Антон питає: «Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу» (Вихід 21:24) — мститися чи ні?
Відповідь: Вітаю, Антоне!
Щоби зрозуміти про що саме йде мова в цьому тексті, то нам потрібно розглянути історичний контекст. В часи, коли Бог давав Ізраїлю цю настанову, народи що оточували його, мали таку практику як «кровна помста». Тобто людина, якій тим або іншим чином нашкодили, могла не зупинитися і дійти до того, що вбивала цілу сім’ю, династію тощо.
Наталія питає: «Чому в нашій церкві одна людина може підняти руку на іншу, причому чоловік на жінку, а керівництво це прикриває тому що вона багата, а друга бідна?»
Відповідь: Вітаю, Наталія!
Мені шкода, що вам довелося зустрітися з подібною ситуацією. І дійсно, те, що хтось проявляє насильство по відношенню до іншої людини – не є добре. Біблія явно не підтримує такого. Але, нажаль, навіть якщо людина називає себе християнином, це не виключає фактору того, що вона може робити лихі справи.
Валентина питає: «Мир вам! Допоможіть розібратися з питанням сина подруги, який має кризу віри. Він почав схилятися до атеїзму. Один із його аргументів: якщо Бог всезнаючий, навіщо Він дозволяє народитися тим особам, про які Він знає, що вони виростуть атеїстами? Для цього хлопця непереконлива відповідь, що Бог створив людину на Свій образ — з вільною волею. Підкажіть, будь ласка, більш переконливу відповідь. Дякую!»
Lin питає: «Я навчаюсь у другу зміну, заняття закінчуються о 18.10, а субота взимку – часто до 16.00. Чи я маю йти раніше, чи я можу доучуватися до кінця дня і коли прийду додому, починати святкувати суботу? Дякую!»
Відповідь: Вітаю, Lin!
Питання стосовно того, що можна робити, а що не можна робити в суботу, а також як її зустрічати – питання доволі неоднозначне. Так, є чіткі та певні аспекти того, що конкретно не можна робити і це записано в Біблії. Але здебільшого, є індивідуальні питання, які нас заводять у глухий кут, тому що ми не розуміємо як бути з цим.
Степан запиту֚є: «Доброго дня, коли я тільки приходив до віри, я дізнався, що мастурбація гріх і не хотів визнавати це. Начебто навіть думав що не гріх, або намагався переконати себе. Теж саме і з переглядом порнографії. Також не хотів ставати християнином і дотримуватися деяких заповідей, хоча начебто хотів молитися і ходити до церкви. Це не гріх, який говориться в Євр 6:6 і 10:26,27? Начебто думав грішити і каятися навмисне чи щось таке. Я вчинив хулу на Святого Духа? Чи проститься мені?»
В очередной ночной обстрел россиянами Украины, когда двор нашего молитвенного дома, в результате работы ПВО по шахедам, время от времени озарялся розовым светом, вопрос, навязанный украинской нации на генетическом уровне – «Когда же это все закончится?», – в моей сонной голове вновь обрел свою безответную явь и злобные очертания. В такие моменты хорошо осознаёшь, что вести жизнь только в поисках ответа на этот вопрос, означало бы утрату связи с настоящей реальностью – Богом, Который обнаруживает греховность и необратимую порочность проклятой войны, вытащившей из недр человеческой цивилизации все самое мерзкое и отвратительное.
Недавно мені кинулась у вічі подібність між протестантськими консервативними конфесіями та монашими орденами. Католицька церква – не церква у протестантському розумінні. Це радше система церковних організацій, об’єднаних особою римського єпископа (тобто таких, які мешкають на території Римської імперії та визнаЮть спільний організаційний, правовий, владний центр). У католиків і православних Церква породжує Святе Письмо (пише і затверджує його), у протестантів Святе Письмо породжує церкву (віряни читають Слово Боже і слідують його нормам).
Так от монаші ордени – це як окремі конфесії у системі протестантизму. Як протестанти визнаЮть собі подібних на підставі визнання спільного погляду на Писання, так католики – на папу римського. У православних діє система окремих незалежних церков у кожній країні. Незалежна (автокефальна) церква має свого настоятеля – патріарха, якого згадує на літургії.