«Раніше ритуал, повторення, репродукування перебували в зоні релігії та практикувалися в ізольованих сакральних просторах; у сучасну епоху ритуал, повторення і репродукування стали уділом усього світу і культури в цілому… — характеризує постіндустріальну цивілізацію Борис Ґройс. — У цій ситуації не дивно, що релігії — будь-які релігії — стають дедалі успішнішими. Релігія сьогодні діє за допомогою сучасних медіа, котрі самі є продуктом висування традиційних релігійних практик у секулярну сферу». Останній приклад симбіозу цих явищ — цитата з повідомлення інформагентства protestant-press.com про чилійську катастрофу другого березня 2010 року: «Деякі автостради землетрус буквально здибив уверх, подібно до того, як ми бачили у фільмі «2012» [тут і далі курсив мій — М.Б.]. Особливе становище протестантства в цьому відношенні пояснюється й тим, що його представники постійно прагнули засвоювати новітні технічні засоби (комунікації) через масу причин: від духу Реформації як оновлення, осучаснення, актуалізації, намагання йти в ногу з часом, до індивідуалізму, дорожнечі найманої праці й безлюддя американської глибинки.

В 1993 році я був направлений в Коломийську ВК-41 (виправну колонію) для проходження альтернативної служби. Тоді я й подумати не міг, що подальше моє життя буде тісно пов’язане з тюремним служінням. П’ятьох осіб було направлено в КВК-41 для проходження альтернативної служби, та чотирьом поміняли на соціальні служби (лікарні, соціальне забезпечення) і тільки мені воєнком сказав: «Пойдешь в Товмачик (село, де розташована в’язниця), будешь бревна таскать». Я не знав, що Бог саме таким чином готував мене до служіння ув’язненим, тому різними шляхами намагався уникнути зустрічі з цією установою. Та Боже рішення було незмінним. Так мене прийняли на роботу інженером-технологом деревообробного виробництва.

Не так давно меня посетили мысли, что то, куда ведет меня Господь, может оказаться совсем не тем, что я думаю, куда Он меня приведет. Так оно и вышло. Рассчитывал на то, что Господь приведет меня к земному благополучию. Но через размышления Александра Лисичного, «Если Бог дает чудовищу пойти войной на Его народ и победить его, то, что остается делать народу Божьему? Он должен дать себя победить, как дал Себя победить Господь, чтобы, подобно Господу, одержать победу не от мира сего…» (Откр. 13: 4, 7) Господь дал понять, что через жертву и крест ведет меня к вечности. Этот мир, в котором мы живем, он запросто так не отдаст нас Богу, он как вакуумом пытается втянуть нас в себя. Существует лишь один переход из этого мира в вечность, это  Иисус, каждодневное смирение, жертва и крест.

Я родилась в обычной семье, похожей на многие. Отец — алкоголик, а мама-мамочка пыталась поднять нас детей на ноги и сделать людьми. Было нас трое. Я самая младшая, брат и сестра. Меня часто баловали и жалели. В пять лет умер папа, а через полгода заболела мама, и нас отправили к маминой сестре, здесь сильно пил дядя. В семь лет мама умерла. Первую сигарету попробовала в семь или восемь лет, и в этом же возрасте впервые предложили попробовать спиртное «ради смеха». А уже в 13 лет с друзьями дома выпивала самогон домашнего приготовления, затем праздновали первое мая. По возвращении домой был скандал (я уже жила с сестрой и ее семьей), и я хотела покончить жизнь самоубийством.

Центр психологической помощи, реабилитации и тренинговых технологий «Выход есть!» совместно с Полтавским институтом экономики и права проводит тренинг по методу Мюррей. Приглашаются как специалисты, работающие в сфере медицины, психологии, педагогики, социальной работы, бизнеса, так и все желающие улучшить качество своей жизни.

Лень и христианин

Я жена химически зависимого человека, с которым я состою в браке вот уже 13-й год. Хочу поделиться своим выздоровлением по 12-ти шаговой программе с теми, кто имеет супругов алкоголиков и наркоманов. Я работаю по этой программе второй год, а сейчас учусь в школе консультантов по химической зависимости, которая открылась в Мелитополе.