— 18 апреля в ХАРЬКОВЕ состоялся концерт духовной музыки в доме молитвы № 7. Желающие могли услышать пение сводного хора (художественный руководитель Юлия Дымарь, концертмейстер Екатерина Шелкунова). Были исполнены псалмы «Отче наш», «Трисловие», «Святый Боже», «Благословенно Имя Твое», «Господи, услышь», «Величие». Концерт дополнял инструментальный номер Лилии Стоминой, Ирины Воронюк и Юлии Дымарь, а также мелодекламации Натальи Дудик и Анастасии Шаповаловой.

Прочитала статтю про «круглий стіл». Максимчику, ти геть неправий. Або, може, то воно так прозвучало? НІХТО, включаючи тебе й мене, як єдиних там представників протестантських конфесій, НЕ ВІДМОВЛЯВСЯ працювати зі світськими ЗМІ.

Якщо пам`ятаєш, я говорила про те, що релігійна журналістика має розвиватися в двох напрямках: церковне домобудівництво, тобто обслуговування внутріконфесійних потреб, та духовна перебудова суспільства, тобто навернення людей до вічних цінностей. Зрозуміло, що перше завдання ми маємо виконувати через вузькоконфесійні видання, зате друге — виключно через світські ЗМІ. Погодься, безглуздо переконувати віруючих, що перелюб та розпуста — то погано,

Ряд релігійних конфесій досліджуючи відкриття Бога людям будь-то Біблія чи Коран, прийняли істину про невживання нечистої їжі, до якої належить і свинина.
Але одна справа дотримуватися цього в країнах Близького Сходу, де таку тварину тяжко знайти, і інша справа не вживати свинини через релігійні вподобання на території країни, де споживання цього м’яса вважається національним видом спорту. З усіх сторін наводяться докази щодо традиційності такої їжі, адже наші пращури вживали її і жили до 100 років, умираючи при своєму розумі. Словом, так історично склалося.

Свечу за свечой зажигали молодые девушки, рассказывая при этом несколько строчек стихотворной формы. Музыка… несколько слайдов… и дрожащая рука рождала новый свет. Что же заставляло ее дрожать? 28 декабря 2008 года в Левобережном духовном центре адвентистской Церкви г.Днепропетровска в рамках программы «Иудео-христианский диалог» прошел творческий вечер «Ханука».

Взгляд индуиста на проблему человеческой свободы.

Причиною написання цієї розсилки став мій
особистий досвід спілкування з протестантами різних конфесій та напрямків.
Одразу зауважу, що досвід цей не був надто легким та приємним. Міжконфесійне
спілкування завжди складне, воно завжди ставить людину перед проблемою
знаходження шляхів до порозуміння з представником іншого світогляду та іншого
способу життя. Звичайно, кожен протестант готовий безкінечно довго доводити, що
він абсолютно нормальний християнин, а то ще й кращий за інших, але чомусь
справжнім християнам спілкуватися з протестантами досить важко. І я спробую
пояснити чому.

Сатанизм — мировоззрение и официально практикуемая Церковью Сатаны философия и религия, положения которой были сформулированы в 1960-е годы Антоном Шандором ЛаВеем, автором «Сатанинской библии» и основателем Церкви Сатаны. Сатанизм как «новый тип религии» представляет собой современное движение, насчитывающее несколько тысяч последователей по всему миру.

Сатана в сатанизме воспринимается как позитивный символ мировоззрения — символ свободы, саморазвития и эгоизма (так называемого разумного эгоизма). Согласно ЛаВею, «Сатана — это символ, ничего более. Сатана символизирует нашу любовь ко всему земному и отрицание бледного бесплотного образа Христа на кресте».