У наш час перманентного загострення суспільних суперечностей, у тім числі релігійного характеру, спостерігаємо, серед іншого, приклади того, як релігійні медіа шукають спільний ідейний фундамент зі світськими ЗМІ,

АКТУАЛЬНІСТЬ даної статті пояснюється потребою в аксіологічній орієнтації при вивченні конфесійних медіа — визначенні взірцевих явищ цієї частини журналістського процесу. З таких позицій журнал «Христианство» є унікальним проектом, розгляд історії якого допоможе дійти висновків щодо професійного рівня протестантської преси України та загального стану церковної періодики.

Одною з тенденцій сучасного журналістського процесу в Україні є набуття популярності ЗМК, які є «голосом» релігійних фундаменталістських організацій. Опріч видань «політичного православ’я» (наприклад, одеської газети «Православный телеграфъ») долає конфесійні рамки й періодика харизматичного руху: київські газети «Christian Telegraph» і «Камень краеугольный», журнал «In Victory», харківська газета «Новое поколение» тощо.

Під терміном фундаменталізм розуміємо (переважно релігійні) прояви антимодернізму – протистояння Просвітництву й плюралізму в суспільстві з позицій ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ідеології, коли все інше, в тім числі й права осіб, діяльність і погляди яких суперечать цій ідеології, не мають братися до уваги.

Розмов удвох не буває. Так чи інакше всі людські бесіди відбуваються в присутності іншої сторони – Бога. Прості побутові розмови у щоденному плануванні дня часто стають цікавішими за якісь прочитані або написані тексти. Ці думки стала підґрунтям нової книги молодої поетки з Києва Богдани Матіяш.

«Розмови з Богом» критики назвали «найгучнішим поетичним виданням минулого року».

У наш час спостерігаємо ГЛИБОКУ МОРАЛЬНУ КРИЗУ СУСПІЛЬСТВА, з якою, як показала практика, не можна впоратися в законодавчому порядку. Тим більше що сама мораль – це поведінка, регульована совістю, а остання має на увазі певні константи добра та зла. У зв’язку з цим зростає роль релігійних організацій у підтриманні морального рівня соціуму. Актуальність цієї роботи полягає в необхідності розробки стратегії зв’язків із громадськістю (англ. public relations, скор. PR) християнських Церков України. Даний процес вимагає постійних інвестицій, підготовки професійних кадрів, централізації ідеологічного апарату, висунення речників і «корпоративних героїв», підтримання контактів зі світськими журналістами (бажано впливовими), орієнтації церковної діяльності на інтереси цільової аудиторії.

Як правило, конфесійна преса насвітлює підтримку Церквами «груп ризику» – лікарень і реабцентрів для бездомних, наркоманів, ВІЛ-інфікованих – а ФІЗИЧНИЙ СТАН «БЛАГОПОЛУЧНИХ» ГРОМАДЯН лишається без уваги. На нашу думку, цей принцип успадковано від традиційної світської медицини. При цьому помічаємо дві крайності: позицію деяких християнських Церков – прибічників аскетичного способу життя, які наголошують на другорядності піклування про тілесні потреби, й погляд світських лікарів, які діагностують хворобу, як правило, без урахування психологічних і духовних аспектів особистості. Водночас зафіксовано постійний ріст психосоматичної патології, яка, згідно прогнозу Гарвардської медичної школи, на 2020 рік має зайняти друге місце в списку поширеності захворювань. У пошуку збалансованої позиції християнської періодики України щодо комплексного підходу до

Початок тут

5.11.07. САВЧЕНКО – БАЛАКЛИЦЬКОМУ

1. Ще раз про терміни: «інославіє» — вказує на віросповідання, термін «секта» вказує на структуру, а також ставлення до основної культуротворчої релігії. ?Тоталітарна секта? — вказує на позбавлення свободи думки, волі, право на незгоду, навіть обмеження фізичної свободи членів, комерційну експлуатацію рядових членів як основну мету існування секти, радикальне протиставлення себе решті суспільства.

2. З приводу небіблійних елементів у православ’ї, то я таких не знаходжу. Натомість знайдіть у Біблії поняття ”замісна жертва”, яким оперують протестанти і адвентисти зокрема, знайдіть щось про 1844 рік, пророцтва про Міллера як обновителя церкви і т.п.