикливо».
Щодо прикрас одного
разу чула, як євангеліст закликав відмовитися від обручок. Я з цим не згодна.
Повинна зауважити, що багато з нас мають перекручене уявлення в цій сфері.
Головне, що Біблія не забороняє ювелірні вироби і прикраси. Дійсно, справжня
краса визначається не цим. Але внутрішня краса не означає зовнішньої
занедбаності. Наприкрад, коли ізраїльтяни жертвували на побудову скинії, вони
понаносили купи золота і срібла (Вихід 35; 36) усі ці прикраси були
їхніми особистими прикрасами, і в них ще залишилося: «І сказав їм Аарон:
Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших,
і поприносьте до мене. І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в
їхніх ушах, та й позносили до Аарона» (Вихід 32:2–3). Шати для священників
Господь велів зробити багатими і блискучими, із золота і дорогоцінних каменів
(Вихід 28). Першоапостольська церква мала дуже позитивне ставлення до людей,
котрі носять ювелірні прикраси. Якову навіть довелося їх застерігати від
надмірної пошани до багатих: «Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із ЗОЛОТИМ
ПЕРСНЕМ, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні, і ви поглянете на
того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві
прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм, то чи не стало між
вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?» (Як. 2:2–4). Сама не ношу
ювелірних прикрас, лише обручку як знак подружніх відносин.
– ТЕТЯНО ФЕДОРІВНО,
ЧИ ВЕДЕТЕ ЩОДЕННИК? ЯК ПСИХОЛОГ ПІДТВЕРДІТЬ АБО СПРОСТУЙТЕ КОРИСТЬ ВІД ЩОДЕННИХ
ЗАПИСІВ.
– Зараз не веду.
Іноді думаю, що непогано було б щось записати. В США практикують так зване
journaling, що багато в чому нагадує ведення щоденника. В зошит записують на
лише власні думки, але й молитовні прохання та відповіді Господа на ці молитви.
Спростовувати користь від щоденників не буду. А підтвердити хочу Біблією.
Подивіться на книгу Даниїла. Це здебільшого його щоденник. Він там записував не
лише видіння, їх тлумачення, але і події свого життя.
– ПОЯСНІТЬ ПРИРОДУ ГІПНОЗУ. ЯКА НЕБЕЗПЕКА ВІД ТАКОЇ ТЕРАПІЇ?
– Гіпноз – це
навіювання (рос. внушение). Одна людина навіює щось іншій. При цьому друга
віддає першій владу над собою. Оскільки людина не є досконалою, існує ризик, що
гіпнотизер може навіяти щось шкідливе.
– ЩО ОСОБИСТО ВАМ ДОПОМАГАЄ ДОЛАТИ ДЕПРЕСИВНИЙ СТАН?
– Я не пригадую, щоб
коли-небудь у мене була депресія. Були інші напасті, а от депресія… Слава
Богу, ні. Для тих, хто страждає від депресії, можу порекомендувати роботу
«Депрессия. Прорыв вверх, когда тянет вниз».
– ТЕТЯНО ФЕДОРІВНО,
ДО СВОГО СІМЕЙНОГО ЩАСТЯ ВИ ЙШЛИ ДУЖЕ ДОВГО, ПРО ЩО РОЗПОВІДАЄТЕ У СВОЄМУ
АВТОБІОГРАФІЧНОМУ НАРИСІ. ЯКІ, НА ВАШ ПОГЛЯД, УМОВИ БУДУВАННЯ ЩАСЛИВОЇ
ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ?
– Важливо, щоб до
зустрічі зі своєю парою Вас вів Бог. Про це краще за все почитати в роботі
Найти свою “половинку, в котрій я не тільки ділюсь своїм свідоцтвом, але й
наводжу біблійні та психологічні основи такого пошуку. Після укладення шлюбу
треба продовжувати слідувати Божим шляхом. Я спостерігаю одного чоловіка,
котрий вважає себе істинним послідовником Христа, бере Біблію і «лупцює» свою дружину
«по голові» заповіддю «Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві»
(Еф.5:22). Проте Бог не говорить нам переробляти нашу половину. Ми повинні з
Його поміччю міняти СЕБЕ. Зверніть увагу, в посланні до Ефесян 5:22 не сказано: «Чоловіки, домагайтеся покори собі від дружин». Ні, чоловікам там сказано
зовсім інше: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив
Церкву, і віддав за неї Себе» (Еф. 5:25). Так само і жінкам, їм треба не
вимагати від чоловіків любові, а виконувати Божий наказ, даний жінкам: коритися
своїм чоловікам, як Господу.
