Такий, як всі
Від дитинства люблю красу та гармонію. Як і всі діти, малював ще в дошкільний період, але художнім хистом не вирізнявся. Це тривало недовго. Як тільки переді мною опинився акварельний папір, аркуш А3 формату — все змінилося. Простір і свобода пензля «пробудили» в мені юного художника.
Думаю що одне із важливих свідчень це свідчення всього життя людини. Але якщо говорити щось конкретніше то в цьому контексті хотів би виразити не менш важливе свідчення. Тож все по порядку.
Мене звуть Ельміра, мені 25 років я ДВБ, і я вірю в Бога.
ДВБ – розшифровується, як дитина віруючих батьків. Я знайома з церквою з дитинства, вирішила, що я готова до заповіту з Господом аж у 9 років, тоді і прийняла хрещення. А далі все як у більшості молоді, яка з дитинства щосуботи слухала дитячі історії під кафедрою та робила поробку Йони в череві кита. Пошук себе, пошук відповідей на запитання, виклики до Бога: «Ти дав мені право вибору, то не засуджуй мене за те, що я їм користуюсь». Працюючи зараз з молоддю, розумію, що через такий шлях проходить більшість і саме в цьому ти зустрічаєш Ісуса особисто і будуєш свою, а не батьківську, віру. Вдячна Богу, що у всіх пошуках, запитаннях і падіннях Він не залишав і продовжував вести до Себе.
Вітаю. Мене звуть Петро. Я хочу розповісти досвід свого навернення до Бога. Мені було 12 років я був ще підлітком але вже тоді Я відчував бажання пізнати Бога і пізнати Його волю. Взагалі мене цікавило питання духовності питання що відбудеться з людиною після того як вона закінчує своє земне життя і помре, як утворилася наша земля та багато інших питань в ті дитячі роки цікавила. Але на той час проживаючи в атеїстичній середовищі таких відкритих джерел знань про Бога, духовної літератури, Біблії взагалі не було.
Я виріс у простій сімʼї. Закінчив школу, здобув середню технічну освіту за спеціальністю «електрик» в судомеханічному технікумі м. Херсона.
Коли дивним чином Господь відкрився мені, я прийняв Його у своє життя як особистого Спасителя і дбайливого Батька.
Я одружився на прекрасній дівчині і ми разом намагалися служити Богові, як уміли: долучалися до місійних виїздів з літературою, підтримували дитяче служіння, приймали гостей, які потребували нічлігу, у нашому скромному орендованому помешканні…
Коли я згадую свій перший досвід із Богом, то повертаюся думками до того моменту, коли молився коротенькою молитвою у років десять. Я пам’ятаю, як по моєму тілу пробіг мороз, як з’явилися мурашки. Я усвідомив, що, напевно, справді молюся Богові. Це був мій перший контакт із Ним.