Історик Церкви Адвентистів сьомого дня (АСД) здійснив свій давній задум і створив першу працю, присвячену історії адвентистського самвидаву радянського часу. Його книга є результатом багаторічного дослідження, збору архівних матеріалів та спогадів ветеранів Церкви АСД на пострадянському просторі.

Дмитро Онисимович Юнак – пастор, історик, письменник, автор багатьох книг: «Миф или действительность» (Москва, 1996 [машинописні видання – 1965, 1971]),

В. В. Андрусяк, Л. И. Бондарчук, А. А. Евграфов, А. А. Опарин, П. И. Либеранский, Д. О. Юнак. Возвещая Слово. Очерки об истории адвентистського книгоиздания / под редакцией А. Евграфова – Заокський : Источник жизни, 2017. – 352 с.

Якщо ми будемо знати краще історію, ми станемо успішніші в служінні Богу і людям і менше зробимо помилок в теперішньому.

Данная книга была написана в ответ на книгу П. И. Рогозина «Почему я не могу?» в которой Рогозин пытается убедить читателя почему не стоит быть адвентистом, и не смотря на то что книга написана в стиле «почему «Я» не могу быть адвентистом» сразу же понятно что сейчас нас будут в чем то убеждать.

Цель данной книги заключалось в более детальном изучении книги П.И. Рогозина, а также глубже рассмотреть обвинения, выдвинутые в книге «Почему я не могу?»; исследовать различную тематическую литературу и на ее основании предложить иной угол зрения, обоснованный фактами из представленных источников, а также «дать возможность взглянуть на проблему глазами обвиняемых». Данная книга актуальна для нашего времени, так как при избытке ложной информации и ложных мнений очень тяжело найти правду тем более обоснованную фактами.

Цивілізоване суспільство має свої закони, правила, воно функціонує в правовому полі. Вбив когось – державні органи відправлять тебе у в’язницю і вирішать, на який строк. Якщо вкрав – те ж саме. І не тільки в цьому полягає функція держави.

Воно намагається рухатися вперед, запроваджувати винаходи, робити життя якомога комфортнішим, безпечнішим і прекраснішим. Але всього цього не досягти, якщо нема структури, яка керується потребами народу і ухвалює певні рішення. По суті, цим має займатися політика.

Дисертація Є. Вєсєлова складається зі вступу, чотирьох розділів, і висновків. Робота видана Московською семінарією Російської православної церкви.

Автор розглядає питання есхатології як науки в протестантських конфесіях (він називає їх сектами). Зокрема найбільш актуальними ученнями про есхатологію для автора є доктрини баптистів, адвентистів, п’ятдесятників, свідків Єгови. У загальному він ділить ці чотири групи на дві схожі есхатології. Він описує розуміння схожої есхатології в баптистів з п’ятдесятниками і адвентистів зі свідками Єгови. Далі автор робить огляд основних поглядів і розбіжностей есхатології у вченні цих конфесій. Найбільш розгорнуто автор подає вчення Адвентистської церкви, бо там він вбачає найбільшу кількість розбіжностей з іншими трьома ученнями.

Главная цель данной книги обозначена в самом начале как необходимость энергичной борьбы православной миссии с «адвентистскими заблуждениями». Соответственно, книга предназначена широкому кругу читателей, которые потенциально могут столкнуться, или уже столкнулись, с адвентистскими миссионерами.

С первых строк автор четко обозначает свою позицию как резко непримиримую по отношению к любым отклонениям от православного вероучения.

Главная задача для автора – убедить читателя в ошибочности празднования библейской субботы, почитаемой адвентистами, и в истинности соблюдения воскресного дня православной церковью.

В какой-то момент жители Российской империи открыли для себя, что, оказывается, кроме Православной церкви, есть ещё и другие религиозные верования славянского населения. Среди огромного количества непонятных названий было одно, о котором идёт речь в данной книге. Это Церковь адвентистов седьмого дня. Естественно, вопрос, а кто это такие, возник в том обществе, когда в Крыму появилась первая община адвентистов, и этот вопрос никуда не делся спустя более ста лет существования Церкви АСД на этой территории. Собственно говоря, этим и объясняется актуальность этой книги.

Ее автор — Евгений Владимирович Зайцев, доктор богословия, преподаватель Заокской духовной академии, руководитель Центра богословских исследований Адвентистской церкви Евразии.