25 декабря, в канун Нового года, группа «История» посетила подростковую колонию в г. Прилуки. Команда из 10 человек подготовила программу, а также праздничные подарки для ребят.

В колонию пропустили довольно быстро. Концертная программа состоялась в небольшом актовом зале. Послушать музыку собрался полный зал молодых заключенных. Группа исполнила несколько песен из нового альбома,

1

Богдан їхав в автобусі вже більше п’яти годин. Був трохи зморений дорогою, та на душі було радісно і добре. Їхав на заробітки до Росії. Їхав не сам, а бригадою з семи чоловік. Трохи піднявшись на сидінні, вирішив подивитися, що роблять хлопці, бо щось притихли і вже давно навіть не перемовлялися. Треба ж, позасипали, чи що?, — від цієї думки аж смішно стало, – от тобі і молодчики – вже спарилися, здалися.

Хоч літо тільки починалося, а все ж було спечно від сонця, що палило по вікнах. Та Богдану все було ні по чім. Він завжди був упевнений, що він кращій, сильніший, крутіший, чи що, чорт візьми, за інших. Все буде добре, все у мене буде добре, – мовив уголос,

Небо розколювалося навпіл від блискавок. Дощ ставав все більшим і більшим, а гриміло так, що аж хотілося пригнутися нижче до землі, а вірніше буде сказати, до піску, що був на березі моря. Саме ось таким Надійка завжди уявляла собі море з високими, з білою піною, хвилями, що бахалися об берег так гучно і з такою силою, що дух захоплювало і в неї, і в Олега, а серця їхні билися теж, майже вискакуючи з грудей.

 Було якось моторошно і легко від цього бурхливого моря, яке зараз штормило і билося майже біля їх ніг, а ще від непривітного вітру, та неба, а ще від дощу, який вже майже стіною накрив їх обох. Все змішалося в одне – і небо, і море, і вітер, і дощ, а вони навіть не знали де знаходяться, бо якось по- чудному заблукали.

У молитовному будинку за адресою Ямська, 70 за ініціативи музичного відділу Київської конференції 10 грудня відбувся місіонерський концерт київського оркестру народних інструментів під керівництвом Павла Іванова, присвячений 100-літньому ювілею з дня видання книги Е. Уайт “Велика боротьба”. Зібрані кошти передбачається витратити на придбання і розповсюдження цієї книги бажаючим киянам, які мешкають поруч з молитовним будинком.

Рекламный видеоролик

Ні, мене ще не зовсім зіпсував цей мир. Хоча він так наполягав, переконував і підмінював все можливе і неможливе в моєму житті. Лише аби я тільки марила ним. І щоб я ніколи не відчула, що мене дурять. Та людина – це, мабуть, чи не єдина істота, яка вдовольняється не лише хлібом насущним.

Людині треба ще щось таке!!! Що? Комусь – щоб полоскотати нерви, і за це люди готові викладати не тільки купи грошей, але й свою божественну душу.

Ці люди – це справжній подарунок, о грязнющий та надто цивілізований мир!

Мир – яке начеб-то гарне слово,

Лето было жарким, а точнее сказать, не было в жизни Веры более жаркого лета. Дни были невыносимо длинными и удушливыми. Всё у неё валилось из рук, и проводила она эти дни большей частью лета в мокрой одежде, и читая.

Все окна были затемнены и плотно зашторены. Настольная лампа нацелена была на тахту и добавляла тепло на её и без того горящую голову. Боль была, слава Богу, терпимая. Когда боль усиливалась, Вера откладывала книгу, заваривала себе зелёный чай с лимоном без сахара, пила его медленно и думала – как так могло случиться, что она, ещё не совсем старая, а ей не было и пятидесяти, – точнее, сорок восемь – сейчас одна, без работы,