– ЯК ВИ РОЗУМІЄТЕ СЛОВА
«ДРУЖИНИ, КОРІТЬСЯ СВОЇМ ЧОЛОВІКАМ, ЯК ГОСПОДЕВІ» (ЕФ.5:22)? ЯК ПОВИННА
ПОВОДИТИСЯ ЗАМУЖНЯ ЖІНКА ЗГІДНО ЦЬОГО БІБЛІЙНОГО ВІРША?
– Для цього ми
повинні розуміти, що означає слухатися Господа, бути слухняним. Це дуже просто:
робити те, що каже Бог. Так саме і по відношенню до чоловіка. Якщо він каже
дружині «Іди сюди», то слухняністю буде піти, а не почати вибачатися, ухилятися
чи сперечатися. Я за натурою дуже неслухняна. Мені це давалося важко. Але
поступово стає легше і легше. Перетворення починається з думок думати
по-іншому. До речі, слово каяття (покаятися) по-грецьки «метанойа»
(«метаноео») означає «зміна мислення».
— ЯКІ МАЄТЕ ХОБІ?
– Люблю
фотографувати квіти, тварин, а
також щось незвичайне. Люблю писати. Виношую задуми кількох творів.
Захоплююся написанням статей, перекладами, особливо з англійської на російську.
Досить давно моїми хобі були іноземні мови і спів. Мені подобається вишивати,
в’язати, тільки не вистачає на це часу. Подобається пекти. Недавно я захопилася
виготовленням ароматизованих свічок. Дарую їх своїм знайомим.
– У СВОЇЙ
АВТОБІОГРАФІЇ ВИ ПИСАЛИ: «Опыт, полученный благодаря психологии, исповедующей
принципы гуманизма и объективности, научил меня ценить истину выше вымысла. Я
увидела, что объективная реальность несоизмеримо ценнее измышлений, мнений,
пусть даже весьма привлекательных. я охладела к художественной литературе
(fiction). Стала отдавать предпочтение научным исследованиям, автобиографиям,
частным жизнеописаниям того, что имело место в действительности. поэтому я
стала ценить Библию». ТЕТЯНО ФЕДОРІВНО, ТОДІ, ЯКА ЦІННІСТЬ В БЕЛЕТРИСТИЦІ, АДЖЕ
«наши стремления, мечты, модели поведения формируются под воздействием наших
литературных вкусов», ВНАСЛІДОК ЧОГО МИ ПРАГНЕМО ПОВТОРЕННЯ У НАШОМУ ЖИТТІ ТИХ
СИТУАЦІЙ ІЗ ТВОРІВ ЛІТЕРАТУРИ, ЯКІ НАС ДУЖЕ ВРАЗИЛИ?
– Щодо цінності
белетристики відповідь присутня у наведеній Вами цитаті. Чи варто читати
белетристику? Найвеличніший Вчитель сучасності, Творець неба і землі, наш Спаситель
дав нам найпотрібнішу книгу. В нас є набагато цінніша книга – Біблія. Про
Святе Письмо було сказано: «НЕХАЙ КНИГА ЦЬОГО ЗАКОНУ НЕ ВІДІЙДЕ ВІД ТВОЇХ УСТ,
АЛЕ БУДЕШ РОЗДУМУВАТИ ПРО НЕЇ ВДЕНЬ ТА ВНОЧІ, щоб додержувати чинити все, що
написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі»
(Єг. 1:8). Якщо ми будемо насичувати свій розум Словом Божим, у нас не
залишиться часу на читання людських вигадок. Більше того, ми втратимо до них
смак. Я, наприклад, белетристику майже не читаю. За останні 8 років я прочитала
лише
Братів Карамазових і 2 «духовні романи», які написав мій дівер Вільям Ноель, –
«Broken river, shattered sky» і “Fatal Secret”, видані у «Review and Herald» (вони
розраховані на світську аудиторію, щоб їй у легкій формі донести біблійні
істини про стан мертвих і спростувати хибну популярну доктрину «таємного взяття
живих праведників на небо»). Я прочитала ці книжки тому, що відчувала, що цього
хотів Господь. Хотіла б порадити Вашим читачам для початку приділяти читанню
художньої літератури трішки менше часу, ніж читанню Біблії. А згодом їм буде не
важко відвернутися від «хитро видуманих байок» (2 Петра 1:16).
Проти істинного
слова, передачі правдивої інформації нічого не заперечую. Я обома руками «за».
Я проти вигадок, байок і фікцій.
Коли людина далека
від Бога і в неї немає доступу до Священного Письма, то вона може знайти зерна
істини про Бога навіть через романи і фільми. Так, наприклад, було зі мною за
часів радянської влади, коли Біблія була забороненою. Але коли людині доступна
справжня істинна річ, навіщо їй звертатися до суміші правди з брехнею?
