Чому ми святкуємо День Біблії
Минулої суботи в Харкові в рамках святкування Дня Біблії відбувся християнський міжконфесійний фестиваль духовного співу «Ковчег». Факт проведення подібного заходу спонукав мене до міркувань: яке значення має День Біблії для міста і для країни загалом, навіщо збирати представників різних християнських деномінацій під одним дахом і чому органи державної влади підтримують це свято?
Протягом усього свого життя людина робить вибір. Вона може вірити в Бога, а може не вірити в Нього. Вона може відвідувати ту чи іншу релігійну громаду, а може взагалі не ходити до церкви. Керуючись своїми вподобаннями і духовними потребами, особистість має право обирати книжки для читання або й зовсім нічого не читати. Вона робить свій вибір і є відповідальною за нього. Однак існує така унікальна книга, вплив якої зазнає кожна людина, хоче вона цього чи ні. Мова йде про
Як часто ми вимовляємо відомі фрази на кшталт «на все свій час», «альфа і омега», «у поті лиця», «віра, надія, любов», «сховати талант у землю», «хіба реве віл, коли ясла повні?»? Чи замислюємося, що першоджерелом цих крилатих висловів є Біблія? Деякі комуністичні гасла теж походять із неї. Ця Книга книг мала і має величезний вплив на світову культуру. Святе Письмо – перша книга, яку в середині ХV століття надрукував творець верстату Йоганн Ґуттенберґ. Біблія – одна з перших книг, яку переклали іноземними мовами (зараз існують переклади майже 2000 мовами). Вона є скарбницею морально-етичних засад, принципів будування міцної, щасливої сім’ї і правильного виховання дітей.
Велике значення Біблія має і для української культури зокрема. Зі Святим Письмом у перекладі старослов’янською мовою освічені українці, завдячуючи Кирилу і Мефодію, познайомилися ще до 988 року – до хрещення України-Русі. Видання біблійних книг започаткувало книгодрукування в Україні (вчені досі сперечаються, яку книгу Федоров у 1574 році надрукував спочатку: «Апостол» чи «Буквар»). У творах майже кожного українського письменника наявні біблійні мотиви. Відомо, що Тарас Шевченко завжди носив із собою Біблію, котру він передав у спадок Марку Вовчку.
Роль Святого Письма як культуротворчого чинника вже частково пояснює увагу і пошану української громадськості до цієї книги.
В Україні День Біблії відзначають уже шостий рік поспіль останньої суботи та неділі жовтня, хоча різноманітні заходи, пов’язані з цим святом, відбуваються і в листопаді, і навіть у грудні. Святкування Дня Біблії ініціювало Українське Біблійне Товариство, котре виникло 22 червня 1991 році. Один із почесних гостей фестивалю «Ковчег» протоієрей Василь Луцишин, віце-президент Українського Біблійного Товариства, ректор Львівської духовної семінарії УАПЦ звернув увагу глядачів на дату утворення УБТ. 22 червня 1991 року сповнилося 50 років від початку спустошливої війни на нашій землі між двома страшними імперіями – атеїстичною та окультною. Після закінчення війни і перемоги першої атеїстична пропаганда в Україні продовжувалася. І те, що через півстоліття після Великої вітчизняної війни почало працювати УБТ, яке об’єднало християн різних конфесій для здійснення спільних цілей: перекладу, друку і розповсюдження Святого Письма, – це, на думку отця Василія, є справжнім Божим провидінням. Зараз УБТ домагається від уряду того, щоб День Біблії визнали як офіційне державне свято.
У Харкові є філія УБТ – Східне регіональне відділення УБТ, над яким головує В.І. Агафонов.
Саме працівники цього відділення впровадили християнський міжконфесійний фестиваль духовного співу «Ковчег», який відбувся в місті вп’яте і поступово стає харківською традицією.
Через те, що Церква, згідно з Конституцією України, є відокремленою від держави, влада не має права фінансувати подібні заходи. Проте вона позитивно ставиться до проведення Дня Біблії і сприяє організації свята. Допомагає у проведенні «Ковчега» Харківська Південна залізниця, яка безкоштовно надає в оренду свій чудовий Палац культури. А взагалі-то фестиваль відбувається за рахунок пожертвувань від християнських релігійних громад Харкова.
Крім того, благодійні пожертви від представників конфесій допомагають УБТ здійснювати такі проекти, як, наприклад, тогорічний – «Слово Боже – слабозорим і незрячим дітям». На цьому музичному заході Володимир Агафонов оголосив про новий проект: друк Псалтиря і Євангелія від Марка для людей, що мешкають в будинках для престарілих. За чотири години, поки тривав фестиваль, удалося зібрати 1977 грн. 93 коп. на цей проект. І хоча представників церковних деномінацій різнить погляд на деякі біблійні тексти і кожна з деномінацій має свої доктрини, але любов до Бога і людей, спільна соціальна діяльність об’єднують їх
На мене фестиваль «Ковчег» справив дуже приємне враження. Досить високий рівень вокальних і танцювальних номерів, оригінальний підхід кожної Церкви до презентації своєї структури, відсутність будь-яких суперечок між представниками різних християнських конфесій. Мабуть, нікого із глядачів не залишило байдужим свідчення колишнього ВІЛ-інфікованого чоловіка, життя якого врятували тільки молитви до Бога і читання Священного Писання. Відвідування фестивалю допомагає відчути духовне піднесення, любов до оточуючих, радість від спілкування і слухання якісної світлої, позитивної музики – це те, чого нам так часто бракує; це ті цінності, які ми просто не помічаємо в бурхливому потоці нашого буденного життя.
Особливо фестиваль корисний для молоді, адже його учасники є гарним прикладом, як можна бути щасливим і повністю реалізовувати своє «я», коли вести здоровий спосіб життя. Як слушно зазначила О.І. Образцова, заступник начальника відділу у справах релігії Харківської обласної державної адміністрації, ті молоді люди, які відвідують заняття з вивчення Біблії, створюють християнські музичні колективи, ніколи не будуть ображати іншу людину, а навпаки випромінюватимуть світло і даруватимуть ближнім добро…
Сьогодні ми активно обговорюємо економічну, політичну кризи в нашій країні та шукаємо, хто правий, а хто винний. Однак усі ці кризові ситуації є наслідком кризи духовної. Коли мине ця криза, коли людина знайде правильний духовний орієнтир і вийде на світлий, хоч навіть спочатку і тернистий шлях, от тоді почнуть зникати проблеми українського соціуму.
«Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю Імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!» (Псалом 137:2)
Галина Найда
Фото авторки
Фоторепортаж харківського журналіста Андрія Чеботарьова можна подивитись тут.
Скорочений варіант даної статті було надруковано газетою Харківської держобладміністрації «Слобідський край».
